Костянтин Москалець (Кость Вілійович
Москалець):
«…тільки мужність і створює порядок»
Кожна його відповідь на питання журналіста – це про думки небайдужої
до дзену особи або про маленьке есе з багатокрапкою.
Над цим
є бажання замислитись, коли якась теза надходить, немов озоріння
та креслить літери досвіду на чистому аркуші відчуттів і свідомості.
Він народився в Матіївці, навпроти якої на горі стоїть
Батурин. З дитинства знав, що це колишня українська столиця, в 1708 знищена
російським військом. Він називає її столицею забутою, містом зі штучно
перерваною історією. Прагне змістовного відтворення. Для нього це «приватний символічний центр, осердя серця,
точка відліку, від якої можна було проводити радіуси аж до Львова, окреслюючи
те коло цінностей та ідентичності, яке врешті складається на вироблене
самостійно поняття "батьківщина"». Він ніколи не прив'язувався до
речей, але «неймовірно прив'язаним до …своєї
землі, до краєвиду та історії».
Місце це для нього і точка відліку не одної
історії та долі. «Поруч, за 40 кілометрів
на північ, мешкала родина Зерових, 40 кілометрів на захід – Пантелеймон Куліш.
Тому в мене ніколи не було дезорієнтації на місцевості, я добре пам'ятав,
звідки я, де я, хто мої сусіди, хто – вороги, і що це таке – батьківщина».
Його авторські передмови – це справжнє «життя слів» та заклик «читати
хоч живих, хоч мертвих – але людей». Справжні, окремі маленькі шедеври.
Поет, прозаїк, перекладач, літературний критик, музикант, нонконформіст,
актор театру «Не журись» Костянтин Москалець у «Пунктирі».
«Але тільки
мужність і створює порядок, долаючи твердою рукою корупцію та інші видимі та
невидимі прикмети хаосу. Сьогодні там, на полях битв, формується наша еліта і
творяться нові закони. Віритимемо, що наші мужні захисники якось повернуться з
перемогою і знатимуть, що робити і як жити далі. Сподіватимемося, що українські
діти, які ростуть під російськими ракетами та іранськими дронами, втрачаючи
батьків і матерів, добре вивчать уроки мужності та гідності, які є проявами
любові до Батьківщини та свого народу. І обов'язково навчать мужності своїх
дітей».
«А ми не
ідіоти, ми – істоти, зроблені з живого снігу, тому нам притаманно танути.
Чверть години тому я відчував себе щасливим, а цієї миті – нещасним, бо,
скажімо, несподівано пригадав померлу подругу, без якої весь цей світ видається
безглуздим даром. Але завтра я прокинусь, і рожеве проміння вранішнього сонця,
яке забарвлює пелюстки квітучої черешні, знову поверне мені відчуття щастя або,
радше, невимовної сенсовності буття. Причому це станеться так, ніби я вперше
сьогодні на світі, і в ньому ніхто не вмирав і не помре ніколи.
Я би був якимсь
монстром без таких маленьких радощів, про які ви говорите – без нової книжки,
що пахне свіжою друкарською фарбою, без японських гачків, яких навіть у Чубая
немає, без нових струн на гітарі і без своєї старої-престарої чашки для
ритуального чаю.
Однак, з іншого
боку, якби я задовольнявся виключно такими нехитрими радощами, я потай зневажав
би себе за приземленість і надто вже буржуазну дріб'язковість. Я вважав би себе
МАЛИМ монстром.
Відтак, треба
самому написати ту книгу, що пахнутиме свіжою друкарською фарбою, і самому
скласти ту пісню, яку радо співатимуть Віктор Морозов або той-таки Чубай, а
може, якщо поталанить, то й інші люди. І тоді маленька радість стане великою,
бо це так гарно, коли люди співають самі, а не слухають мертві голоси в mp3
форматі...»
«Будь-яка
література потрібна, якщо вона вже є, в тому числі і "про героїв".
Інша справа, як та література написана...».
«…вираз
"щаслива людина" передбачає якусь субстанційну щасливість. Однак
субстанційно щасливим може бути тільки ідіот».
Фото
https://ru.espreso.tv/pokhvala-muzhestvu
Замовити літературу можна за посиланням
Джерела:
Москалець,
Костянтин. Гра триває: літературна критика та есеїстика / К. Москалець. – Київ :
Факт. – [Б. м.] : Наш час, 2006. – 240 с. – (Висока полиця).
Москалець,
Костянтин. Зірка на ім'я Марія: вибр. проза / К. Москалець. – Львів : Вид-во
Старого Лева, 2019. – 363 с.
Москалець,
Костянтин. Келія чайної троянди 1989–1999 / К. Москалець. – Львів : Кальварія,
2001. – 204 с.
Москалець,
Костянтин. Людина на крижині: літературна критика та есеїстика / К. Москалець.
– Київ : Критика, 1999. – 253 с. – (Бібліотека 21 століття).
Москалець,
Костянтин. Поезія Келії / К. Москалець ; худож. І. Драган. – Львів : Вид-во
Старого Лева, 2017. – 254 с. : кольор. іл.
Москалець,
Костянтин. Символ троянди: поезії / К. Москалець. – Львів : Кальварія, 2001. –
32 с. – (Ковчег).
Москалець,
Костянтин. Срібне поле: вибрані поезії та пісні / К. Москалець. – Київ :
А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2022. – 208 с. – (Українська Поетична Антологія).
Москалець,
Костянтин. Стежачи за текстом: вибр. критика та есестика / К. Москалець. –
Львів : Вид-во Старого Лева, 2019. – 395 с.
Москалець,
Костянтин. Спорудження мосту: есеї / К. Москалець. – Львів : Вид-во Старого
Лева, 2023. – 366 с.
***
https://moskalets.org/about/
https://life.pravda.com.ua/interview/2011/03/10/74629/
https://kp.ua/culture/505846-kost-moskalets-perezhyl-slozhneishuui-operatsyui-no-uzhe-hovoryt-y-ulybaetsia
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D1%86%D1%8C_%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD_%D0%92%D1%96%D0%BB%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
https://ru.espreso.tv/pokhvala-muzhestvu
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар