Пунктир

Андрій Любка: «Україна буде» ( завершення) 

 

Під час повномасштабної війни його приємно здивувало рідне Закарпаття: «…війна змінює не тільки Схід України, а і Закарпаття. У нас дуже маленька область, і до війни відсотків 40 чоловіків були за кордоном на заробітках. Але більшість з тих, хто лишився, пішли на війну. У кожної родини на Закарпатті хтось воює. Це особиста зміна: коли член твоєї сім’ї воює на Сході, це дуже змінює тебе. Наші закарпатці охороняють кордони на Херсонщині, на Харківщині. У контрнаступі на Харківщині у вересні найбільші втрати понесла саме наша 128-ма закарпатська бригада. Інша наша частина стоїть під Бахмутом, і це для мене – символічний акт єднання України. Це такі речі, які змінили людей. Мені приємно бачити, як змінилося Закарпаття. Я ніколи не бачив такої кількості прапорів, які виставлені у вікнах, як зараз, такої кількості людей у вишиванках! Раніше я був патріотом України, а тепер я патріот Закарпаття».
Він вважає авто справжнім співавтором і його найулюбленіший спосіб подорожування – автомобілем, «тому що він романтичний і дозволяє самому прокладати маршрут. Автостопом ти рухаєшся магістральними трасами, а подорож машиною дозволяє дорозі певним чином диктувати твій маршрут. Побачив вказівник на монастир ХІІ століття, руїни якоїсь споруди або просто цікаву назву села (наприклад, Кастрат на півдні Сербії) – і просто повертаєш кермо та їдеш туди».
Андрія найбільше цікавлять провінції, бо вважає, щоб зрозуміти Україну, «недостатньо прилетіти до Києва і чотири дні походити ним, зайшовши в ресторани, Софію Київську або Києво-Печерську лавру – і все. Мені здається, що важливо поїхати на Волинь, Слобожанщину, Південь, Закарпаття, в Галичину. Але так само не достатньо побувати в Ужгороді, Луцьку, Харкові, Полтаві чи Херсоні. Важливо потрапити в райцентри і села, подивитися, як там живуть люди, чи зачинені в них ворота, яка там узагалі атмосфера. Скажімо, на Закарпатті є села, куди не їздить жоден громадський транспорт. Якщо людина не має машини, їй доведеться пройти дванадцять кілометрів пішки».
Андрій Любка, на думку якого «ментальна мапа в нашій голові відрізняється від географічної» в завершенні «Пунктиру».

 

«– Як під час повномасштабної війни бути письменником?

– Можливо, поетам зараз краще. Поет може написати вірш – ти переживаєш щось, написав вірш або на коліні, або на якійсь серветці. Але ти не можеш писати прозу, ти не можеш писати роман, бо ти не можеш перемкнутися.

І працювати над якимись флагманськими жанрами, великими творами, мені здається, неможливо. Мало хто зараз може повноцінно працювати».

 

«я хотів би створити щось типу щоденника війни пізніше. У мене є певні нотатки, і я обіцяв собі, що цього року буду прокидатися на годину раніше та писати. Ці нотатки – не література в чистому сенсі, радше якісь підслухані фрази чи мої спостереження, які шкода забути.

Коли почалася війна, мені написала листа Дубравка Угрешич – хорватська письменниця, біженка війни, яка написала дуже багато текстів про війну. Її лист був лаконічний, вона написала: «Колегу-письменнику, бери блокнот і записуй, все забудеться. Нотуй! Це найважливіший час у твоєму житті, який визначить все твоє подальше існування, і ніколи в тебе як у письменника більше не буде важливішої теми. Але ти як письменник маєш все записувати, найдрібніші речі».

Але, слава богу, у нас є Фейсбук, багато чого ми постимо туди. Це як наш щоденник ХІХ століття».

 

«Я написав кілька есеїв на початку вторгнення, один з них був перекладений на 16 мов, здається. Це було тоді єдине, що я міг писати – мені здавалося, що ось у такий спосіб ми, письменники, тримаємо інформаційний фронт. Але ще тоді, в березні, я відкрив для себе лайфхак: я добре засинав, тільки коли був дуже втомлений. У березні я почав займатися гуманітаркою: зустрічав на вокзалі, вантажив у буси та поїзди на Харків, які тоді йшли з Харкова порожніми, а назад – із допомогою. Я знав, що сьогодні завантажу, а завтра ввечері воно буде в Харкові, де ці посилки чекають. Я повертався додому, був виснажений і вирубався, і саме це рятувало від новин. Так я і підсів на це, а пізніше зосередився саме на автівках: ми їх закуповуємо в Європі, механіки їх ремонтують, та відвозимо на фронт.

Я не аж такий там перфекціоніст, але я люблю доводити справу. Я займаюсь цим 24 на 7, сиджу ночами на кордонах, бо фури з машинами заїжджають через вантажні термінали зазвичай вночі. Це займає увесь мій час.

Важливо, що всі ці люди роблять це безкоштовно. І вони не якісь пафосні патріоти у вишиванках. Я думаю, у нашого механіка взагалі немає вишиванки (Сміється). Важливо, що є синергія людей, і що ми змогли налаштувати цю систему».

 

Фото https://www.facebook.com/photo.php?fbid=672020241623004&set=pb.100064451032388.-2207520000&type=3

Замовити літературу можна   за посиланням 

Джерела:
Війна з тильного боку / А. Любка. – Чернівці : Мерідіан Черновіц, 2024. – 276 с. : мал.
Любка, Андрій. Саудаде / А. Любка. – Чернівці : Книги-ХХІ, 2017. – 188 с.
Любка, Андрій. Карбід, або Неймовірні трагікомічні пригоди однієї шляхетної людини і цілої зграї мерзотників, які дерлися через кордон водою, небом і суходолом, аж змусили героя опинитися в підземному царстві тіней : роман / А. Любка. – Чернівці : Книги-ХХІ, 2015. – 288 с.
Любка, Андрій. Кілер+ : [збірка оповідань] / А. Любка. – Чернівці : Книги-ХХІ, 2018. – 174 с.
Любка, Андрій. Кімната для печалі / А. Любка. – 2-ге вид. – Чернівці : Померанцев Святослав, 2022. – 186 с.
Любка, Андрій. У пошуках варварів. Подорож до країв, де починаються й не закінчуються Балкани / А. Любка. – Чернівці : Меридіан Черновіц, 2019. – 382 с.
Любка, Андрій. Сорок баксів плюс чайові : збірка поезій / А. Любка. – Кам'янець-Подільський : Рута. – [Б. м.] : Meridian Czernowitz, 2012. – 124 с.
Любка, Андрій. Спати з жінками / А. Любка. – Чернівці : Книги-ХХІ : Meridian Czernowitz, 2014. – 168 с.
Любка, Андрій. Твій погляд, Чіо-Чіо-сан : роман / А. Любка. – Чернівці : Меридіан Черновіц, 2018. – 334 с.
Любка, Андрій. Щось зі мною не так / А. Любка. – 2-ге вид. – Чернівці : Померанцев Святослав, 2023. – 251 с.
***
Волонтери. Мобілізація добра : збірка / уклад. І. Карпа. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. – 253, [3] с.
***
Басара, Светислав. Фама про велосипедистів / С. Басара ; пер. з серб., авт. післям. А. Любка. – Чернівці : Книги-ХХІ, 2017. – 288 с.
Валяревич, Срджан. Комо : роман / С. Валяревич ; пер. з серб. А. Любка. – Чернівці : Книги-ХХІ, 2016. – 206 с.
Єрґович, Мілєнко. Батько / М. Єрґович ; пер. з хорв. А. Любка. – Чернівці : Книги-ХХІ, 2019. – 191 с.
Єргович, Мілєнко. Волґа, Волґа : роман / М. Єргович ; пер. з хорв. А. Любки. – Чернівці : Книги-ХХІ, 2021. – 280 с. – Волга, Волга.
***
https://www.zhitomir.info/news_220833.html
https://suspilne.media/culture/575607-absolutno-zrozumilo-so-hersonsina-ce-nasa-zemla-tak-samo-ak-zakarpatska-intervu-z-andriem-lubkou/
https://vogue.ua/article/culture/lifestyle/pismennik-andriy-lyubka-pro-vigoryannya-nagorodu-vid-zaluzhnogo-ta-velikiy-ukrajinskiy-roman-pro-viynu-51350.html
https://www.pravda.com.ua/articles/2023/09/17/7420138/
https://kultura.rayon.in.ua/topics/551138-kulturne-pole-rosiyska-velikaya-ta-misiya-ukrainskikh-mittsiv-intervyu-z-andriem-lyubkoyu
https://lyubka.net.ua/
https://poltava365.com/andrij-lyubka-mentalna-mapa-v-nashij-golovi-vidriznyaetsya-v.html

  Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут