Костянтин
Москалець
(Кость Вілійович Москалець) : «Ми всі – ніби камінці, які хтось…,
кидає з берега в озеро (продовження)
Дитинство безхмарним періодом не вважає, бо у школі «мав огидних і брутальних учителів, такі
собі ходячі втілення совєтизму. Вони зробили все, що могли і навіть більше, аби
поламати мені характер та, по можливості, всю подальшу долю. Але їм, на щастя,
це не вдалося». Єдині світлі спогади тих часів – про канікули. Коли згадує
про юність, вважає її розкішною.
Пунктири біографії, означені такими фактами: «Заочно закінчив Літературний інститут ім.
М. Горького в Москві (поезія, семінар Едуарда Балашова). Є одним із засновників
бахмацької літературної групи ДАК. Служив у війську, працював на радіозаводі в
Чернігові, був учасником Львівського театру-студії «Не журись!», виступаючи як
автор-виконавець власних пісень. Автор слів і музики відомої в Україні пісні «Вона»
(«Завтра прийде до кімнати...»). Член Національної спілки письменників України
(1992) та Асоціації українських письменників (1997). Від 1991 р. живе в селі
Матіївці у власноруч збудованій Келії Чайної Троянди, займаючись виключно
літературною працею».
Напевно, поворотним моментом долі була телеграма, яка
надійшла взимку 1985 від Миколи Рябчука. Йшлося про виклик Костя до Києва для
зустрічі з легендарним Віктором Морозовим і можливістю показати йому власні
пісні. «Це було все одно, якби мене
покликали показати свої пісні Роберту Планту з Led Zeppelin!.. Одна з тих,
найперших пісень, "Ходжу-броджу білим світом" – записана тепер у
Вікторовому виконанні на диску "Треба встати і вийти"».
Багато хто за певну усамітненість вважає його аскетом і, як
він зазначає, це якесь непорозуміння, непоінформованість та любов до міфів, але
«Хай уже краще так, ніж Синьою Бородою
або Дракулою».
Лауреат премії журналу «Сучасність» (1994); ім. Василя
Стуса (2004); ім. Володимира Свідзінського (2004); ім. Михайла Коцюбинського
(2005); ім. Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» (2006); лауреат премій
ім. О. Білецького (2000); мистецької премії «Глодоський скарб» (2010)
Національної премії імені Тараса Шевченка (2015). Костянтин Москалець у
продовженні «Пунктиру».
«…всі про це
прекрасно знають, але майже всі нехтують своїм знанням – соціальні мережі є
страшними пожирачами часу і "паразитами свідомості", згадуючи чудовий
роман Коліна Вілсона.
…думаю, на
питання про важливість соціальних мереж кожен письменник повинен відповісти
самостійно. Для когось вони виявляться необхідними, комусь – аж ніяк не
потрібними. І ті, й ті матимуть рацію – однак, не всю рацію. Я наразі зупинився
на блозі, який у мене вже давно на Wordpress, а там побачимо...».
«Коли я починав
писати, не було жодної надії видати це. Хіба що в самвидаві, де переважно й
кружляли мої тексти. Адже я від початку був модерністом і дисидентом, свідомим
аутсайдером з "покоління двірників і сторожів", кажучи словами
Гребенщикова. А цю публіку радянська влада і її КПСС ой як не любили.
На сьогодні я
видав усе, що написав, включно з піснями у виконанні Віктора Морозова, знайшов
своїх читачів, причому їх виявилося набагато більше, ніж можна було уявити на
початку.
Отже, я
працював і продовжую працювати недаремно, мабуть, це можна застосувати як
мірило. Якщо не рахувати ще одного чинника, найголовнішого: тієї втіхи, яку
приносить з собою письмо і музика, і якої не можна, принаймні для мене, здобути
жодним іншим чином. Ну, хіба що ще за посередництвом більшої, ніж у Чубая,
спійманої щуки».
«Ми з Чубаєм не
просто риболови, ми навіжені риболови і, до того ж, люті конкуренти, як ото
Google з Microsoft. Якби нам тільки не заважали ця література, герменевтика і
музика, о, ми би й жили на човні, тягаючи коропів, щук та сомів, до хрипу
сперечаючись, у кого краща мастирка і манера лову».
«Найчастіше
спільні герої за сумісництвом є і спільними жертвами, принаймні, в українському
контексті».
«На моєму сайті
– переважно копії рецензій, уже опублікованих в інших виданнях, у
"Критиці" або в "Сучасності". Просто люди не завжди мають
змогу читати ці часописи, тому я й вивішую ті рецензії на сайті.
У нас є
літературна критика, але (за небагатьма щасливими винятками) вона знаходиться
на надто вже дилетантському рівні. Це зазвичай школярське переказування змісту
твору, розбавлене або непомірно завищеними, або ж так само надмірно заниженими
оцінковими судженнями, з не завжди доречним цитуванням відомих імен (...як
сказав Барт... Крістева... Дерида...) і видобуванням якихось диких, часто
брудних подробиць із життя автора. Жодного аналізу, жодного синтезу.
Коли ми
востаннє читали річний огляд літератури? Коли в нас була хоч одна критична
школа? Особисто для мене літературно-критичний дискурс був цікавий наприкінці
90-х, коли в Україні почав видаватися часопис "Критика", довкола
якого зібралося неординарне гроно інтелектуалів.
Однак згодом
мої зацікавлення перебралися в дещо іншу сферу, сферу філософської герменевтики
Гадамера і феноменології літературного твору Інгардена, якщо бути конкретним. З
тих пір я рідко й неохоче пишу критичні статті».
Фото https://moskalets.org/about/
Замовити літературу можна за посиланням
Джерела:
Москалець,
Костянтин. Гра триває: літературна критика та есеїстика / К. Москалець. – Київ :
Факт. – [Б. м.] : Наш час, 2006. – 240 с. – (Висока полиця).
Москалець,
Костянтин. Зірка на ім'я Марія: вибр. проза / К. Москалець. – Львів : Вид-во
Старого Лева, 2019. – 363 с.
Москалець,
Костянтин. Келія чайної троянди 1989–1999 / К. Москалець. – Львів : Кальварія,
2001. – 204 с.
Москалець,
Костянтин. Людина на крижині: літературна критика та есеїстика / К. Москалець.
– Київ : Критика, 1999. – 253 с. – (Бібліотека 21 століття).
Москалець,
Костянтин. Поезія Келії / К. Москалець ; худож. І. Драган. – Львів : Вид-во
Старого Лева, 2017. – 254 с. : кольор. іл.
Москалець,
Костянтин. Символ троянди: поезії / К. Москалець. – Львів : Кальварія, 2001. –
32 с. – (Ковчег).
Москалець,
Костянтин. Срібне поле: вибрані поезії та пісні / К. Москалець. – Київ :
А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2022. – 208 с. – (Українська Поетична Антологія).
Москалець,
Костянтин. Стежачи за текстом: вибр. критика та есестика / К. Москалець. –
Львів : Вид-во Старого Лева, 2019. – 395 с.
Москалець,
Костянтин. Спорудження мосту: есеї / К. Москалець. – Львів : Вид-во Старого
Лева, 2023. – 366 с.
***
https://moskalets.org/about/
https://life.pravda.com.ua/interview/2011/03/10/74629/
https://kp.ua/culture/505846-kost-moskalets-perezhyl-slozhneishuui-operatsyui-no-uzhe-hovoryt-y-ulybaetsia
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D1%86%D1%8C_%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD_%D0%92%D1%96%D0%BB%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
https://ru.espreso.tv/pokhvala-muzhestvu
https://ru.espreso.tv/konstantin-moskalets-ozhog-yazykom
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар