Пунктир

Андрій Любка: «Ми маємо говорити про сучасність» ( продовження) 

 Він – випускник Мукачівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою та Ужгородського національного університету за спеціальністю «українська філологія», опанував  балканістику у Варшавському університеті.

Часто говорить, що відчуваєте себе балканцем і порівнює рідне Закарпаття з цим куточком світу. Написав про це репортажну книжку «У пошуках варварів. Подорож до країв, де починаються й не закінчуються Балкани» (видавництво «Meridian Czernowitz»).
Щодо захоплення цією темою, зазначає: «Це взагалі важко пояснити, бо любов логічного пояснення не має. Ідеться про якусь магію. Так само було в мене з Балканами. Коли я почав навчатися і пізніше став туди їздити, то перелопатив просто гори профільної літератури про цей регіон, сам дуже багато чого побачив. Мав різний досвід спілкування і пригод на Балканах. Чесно кажучи, в якийсь момент ці поїздки мене перенаситили. Я відчув, що мені цього вже забагато. Тому й вирішив написати книжку, щоб поділитися оцим знанням».
Тема зачепила настільки, що нею буквально жив і кого б не зустрічав, починав розповідати про Балкани, про те, як функціонує тамтешній книжковий ринок, як там працюють із темою війни, називав імена найцікавіших письменників. Увесь масив не озвученого хотілось систематизувати. «Умовно кажучи, скинути із себе баласт».
Репортажні балканські історії підкорили, в 2019 Андрій Любка став фіналістом конкурсу «Книга року BBC».
Письменник, який полюбляє стан захоплень, у «Пунктирі».

 

«…Мені хотілося трохи побути в білій сорочці, на сцені. Згадати, як це. І ось що цікаво: на зустрічах у тому ж Києві людей було значно більше, ніж перед війною. Я зрозумів, що людям хочеться ковтнути цього повітря «з минулого життя». Плюс спілкування, звісно: людина – істота соціальна, нам час від часу треба бачити людей навколо. Такі інтелектуальні зустрічі – це ще й цінна можливість рефлексувати, разом створювати трохи глибший контекст, ніж просто обговорення новин про війну, разом спробувати осмислити умови, в яких усі ми зараз живемо. Одна із задач таких зустрічей – ще й давати надію, тому я свідомо читав позитивні тексти. Мені хотілося, щоб глядачі вийшли із залу з відчуттям легкості».
 
«Ми маємо говорити про сучасність, просувати образ модерної України, яка не говорить, що «у Х столітті Київ був, а на місці москви було болото». росія воює за свою візію минулого, а ми – за свою візію майбутнього, за права людини, ринкову економіку, відкриті кордони, права нацменшин тощо».
 
«Ми всі десь жалілися, що нам погано живеться в Україні, але з початком війни раптом прозріли й побачити, що насправді безмежно любимо її. Виявилося, що ми непогано живемо, бо з наших домівок виносять якісь пралки, які для нас звичні речі, а для росіян – мірило багатства».
 
«Ми як пострадянська країна, яка намагається вирватися з третього і перейти у другий світ, цікавимося тим, що підсвічується великими прожекторами. Нас більше захоплюють французи, британці, німці, хоча нам було б корисніше та продуктивніше думати про словаків, чехів, поляків. Про останніх, до речі, знаємо більше, вони активно промотували свою культуру тут. Й польська мова та культура будуть все більш знаними серед українців».
 
«Моя позиція в тому, що ми взагалі не маємо цікавитися росією. Мене дуже дратує, коли якісь новини звідти проникають у наш культурний простір – чи погані, чи хороші. Я не хочу про них взагалі нічого знати. Це – найкраще. Не ненависть чи зневага є ознакою сили, а байдужість. Коли все одно, що в них там відбувається. Російська культура – це для росіян. Нам вона не має бути цікавою. Як на мене, це марна трата часу, який ми могли б витратити на дослідження української культури».
 
«Моя нова книжка «Війна з тильного боку» вона фактично про третій рік життя в часи повномасштабного вторгнення. Як людина цивільна, як людина, яка живе на заході країни, далеко від зони бойових дій, але часто буває на прифронтових територіях та займається волонтерством, я хотів зібрати найцікавіші сюжети, всі цікаві історії, колізії, які траплялися зі мною, або моїм колом під час волонтерської роботи. Починаючи від Ужгорода та закінчуючи Бахмутом, у якому ми були ще у 2022 році вперше. Розповісти про людей, які допомагають, розповісти про людей, які мобілізувалися в армію, розповісти їх біографії, взагалі показати людське обличчя спротиву в Україні.
Тобто хоч ти і живеш у мирних декораціях, але проникнення війни дуже глибоке. І ти ніколи не знаєш, ця жінка, яка сидить в кафе – ти не знаєш, де її чоловік. Або цей чоловік, який поруч сидить – ти не знаєш, чи він не вернувся у відпустку, наприклад».
 
Далі буде.

 

Фото https://www.facebook.com/photo/?fbid=1971144893195862&set=a.412888800869484

Замовити літературу можна   за посиланням 

Джерела:
Війна з тильного боку / А. Любка. – Чернівці : Мерідіан Черновіц, 2024. – 276 с. : мал.
Любка, Андрій. Саудаде / А. Любка. – Чернівці : Книги-ХХІ, 2017. – 188 с.
Любка, Андрій. Карбід, або Неймовірні трагікомічні пригоди однієї шляхетної людини і цілої зграї мерзотників, які дерлися через кордон водою, небом і суходолом, аж змусили героя опинитися в підземному царстві тіней : роман / А. Любка. – Чернівці : Книги-ХХІ, 2015. – 288 с.
Любка, Андрій. Кілер+ : [збірка оповідань] / А. Любка. – Чернівці : Книги-ХХІ, 2018. – 174 с.
Любка, Андрій. Кімната для печалі / А. Любка. – 2-ге вид. – Чернівці : Померанцев Святослав, 2022. – 186 с.
Любка, Андрій. У пошуках варварів. Подорож до країв, де починаються й не закінчуються Балкани / А. Любка. – Чернівці : Меридіан Черновіц, 2019. – 382 с.
Любка, Андрій. Сорок баксів плюс чайові : збірка поезій / А. Любка. – Кам'янець-Подільський : Рута. – [Б. м.] : Meridian Czernowitz, 2012. – 124 с.
Любка, Андрій. Спати з жінками / А. Любка. – Чернівці : Книги-ХХІ : Meridian Czernowitz, 2014. – 168 с.
Любка, Андрій. Твій погляд, Чіо-Чіо-сан : роман / А. Любка. – Чернівці : Меридіан Черновіц, 2018. – 334 с.
Любка, Андрій. Щось зі мною не так / А. Любка. – 2-ге вид. – Чернівці : Померанцев Святослав, 2023. – 251 с.
***
Волонтери. Мобілізація добра : збірка / уклад. І. Карпа. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2015. – 253, [3] с.
***
Басара, Светислав. Фама про велосипедистів / С. Басара ; пер. з серб., авт. післям. А. Любка. – Чернівці : Книги-ХХІ, 2017. – 288 с.
Валяревич, Срджан. Комо : роман / С. Валяревич ; пер. з серб. А. Любка. – Чернівці : Книги-ХХІ, 2016. – 206 с.
Єрґович, Мілєнко. Батько / М. Єрґович ; пер. з хорв. А. Любка. – Чернівці : Книги-ХХІ, 2019. – 191 с.
Єргович, Мілєнко. Волґа, Волґа : роман / М. Єргович ; пер. з хорв. А. Любки. – Чернівці : Книги-ХХІ, 2021. – 280 с. – Волга, Волга.
***
https://www.zhitomir.info/news_220833.html
https://suspilne.media/culture/575607-absolutno-zrozumilo-so-hersonsina-ce-nasa-zemla-tak-samo-ak-zakarpatska-intervu-z-andriem-lubkou/
https://vogue.ua/article/culture/lifestyle/pismennik-andriy-lyubka-pro-vigoryannya-nagorodu-vid-zaluzhnogo-ta-velikiy-ukrajinskiy-roman-pro-viynu-51350.html
https://www.pravda.com.ua/articles/2023/09/17/7420138/
https://kultura.rayon.in.ua/topics/551138-kulturne-pole-rosiyska-velikaya-ta-misiya-ukrainskikh-mittsiv-intervyu-z-andriem-lyubkoyu
https://lyubka.net.ua/
https://poltava365.com/andrij-lyubka-mentalna-mapa-v-nashij-golovi-vidriznyaetsya-v.html

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут