Гілберт Кім Честертон: «Найдивовижніше в дивах
те,
що вони трапляються»
(продовження)
У 1901 році Гілберт
одружився з британською поетесою, драматургинею і композиторкою Френсіс Блогг.
Єдиний шлюб до останніх днів життя. Кохана жінка заохочувала
його писати, ефективно працювала менеджером, вела щоденник зустрічей, керувала його фінансами, провадила переговори
від його імені з видавцями та найняла друкарок.
Честертон
захоплювався вірою Френсіс й тим, як вона жила. Френсіс читала Біблію, навчала
оточуючих релігії, піклувалась про хворих і літніх. Саме дружина познайомить
Гілберта зі Святою Трійцею й Ісусом. У поемі «Балада про білого коня»,
присвяченій коханій жінці, вдячний автор позначить:
Тому я приношу вам ці рими,
Як ви мені хреста принісли.
Френсіс пережила чоловіка на два роки. Після його смерті вона продовжила керувати літературною
спадщиною та захищати її. Честертон вважав, що саме дружина повернула його до
англіканства, хоча пізніше, коли приєднався до католицизму, називав англіканство
«блідою імітацією християнства». «Гойдалки» віри в його житті траплялись
постійно, тим більше з урахуванням цікавості до окультизму. Вважав саме атеїзм
різновидом справжньої простої віри. Католицтво ж прийняв багато в чому і
завдяки священникові Джону О'Коннору, який став прототипом отця Брауна.
«Музика під час обіду – це образа і для кухаря,
і для скрипаля».
«Надія – це здатність сподіватись у
безнадійному становищі».
«Найдивовижніше в дивах
те, що вони трапляються».
«Напевно, я буддист, а буддизм – не віра, а
сумнів».
«Не можна божеволіти всім відразу. Божевілля
позбавляється моральної цінності, якщо ніхто йому не дивується».
«Не те щоб світ став набагато гіршим, але
висвітлення подій стало набагато кращим».
«Ніколи не прибирайте паркан, доки не
дізнаєтесь причину, з якої він був встановлений».
«Незручність – це лише пригода, що помилково
розглядається, пригода – це незручність, що розглядається вірно».
«Одні бояться зла тому, що воно далеко. Інші —
тому, що воно близько».
«Про найсокровенніше розповідають лише чужим
людям».
«Парадокс хоробрості в тому, що людина має
знехтувати своїм життям заради того, щоб зберегти його».
Немає коментарів:
Дописати коментар