Георгій Іванович Люлько (1939–2019) – поет, прозаїк, есеїст. Народився і прожив більшу частину життя у місті Павлограді.
Перші книги письменника
заявилися у 1970-ті.
У київському
видавництві «Веселка» були надруковані поезії для дітей «Лельом-полельом» (1970
р.) та «Нумо дружити» (1973 р.), а в журналі «Вітчизна» (1977 р. № 4)
роман «Зошити із зелен-явора», до якого післямову написав Павло Загребельний.
Роман увійшов в історію
сучасної літератури Придніпров'я як
експериментальний твір, у якому є і
артистичне володіння словом, і щедрість, багатство стилістичних рівнів, і
уміння будувати текст, включаючи в нього літературну ремінісценцію, анекдот,
колядку, кримінальну історію, автопародію, людський портрет. Автор сміливо вибудовує прозові конструкції
на пограниччі зі світом поезії, насичує тканину своєї прози елементами
поетичними.
Павло Загребельний,
який, водночас, хвалив і критикував
роман молодого прозаїка, писав, що «в
цих рядках вчувається Довженко, чарівність народної казки, радісний світ наших
тисячолітніх веснянок.
Ця проза вся переткана тичининським словом, пронизана
тичининськими ритмами, наповнена «грайгомоном» неповторної тичининської
поезії».
Привабливість прози
Георгія Люлька, на думку Загребельного, якраз і полягає в сміливому намаганні
автора прилучитися до великих літературних традицій творчо, по-новому, сміливо.
Після публікації у «Вітчизні» Георгій Люлько змушений був
замовчати на п'ятнадцять років і стати учасником самвидату. Він був позбавлений можливості працювати за фахом
філолога. Працював різноробом у Донецьку, сторожем на підприємствах, нетривалий
час учителював у міських павлоградських школах і в Криму. Твори, написані упродовж цього періоду,
побачили світ тільки на початку 1990-х
років.
Окремими виданнями вийшли збірки його поезій
«Преображення», «Перстень кохання», «У колі друзів», «Діадеми для Олесі», «Неба
невибутне світло» і «Спалах зірниці над
стежкою». 2000 р. з'явилася друком об'ємна книжка вибраного прози на поезії
«УБГВН», 2004 р. «Під небом Приточилівки», 2011р. «Світів таїна».
Пропонуємо Вам уривок
із роману «Зошити з зелен-явора» із книги Г. Люлька «Під небом Приточилівки» (Люлько,
Георгій Іванович. Під небом Приточилівки: книга поезій та прози / Г. Люлько.–
Дніпропетровськ: Пороги, 2004.– 287 с.).
«Набридло життя» – я не
знаю, що це таке. Може набриднути зашмуляний одяг, одноманітна мжичка протягом
кількох тижнів, Але «набридло життя» – це тільки слова, це невдалий вираз, коли
під життям розуміється щось інше, а не саме життя. Це підміна понять. Хизування
відразою до того, чого не знаєш, що не пізнав.
Чи боліло мені, чи не хворів я? Спитайте у дерева, чи не
ламав йому кісток вітер, чи не хлюскало в очі градом, воно мовчазніше за мене й
нічого не відповість про життя, біль та
хвороби. А груша вам подарує крихітний глечик з медом, джміль водитиме
смичком по струнах свого контрабаса, і під його музику ми скуштуємо щастя.
Я люблю тебе в зеленім!
Зелен-вечір, зелен-явір.
Якщо кожен запне у хустку бджолу, взує її в золоті
черевички, подарує їй вічну квітку, то більше вже не питатиме, що таке щастя і
яким воно мусить бути. Встроміть гребінь зорі в косу ниви, заквітчайте її
усміхом, щоб сипнула собі Тим сміхом у пазушку і в поділку: ось воно Щастя!
Я люблю тебе в зеленім!
Зелен-вечір, зелен-явір».
Який світ просторий, яке небо високе. Яка земля, гони, тополі!
Які розлогі лани, а води тихі, а зорі ясні! Як бринить рожевий серпанок, як
пестить душу проміння, повітря навколо як пахтить! Як сяють твоїх любі очі! Як
дзвенить-відлунює твій голос! Які в тебе ніжні руки!
Я люблю тебе в зеленім!
Зелен-вечір, зелен-явір!
Фото https://esu.com.ua/article-59937
Джерела з
фондів ДОУНБ:
Моє Придніпров'я: календар пам'ятних дат
Дніпропетровської області на 2008 рік / Дніпропетр. обл. універс. наук. б-ка ;
упоряд.: І. Голуб, І. Савченко ; відп. за вип. Т. Абраїмова.– Дніпропетровськ:
ДОУНБ, 2007.– 263 с. : іл., портр.
Шамина, Ирина Владимировна. На тонкой грани:
поэзия / И. В. Шамина ; авт. предисл.: А. Скорая, Г. И. Люлько ; Павлогр.
писат. дом Дивосвит.– Дніпропетровськ: Лира, 2012.– 116 с.
***
Джерельце юних душ: збірка поезій та прози /
упоряд. Г. І. Люлько.– Дніпропетровськ : Пороги, 2005.– 48 с.
Люлько, Георгій Іванович. Діадема для Олесі:
ліричні вірші: моїй коханій дружині / Г. Люлько.– Павлоград: Просвіта, 1995.–
16 с.
Люлько, Георгій Іванович. Неба невибутне світло
/ Г. І. Люлько.– Павлоград: Просвіта, б/р.– 16 с.
Люлько, Георгій Іванович. Перстень кохання:
лірика / Г. І. Люлько.– Павлоград: Гармонія, 1994.– 16 с.
Люлько, Георгій Іванович. Під небом
Приточилівки: книга поезій та прози / Г. Люлько.– Дніпропетровськ: Пороги, 2004.–
287 с.
Люлько, Георгій. Преображення: казки, поезії /
Г. І. Люлько.– Павлоград: Просвіта, 1993.– 30 с.
Люлько, Георгій Іванович. Світів таїна: поезії
/ Г. Люлько.– Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2011.– 152 с.
Люлько, Георгій Іванович. У колі друзів: поезії
/ Г. Люлько.– Павлоград: [б. в.], 1995.– 16 с.
***
Люлько, Георгій. Сага про Вовчу / Г. Люлько //
День (укр).– 2019.– № 210/211 (15.11).– С. 13: фот.
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар