Гілберт Кіт Честертон:
«Без дощу не було б
веселки»
(продовження)
Літературознавці
позначали, що головною метою його життя була здатність дивуватися світом.
Жанрова суміш реальності, фантастики, парадоксів – стовідсоткове віддзеркалювання цього
дивування.
У 1922 році Честертон
стає католиком та береться пропагувати християнські цінності. Є автором довершених
позачасових робіт про творчість англійських письменників Роберта Браунінга,
Чарльза Діккенса, Бернарда Шоу, Джефрі Чосера.
Охоче читає лекції в
країнах Європи та Америки, виступає на радіо.
Найкращий «дружній
ворог» Джордж Бернард Шоу називав його «людиною колосального генія». Деякі
біографи зазначають честерновське наслідування вікторіанцям – Метью Арнольду, Томасу Карлейлю, Джону Генрі
Ньюману та Джону Раскіну.
Честертон любив
публічно сперечатися, влаштовуючи словесні дуелі з відомими сучасниками. Крім Бернарда
Шоу, до переліку цього входили Герберт
Уеллс, Бертран Рассел, Клеренс Дерроу. Діставалось і його ліпшому другові
Хілеру Беллоку.
Є в його біографії і
кінематографічна сторінка: зйомки у німій стрічці «Як кохають чоловіки», де він
і Шоу зображували ковбоїв. В прокат картина не вийшла.
У рік 150-річчя деякі
журналісти висловлять думку, що письменник історією забутий. Але літературні конференції його пам'яті у Сполучених Штатах, Аргентині,
Англії, Хорватії, Італії й Австралії, доводять зворотнє.
Універсально-неформатний
Гілберт Кіт Честертон в продовженні «Пунктиру».
«Зло підкрадається,
як хвороба. Добро з'являється захекавшись, як лікар».
«І коли
йде дощ на вашому параді, дивіться нагору, а не вниз. Без дощу не було б
веселки».
«Зло
настільки гидке, що мимоволі вважаєш добро випадковим; добро настільки
прекрасне, що мимоволі вважаєш випадковим зло».
«Інтелектуали
діляться на дві категорії: одні схиляються перед інтелектом, інші ним
користуються».
«Кожен,
хто слухається розуму, а не натовпу, може здогадатися, що життя і тепер, як і
за всіх часів, безцінний дар Божий. Довести це можна, приставивши револьвер до
голови песиміста».
«Мавпа – полісмен у потенції».
«Можна
зрозуміти космос, але не себе; відстань між власне людиною та її внутрішнім «Я»
часом більша, ніж відстань до зірок».
«Ми самі
заводимо друзів, самі ж створюємо собі ворогів, і лише наші сусіди від Бога».
«Мистецтво
– це завжди обмеження; сенс будь-якої картини у її рамці».
Немає коментарів:
Дописати коментар