Вацлав
Ніжинський. Останній Tour en l’air (продовження)
Уперше Елеонора приведе сина до Петербурзького
балетного училища у вісім років, але їй порадять зачекати ще два. На
попередньому іспиті 20 серпня 1900 року Вацлав разом із п'ятьма іншими дітьми
буде обраний для вступу зі ста п'ятдесяти претендентів.
З першої хвилини навчання «п`ятірка» однокласників
почне глузувати з його монголоїдних рис, мигдалеподібних очей та назве його «Китаєць».
Прізвисько стане образливим через російсько-японську війну. В перші два роки
Ваці, щоб харчуватися доводилося приносити скромну їжу з дому й він спокійно ставиться
до того, що мати не мала делікатесів, які були в інших. Позбавлений усілякої
заздрості, він завжди пропонував однокласникам частину тих маленьких
подарунків, які отримував від своїх учителів і старших учнів.
Його першим учителем є Микола Легат чудова
людина, справжній професіонал. Він зміг пробитися крізь стіну Вацлавого
характеру, виявився розуміючим, чуйним, привабливим і веселим. Ніжинський
полюбляв навчатися в нього, уроки здавалися святами. Танцювальний зал ніби
позбавляв його боязкості, Ніжинський опинявся у своєму природному середовищі.
Після уроків класичного танцю Вацлав найбільше полюбляв уроки пантоміми. Це
мистецтво викладав в училищі чарівний мім Гердт, який захоплювався здібностями юного
учня та пророкував йому велике майбутне.
Ніжинський народився в епоху справжніх велетнів
і намагався від кожного взяти ту чи іншу інтонацію дива й огранювати власним
натхненням. Глибоке враження справив на нього і Федір Шаляпін, величі таланту якого
Вацлав бажав наслідувати. Під час перших виступів у Маріїнці він буде
підглядати за кожним рухом співака, вивчати грим, а незабаром сам почне
гримуватися з такою ж приголомшливою майстерністю.
Ваца був непосидючим бешкетником і лише на
уроках танцю уважним і слухняним. За лаштунками ж міг розмалювати чорнилом
крісло вчителя математики; розсипати у класі чхальний порошок. На деякий час
він навіть відрахований за негідну поведінку. Але саме в ті місяці вимушеної паузи
зрозуміє всю відповідальність перед родиною та любов до справи життя.
Він не припинятиме вдосконалюватись завжди та майже
ніколи не був вдоволений собою. «Якось,
чекаючи на вчителя, Вацлав почав виконувати піруети, які давалися йому не так
легко, «та тур-ан-лері (повороти в повітрі) у класі, де танцювати було
заборонено. Він був настільки захоплений тренуванням, що приземляючись, з усієї
сили вдарився об одну з лав і отримав небезпечну травму живота. Три місяці він
пролежав у лікарні на спині, перебуваючи між життям і смертю. Але й надалі
відточювати техніку не припиняв ніколи».
Ніжинський був мічений не лише Поцілунком Бога – на лобі мав два шрамики.
Перший від забіякуватого півня, а 9 січня 1905 року потрапив до натовпу біля
Зимового Палацу, коли назустріч помчав кінний ескадрон козаків, озброєних
батогами. Вацлав спробував прикритися книжками, але не встиг і один з вояків
вдарив його по обличчю. З того дня Ніжинський зробив два висновки – про дику стихійну силу
натовпу та знедолених людей, нужденністю яких вдало маніпулював піп Гапон.
Вихованців училища час від часу запрошували для
концертів в Імператорський палац. Одного разу Вацлав після сольного танцю отримав
у подарунок з рук придворного камергера – золотий годинник з ініціалами Миколи Другого. Це була найвища
нагорода, якою монарша особа відзначила учня Імператорської школи на знак визнання.
Вперше Ніжинський вийшов на сцену Маріїнського
театру в «Аїді», в ролі одного з хлопчиків-негренят. В 1905 році
педагог-новатор Михайло Фокін, вперше як балетмейстер ставить показовий
екзаменаційний балет для випускників – «Аціс і Галатея». На роль фавна Михайло Михайлович запросив
Ніжинського, хоча той ще не був випускником. Їхні творчі стосунки будуть плідними,
натхненними та довготривалими і припиняться раптово, болісно та не з волі
Ніжинського.
У ту ж квітневу неділю в Маріїнському театрі відбудеться
показовий виступ. Наступного дня не лишилося жодної газети, яка не вийшла б із
захопленою рецензією, де відзначали надзвичайну обдарованість уродженця схилів
Дніпра: «Випускник Ніжинський здивував
усіх: юному артисту лише 15 років і йому доведеться провести в школі ще два
роки. Проте приємно бачити такі виняткові дані. Легкість та елевація, разом із
чудово плавними та красивими рухами – разючі. <…> Залишається побажати,
щоб 15-річний артист залишився вундеркіндом і продовжував вдосконалюватися».
Він залишився та продовжив.
У балеті «Пакіта» для юного Ніжинського було
великою честю репетирувати із самим Петіпа та провідними артистами. «Викладач Обухов одного дня, повідомив, що
не може більше нічому навчити Вацлава, бо той перевершив своїх викладачів. Директор
училища запропонував зробити його штатним артистом Маріїнки за два роки до
закінчення навчання, що було подією нечуваної, яка не мала прецеденту в історії
Балетної школи. Гордий і щасливий Вацлав навчання завершив, але на сцені з`являтися
не припинив. В 1907 йому доручили одну з головних ролей в «Павільйоні Арміди».
Випускна вистава моцартівський «Дон Жуан», ім'я
Вацлава на афіші поряд із Обуховим і Легатом, партнерка – Людмила Школяр. Успіх перевершив
очікування. «Артисти Маріїнки та товариші з балетної школи оточили Ніжинського,
вітаючи, а він посміхався зі сльозами на очах. Федір Іванович Шаляпін прийшов
за куліси і, звернувшись до Петіпа, сказав, що сьогодні вони бачили гордість
балетної сцени й додав, розцілувавши Вацлава: «Славочко, прошу тебе, продовжуй танцювати так, як сьогодні».
В останній день перебування в училищі Вацлав
обійшов усі кімнати, прощаючись із дорогими місцями. «У каплиці він упав навколішки перед іконою із зображенням Спасителя,
підносячи подяку за Його благословення, дароване на всі роки навчання, і
пристрасно благаючи про захист».
Далі буде.
Олена Ємельянова
Фото:
https://bialczynski.pl/wielcy-polacy/waclaw-nizynski-1889-1950/
https://whulewicz.org/ireneusz-st-bruski/
https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3165726-bronislava-nizinska-1-bez-ruhu-tanec-mertvij.html
https://podsluchaj.wordpress.com/2016/07/01/nizynski-bog-seksu/
Джерела:
Кокто,
Жан. Портреты-воспоминания: эссе / Ж. Кокто ; пер., сост., авт. предисл. В. Кадышев,
пер. Н. Мавлевич. – М.: Известия, 1985. – 159 с.: портр., ил. – (Библиотека
журнала "Иностранная литература"). – Рисунки Жана Кокто.
Красовская,
Вера Михайловна. Нижинский / В.М. Красовская. – Л.: Искусство, 1974. – 208 с.:
ил.
Нижинская,
Ромола. Вацлав Нижинский / Р. Нижинская. – М.: ТЕРРА-Книжный клуб, 2004. – 392
с. – (Мастера).
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар