Сергій
«Колос» Мартинюк:
«Сила завжди в простоті й відкритості»
Уродженець Рівненщини, український
музикант, письменник, лідер рок-гурту «Фіолет» і супутніх сайд-проєктів (Kolos
& Brothers, ТраТаТа…), громадський діяч, артдиректор фестивалю Бандерштат.
За фахом політолог, хоча бажання було стати істориком. І письменником теж. Перші
авторські матеріали з`явились у 2003-му на сторінках дубенського тижневика
«Дзеркало+». Його цікавить все, що пов`язане з геральдикою, в 2004-му отримав
призерство Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт МАН із
дослідженням за темою «Геральдика Рівненщини».
Громадська діяльність, учасник
Помаранчевої революції, головний редактор локальних молодіжних видань у Луцьку
та їхній активний дописувач. У 2009-му разом із Андрієм Олексюком створив
музичний гурт «Фіолет», один із найпопулярніших сучасних молодих поп-рок
колективів країни.
У 2018 році вийшов
дебютний роман Мартинюка «Капітан Смуток». Спочатку рукопис називався «Друг», а
до того Сергій міркував його викинути або спалити, як робив раніше з іншими,
щось зупинило. Мабуть доля.
Сергій «Колос» Мартинюк
у «Пунктирі».
«Власне
література – це теж трішки інший спосіб спілкування зі світом. Місцями він
значно глибинніший за музику. Бо музика ловить життєві миттєвості і вкладає їх
у відносно короткі форми. У той же час література – це можливість
самозаглибитись, поміркувати, і у процесі рефлексій знайти відповіді на деякі
питання, які ти не очікував отримувати. Для себе я деякі відповіді знайшов».
«Все так
швидко закрутилося, що тривалий час я не міг повірити, що все це відбувається
насправді. Особливо, коли за декілька годин до концерту «Фіолету» в Харкові
тримав в руках книгу. Як і повірити в те, що таки знайшов терпіння і натхнення
поділитися з людьми цією історією. «Капітан Смуток» не є автобіографічною
книгою, але в ній багато мого дитинства, досвідів, пов’язаних зі стосунками з
батьками, дитячих травм, які, як виявилося, треба було проговорити на загал,
аби відпустити їх. Про деякі речі я писав завуальовано, бо не був готовий
обговорювати їх з близькими, а формат книги, формат символів, і можливість
писати про деякі речі між рядків – дозволили це зробити.
Ця книга
певною мірою мене змінила. Я не хочу говорити про її літературні достоїнства,
бо зараз розкритикую власну роботу в пух і прах. Але я сприймаю її своєрідною
терапією. Власне, як і «Рок-н-рол» – процес його написання був хорошою нагодою
виговоритися. Щонайменше самому собі».
«Де
народився, там літаєш. Куди б не втік, всі дороги ведуть туди ж, вперед вони
пролягають чи назад».
«З
раннього дитинства переді мною стояв вибір: читати книжки чи йти клей нюхати з
тусовкою в дворі… Усе моє оточення було змушене робити вибір. Для мене чомусь
було дуже важливим триматися осторонь впливів юрби і робити вибір на користь
самітництва. І у вихідні, крім гри у футбол, чимало часу проводив у дорослому
читальному залі міської бібліотеки Дубна. Туди пускали зі старшого віку, але
мені дозволили раніше. Що я шукав – одному Богу відомо».
«Інформаційна
епоха страшенно змінила людей. Не скажу, що вони стають більш лицемірними, але
усі ці соцмережі продукують схильність жити подвійним життям. Тут вони щасливі
в «Інстаграмі», а в житті жахливі інтроверти, які не можуть ні з чим впоратися.
І мене це дратує…».
«…і буде
ще не раз так, що десь далеко звідси, в іншому часі та з іншими людьми, на
іншій землі та під іншим небом, нам раптово защемить безпричинно в грудях – це
наші рідні місця кличуть нас до світлого танцю вічності».
«Київ
змусив переглянути погляди на життя, на себе. Я себе дуже кайфово в Луцьку
почував. Коли потрапив в Київ, то зрозумів, що жив в полоні стількох ілюзій! У
плані уявлень про свою талановитість, оргздібності, ще якихось здібностей...
Київ вимагав набагато більшої внутрішньої мобілізації для реалізації будь-яких
ідей. У результаті все це привело не до якоїсь втоми, а навпаки до того, що все
розклалося по поличках: я чітко відчув, хто я, що я можу, а що – ні».
«Кумедно,
але все моє життя, якщо придивитися, скидалося на той стереомалюнок, у якому я
вперто намагався вгледіти щось значиме. Щось, заради чого хотілося б жити.
Заради чого варто було засинати та прокидатися. Заради чого, за потреби, можна
було померти. Іноді якісь ламкі обриси спливали переді мною, але надто туманною
була реальність, з якої вони надходили. Я неодноразово задавався питаннями – чи
там я шукаю і чи це взагалі те, що мені потрібно? Чи не краще було б
задивлятися в себе, а не виглядати хиткі обриси невідомого на горизонтах чужого
життя?...».
Далі
буде.
Фото https://grosi.znaj.ua/407018-naykrashche-misce-dlya-horosho-seksu-biblioteka-top-naykrutishih-ukrajinskih-avtoriv-do-dnya-pisemnosti-ta-movi
Джерела:
Мартинюк, Сергій. Капітан Смуток: роман / С.
Мартинюк ; авт. передм. Ю. Андрухович. – Харків: Ранок: Фабула, 2019. – 416 с.
– (Дебют).
Мартинюк, Сергій «Колос». Король Дощу: роман /
С. Колос Мартинюк. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2022. – 160 с.
Мартинюк, Сергій. Реп`яхи: поетична збірка / С.
Мартинюк. – Харків: Фабула: Ранок, 2019. – 127 с.
***
https://konkurent.ua/publication/32575/sergiy-kolos-martinuk-ya-prosto-roblu-te-scho-diysno-pre/
https://chytay-ua.com/view.php?id=983
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%8E%D0%BA_%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар