Сергій «Колос» Мартинюк: «Все життя – це суцільне
роздоріжжя» (завершення)
«Капітан Смуток».
Книга розповідає про двох друзів, які вирушили у мандри Україною. Магія
дитинства, колорит 1990-х, часи дефіциту, бандитизм і розпуста, але, водночас,
щастя та творчість.
«Написати свій роман і видати його було найзаповітнішою
мрією моїх перших десяти! А зважаючи, що роман присвячений місту мого дитинства
і, зокрема, нашому з вами дитинству, то це мрія за три», – читаємо на його
персональній сторінці Facebook.
Читачам книга
сподобалась, критики були більш стримані. Коли Сергій підписував першу книгу
читачеві – розчулився до сліз. Сергій Жадан розставив всі акценти: «Капітан Смуток» – гірка й відверта книга
про те, як ми обираємо свої шляхи, як ми тримаємось їх, як ми вперто й без
особливої надії на успіх рухаємось ними, намагаючись досягнути, зрештою,
бажаної мети, намагаючись віднайти впродовж подорожі щось найважливіше,
намагаючись упродовж цієї подорожі не загубити самих себе. Усім любителям
автостопу та самопізнання присвячується».
Сергій «Колос» Мартинюк
у «Пунктирі».
«Мені від
музики завжди кращало. Їй легко вдавалося привести до ладу моє вічно збурене
єство: я починав бачити цільну картинку свого внутрішнього світу в його
автономних елементах, легко відслідковуючи причинно-наслідкові зв’язки у
випадкових на перший погляд подіях та незрозумілих явищах. Розслідував
задавнені страхи та комплекси, хоча і не знаходив ліків від них. Музика
дозволяла мені пізнавати себе справжнього».
«Музику і
літературу я сприймаю як частини одного цілого. Звичайно, є певні нюанси в
способі роботи. Музика вимагає командної співпраці. Я пишу текст, аранжування
створюється музикантами і саунд-продюсером, результат проходить етапи оцінки і
коректив різними людьми. Письменництво це праця, яка вимагає одинацтва. На
цьому етапі життя самому мені працюється дещо комфортніше: коли зачиняюся у
кімнаті і залишаюся один на один зі своїми книгами, платівками, ноутбуком. Вся
відповідальність за те, що я роблю на мені. Я перша і остання інстанція».
«Нічим
жертвувати не потрібно. Я для себе ці дві сфери особливо не розділяю. Більше
того, використовую цей симбіоз як чудове джерело натхнення. Наприклад, на
тексти пісень мене часто надихають книги. Щонайменше на чотири пісні «Фіолету»
мене надихнув «Ловець у житі» Селінджера. Цю книгу я перечитую раз в два-три
роки й цій традиції вже років з чотирнадцять. І щоразу, з кожним новим витком
життя, по-новому переосмислюю історію Голдена Колфілда. Натомість, коли пишу ту
ж прозу, то надихаюся музикою. У моєму новому романі «Рок-н-рол» кожен розділ
супроводжується епіграфом-піснею, яка так чи інакше пов’язана з розділом, а
основні меседжі перегукуються з подальшою оповіддю».
«Навколо
знову рання осінь. Сумна, відлюдкувата юнка з гарячим чаєм в одній руці і вічно
недочитаним Бредбері в іншій. З вологими дощовими губами та сизими очиськами.
Вичікувально дивиться на мене спідлоба, врешті, так нічого і не дочекавшись,
відводить погляд і зникає між сторінками книги».
«Птахи,
на відміну від людей, не мріють. Вони живуть. Так, як уміють».
«…раніше
я уявляв себе в 30 років якимось дядьком, а натомість відчуваю пацаном.
Зрештою, мені й від сили дають 23–25 років. Не знаю, чи це добре, але за
фізіологічними відчуттями оцінюю це як плюс. Єдине, чого я боюся у цьому
періоді, – не прогледіти якісь класні можливості, бо світ постійно їх підганяє.
Просто інколи у Києві їх настільки багато, що не знаю, за що ухопитися, щоб не
прогадати, недарма втратити час».
«Сила ж
завжди в простоті й відкритості, і не було на цій планеті більших сліпців, ніж
філософи, які серед томів хибних роздумів та багаторічних пошуків поховали і
своє життя, і його простий правдивий сенс».
«Чесно
кажучи, не пам’ятаю звідки до мене прийшов «Капітан Смуток». Це словосполучення
було зафіксовано у моїх нотатках. Я з тих людей, хто постійно носить паперовий
записник в наплічнику, а на телефоні має сотні нотаток. Я щоденно фіксую
різноманітні образи, ситуативні розмови з людьми, підслухане, побачене, почуте.
Потім воно природно компілюється, міксується і гармонійно переосмислюється у
віршах, прозі чи піснях. Десь так і з’явився Капітан Смуток. Я витягнув на
поверхню свідомості цей образ, коли працював над рукописом».
Фото
https://konkurent.ua/publication/32575/sergiy-kolos-martinuk-ya-prosto-roblu-te-scho-diysno-pre/
Джерела:
Мартинюк, Сергій. Капітан Смуток: роман / С.
Мартинюк ; авт. передм. Ю. Андрухович. – Харків: Ранок: Фабула, 2019. – 416 с.
– (Дебют).
Мартинюк, Сергій «Колос». Король Дощу: роман /
С. Колос Мартинюк. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2022. – 160 с.
Мартинюк, Сергій. Реп`яхи: поетична збірка / С.
Мартинюк. – Харків: Фабула: Ранок, 2019. – 127 с.
***
https://konkurent.ua/publication/32575/sergiy-kolos-martinuk-ya-prosto-roblu-te-scho-diysno-pre/
https://chytay-ua.com/view.php?id=983
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%8E%D0%BA_%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар