Вацлав Ніжинський.
Останній Tour en l’air
(продовження )
Перша міжнародна зірка XX століття, перший
чоловік-прем'єр після столітнього панування балерин. Справжнісінький зеніт
слави. Париж, Лондон, Монте-Карло, Венеція, усі йшли подивитися на геніального
танцівника. Після першого сезону в Парижі Вацлав Хомич буде нагороджений
Орденом Академічних пальм і удостоєний ступеня командора разом із Анною
Павловою, Михайлом Фокіним і Сергієм Григор'євим.
Майже п`ять років, із 1909-го, Ніжинський виконував ролі в прем`єрних
постановках Михайла Фокіна та в його нових балетах для трупи Дягілєва. «Шехеразада»
стає триумфом Бакста, «Жар-птиця» – Ігоря Стравінського, «Карнавал» – Фокіна, кожна
з ролей – триумф Ніжинського.
«Фокіну
подобалося працювати разом із Вацлавом – один бачив і розумів задум іншого вже
в момент народження. Ніжинський став центром усіх постановок головного
балетмейстера трупи, танцює з неперевершеною майстерністю, але розкриває
сценічний образ набагато глибше за поставлене завдання, вкладаючи власну душу в
кожну роль настільки глибоко й водночас польотно, що це вражало навіть самого
хореографа».
Балет «Петрушка», напевно, був найбільшим
шедевром Фокіна та улюбленою партією Ніжинського. Саме тут актор зрозумів
безмежні можливості образу ляльки, яка оживає. Глядачі пригадували момент, коли
фокусник торкався трьох маріонеток… Петрушка робив конвульсивний рух, ніби
наелектризований. «Це па-де-труа,
виконане в шаленому темпі, є квінтесенцією хореографічної техніки, і хоча
обличчя Петрушки нічого не виражало, його незбагненні ноги виробляли на
неймовірній, іскрометній віртуозності», – згадувала Ромола Ніжинська.
Саме в цьому улюбленому образі танцівника найбільше проявиться дар драматичного артиста, народження авторської неповторної інтерпретації,
де необхідність висловити ідею у вигляді руху, «як письменник висловлює її у
вигляді слів, а музикант – звуків».
«Петрушка
– це я. Я ціную жарти, бо я божий клоун», – читаємо в його щоденнику.
«Забувши
про все на світі, глядачі всі, як одна людина, піднялися на ноги, кричали,
плакали, в шаленому захваті обсипали сцену цілим дощем із квітів, рукавичок,
віялів, програмок, що змішалися безладно. Це чудове бачення був Ніжинський».
Після звільнення Фокіна в 1912-му, яке теж
спровокував Дягілєв, показово розсваривши Вацлава та хореографа, Ніжинський
стає на короткий час балетмейстером, здійснивши постановки балетів «Післяполудневий
відпочинок фавна», «Весна священна» та «Ігри».
«У кожній
ролі – він створював яскравий, неповторний характер, перевтілюючись настільки,
що важко було повірити, що це той самий артист. Для всіх залишалося загадкою, у
якій із ролей найбільше відбивалася його власна сутність. Змінювалося все: обличчя,
шкіра, навіть зріст. Незмінно була лише одна стала величина, соnstanta – його
геній. Коли він танцював, всі забували про Ніжинського як про особистість,
зачаровані його перетворенням…. наче електричний розряд пробігав по аудиторії,
загіпнотизованої
чистотою і досконалістю його обдарування.
…його виконання було настільки чудовим, що він здавався сонцем, що освітлювало
інших танцівників. Його присутність на сцені настільки наелектризувала інших
артистів, що вони працювали на межі можливостей…».
Справжня перлина – маленька хореографічна
мініатюра під назвою «Привид троянди» на музику Вебера, навіяна поезією Теофіля
Готьє. Вигадана поспіхом і спочатку задумана як дивертисмент для заповнення
програми, композиція виявилась настільки вишуканою, що стала, зразком класичної
постановки балетмейстера. Сучасники казали Вацлаву: «У «Привиді троянди» хотілося плакати, від насолоди». Ніжинський, в
свою чергу, прагнув висловити, любов у її божественному значенні, за власним
твердженням – відобразити Бога.
Глядачі знову побачили знаменитий вражаючий стрибок,
в якому він перетинав усю сцену. Але Вацлав неодмінно та наполегливо
наголошував не про ці можливості, а про власну першість артиста. Істина ж, як
завжди, була посередині.
«Початковий
ескіз костюму Бакст зробив безпосередньо на Ніжинському, розмалювавши його
сорочку…. Потім вирізав пелюстки троянди різної форми. Одні пришивались щільно,
інші вільно, художник особисто інструктував костюмерку, як нашити їх так, щоб
костюм щоразу створювався наново. У… костюм …«зашивали» Вацлава; він закривав
все тіло, крім частини грудей і рук... Джерсі було розшито пелюстками…, які
Бакст щоразу забарвлював у міру необхідності. Після кожної вистави Марія
Степанівна «оживляла» їх спеціальною праскою».
Враження від цього балету виявилося настільки
приголомшливим, що після першої вистави лондонський імпресаріо Марінеллі
попросив показати балетні туфлі Ніжинського, щоб перевірити, чи на них немає
гумових підошв. Інші досліджували сцену у пошуках спеціальних механічних
пристроїв, які підвищують стрибучість. Дехто пильно спостерігав за Ніжинським,
бажаючи виявити, чи не ховає він у балетках амулети. Ніяк не могли прийняти на
віру загадковість його геніальності. «І,
навіть, не здогадувалися, що після кожного подібного стрибка йому завжди був
потрібний масаж серця та мокрі рушники для розпаленного обличчя».
Найнапруженіший ритм життя із постійними
роз'їздами, новими враженнями, новими театрами, новими оркестрами, новими
глядачами. Коло перших митців Европи, до якого його увів Сергій Павлович:
Дебюссі, Равель, Бурдель, Бланш, Форе, Гоген, Сен-Санс. Серед цього статусного
товариства він завжди тримався осторонь, лише іноді мовчки посміхався. Це
завжди дивувало. Але шалений успіх сутність Ніжинського не змінював, він
залишався скромним, добрим і стриманим.
«Поступово
з витонченого, технічно досконалого танцівника класичного репертуару, він
перетворювався на новатора, який бажав відмовитись від звичних атрибутів
хоеографії, які зробили його знаменитим. Артист-інтерпретатор ставав
артистом-творцем».
Далі
буде.
Олена
Ємельянова
Фото:
https://bialczynski.pl/wielcy-polacy/waclaw-nizynski-1889-1950/
https://whulewicz.org/ireneusz-st-bruski/
https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3165726-bronislava-nizinska-1-bez-ruhu-tanec-mertvij.html
https://podsluchaj.wordpress.com/2016/07/01/nizynski-bog-seksu/
Джерела:
Кокто, Жан. Портреты - воспоминания [Текст] : эссе / Ж.
Кокто ; пер., сост., авт. предисл. В. Кадышев, пер. Н. Мавлевич. - М. :
Известия, 1985. - 159 с. : портр., ил. - (Библиотека журнала "Иностранная
литература"). - Б. ц.Рисунки Жана Кокто
Красовская, Вера Михайловна. Нижинский [Текст] / В. М.
Красовская. - Л. : Искусство, 1974. - 208 с. : ил.
Нижинская, Ромола. Вацлав Нижинский [Текст] / Р. Нижинская.
- М. : ТЕРРА-Книжный клуб, 2004. - 392 с. - (Мастера).
Немає коментарів:
Дописати коментар