Що читають бібліотекарі

Паттерсон, Джеймз. Дванадцять шалених днів Різдва / Дж. Паттерсон, Т. Сафран; пер. з англ. Л. Людвиченко. – Харків: Віват, 2024. – 254 с.

 

Коли рідна людина йде з життя – це трагедія. Коли ж вона покидає цей світ на Різдво, то воно теж покидає всю родину.

Комусь на свята дарували нецікаву книгу, можливо, – негарний одяг, але для Вілла та Елли Салліванів найбільшим ударом була смерть їхньої матері...

П'ять років поспіль діти не святкують Різдво. Їхній батько Генрі ніяк не може відпустити свою дружину.

Сім’я втрачає зв’язок між собою, оскільки всі забули, як то спілкуватися, просто співіснують разом. Але одного дня, як грім серед ясного неба, якась незнайомка починає надсилати їм екстравагантні подарунки, які перевертають все їхнє життя. Вони навчаються жити в новій реальності та домі, переповненому новими мешканцями. Але такі події повертають сім’ю до життя, а ще зближують її.

Роман «Дванадцять шалених днів Різдва» – це історія в дусі американських фільмів 1990-х і 2000-х років, коли слідом за драматичною історією відбувається диво, а все погане залишається у минулому.

Гарна книга для зимових вечорів, або в дорогу. Історію оцінить не лише жіноча, але й чоловіча авдиторія шанувальників життєвих романів і зимово-різдвяного сетингу.

 

Юлія Касьян, бібліотекарка відділу читальних залів

Книга в каталозі

http://www.old.libr.dp.ua/catalog/BOOKN/ABD6F383-673A-4D0E-B6D9-269106B56B9F

 

Територія особистості

Юрій Іздрик: «Нормальні люди дуже багато потребують один одного»

(продовження)

Він вважає, що графоманія – нічим не обґрунтована любов до письма. «Я не є графоманом, бо насправді не люблю писати.
Проза – акт психотерапії, мотивація внутрішня глибока, а віршики мої – вже ближче до графоманії, більше задоволення і менш драматична потреба. Вони пишуться заради лайків, бо я достатньо усамітнено живу і рідко на люди з'являюся, а всі ми істоти стадні. Спосіб з віршами на Фейсбуці – моя соціалізація,  не виходячи з дому і за художнім рівнем і за кількістю текстів. Є люди, які пишуть більш раціонально, є ті, хто віддаються потоку свідомості мені ближче другий підхід, більш інтуїтивний.
Ти однаково оперуєш словами зі своїм досвідом, навиками говоріння, читання, конструюванням якихось текстів в своїй голові».
Факти літературних і мистецьких сходинок Іздрик має такі. «Перші твори з'явилися друком у самвидавних випусках журналів «Четвер» та «Відрижка» (Польща). В останньому надруковані перші вірші. У «Четверзі» – цикл оповідань «Остання війна» та поетичний цикл «Десять віршів про Батьківщину». У 2015 році був нагороджений срібним хрестом за заслуги перед Польщею від президента Броніслава Коморовського.
Після літературного дебюту ненадовго перериває письменницьку творчість. Окрім редакції «Четверга», починає активно займатися малярством (1990–1994). Бере участь у численних художніх виставках: «Провінційний додаток № 2» (1991), «Пасаж-1» (1992), «s-об'єкт» (1993), бієнале «Імпреза» (1993), «Дні сучасного мистецтва у Львові» (1994), «Повернення в Калуш» (1994) та інших. Займається художнім оформленням книжок (збірка Ю. Андруховича «Екзотичні птахи і рослини») і журналів. Проводить персональні виставки – «Kchenkitsch» (1990, Івано-Франківськ), «Колекція» (1993, Івано-Франківськ, Львів, Чернігів), «Іздрик: живопис, графіка, трансильванія». Його роботи  зберігаються в приватних колекціях і галереях України, Польщі, Німеччини, Австрії, Іспанії, США, Таїланду. Крім всього, захоплюється театром, пише інсценівки «Цвіркун на запічку» (за Діккенсом), «Над прірвою у житі» (за Селінджером), за якими Чернігівський обласний молодіжний театр на початку 1990-х створив вистави, а також на сцені цього ж театру Юрко Іздрик був співавтором, ініціатором та виконавцем у проєкті «Адаптація».
У 1994-му остаточно повертається до літературної творчості та діяльності. У журналі «Сучасність» з'являється перша «легітимна» публікація повісті «Острів Крк» (1994). Критика позитивно оцінила цей твір, і згодом він з'явився у польському перекладі на шпальтах журналу «Literatura na świecie» та окремою книгою у 1998 під назвою «Острів Крк та інші історії».
У перервах між написанням книг Іздрик співпрацював з газетою «День», продовжував редагувати «Четвер», займався музикою (фортепіанний концерт № 1 («Імпреза-93»), фортепіанний концерт № 2 (персональна виставка в Івано-Франківському художньому музеї), створив музичні цикли на вірші Анни Кирпан та Юрія Андруховича.
Справжнім злетом у літературній творчості Юрка Іздрика став роман «Воццек» (1998)».
Митець, який відчуває звук, як зоряне небо у продовженні «Території особистості».

 «Останні десять років я здебільшого слухаю лекції з різних сфер науки, причому в широкому діапазоні: від молекулярної біології та квантової фізики до астрофізики, теорії еволюції, корпусної лінгвістики. Нарешті людство дійшло до того, що таке мова, – читайте корпусну лінгвістику, це фантастика! Це мене страшно пре…
…мене страшенно тішить,.. що зараз відбувається в музиці: електронна музика діджеїв, яка грається не нотами, не мелодіями, а готовими семплами, наспівами, звучаннями.
У ХХ столітті найбільшою пригодою музики був джаз..
А в ХХІ столітті величезна пригода, що музику почали робити з готових звуків, пісень, композицій. Звичайно, все швидко змінюється нещодавно я захопився музикою в стилі треп, а зараз вона практично померла, стиль вичерпав себе. …Але натомість з’являється щось нове. І цією новою музикою займаються тисячі людей, абсолютно далеких від музичної освіти. Це добре, бо музична освіта побудована на принципах білої людини, які себе вичерпали. А те, що відбувається зараз, – страшенно цікаво. І доступно: записав, вивісив на саундклауд і є.
Я теж так захотів, почав дивитися лекції з діджеїнґу, контролерів, і знайшов для себе машинку розміру як телефон, на якій грати можна одним пальцем: у ній 450 інструментів, які можна накладати один на один.
В літературі я дійшов до того, що маю задоволення від самого задуму: придумав – і отримав найбільшу дозу серотоніну й дофаміну. Дофаміну можна добрати реалізацією задуму, але вже треба напрягтися. Можна докласти трохи зусиль і зірвати ще дофаміну на публікації твору, виклавши його в мережу. Але що далі, то більше зусиль і менше кайфу, тож я зупинився на першій стадії – придумування. А з музикою інакше, її хочеться почути. Для цього треба щонайменше поворушити пальцями».
 
«Пріоритети, що я порушую.... Головний – не робити ніяких зайвих рухів. Як кожна людина, я слабкий та не дуже принциповий, тому легко поступаюся принципами, яких в мене насправді немає...»
 
«Полюбити чужу свободу і любити людину з усім її життям, в якому для тебе навіть не передбачено місця оце круто ...я навчився любити саме так».
 
«Появитися в цьому світі не штука, а ось звалити звідси гідно – це да».
 
«Рецепт не перманентного а регулярного щастя ...або перебування в радості – це стан стійкої усвідомленої рівноваги. Щастя ж дуже нетривке – це хімічна експлозія, що мусить минутися доволі швидко, а стан нелюбові та ненависті – стан автоагресії».
 
«…силою волі возрадуватися не виходить...».
 

Далі буде.

 

Фото https://knpu.gov.ua/tretie-oko-iuriia-izdryka/
 
Джерела:
Іздрик, Юрій. Воццек. Острів КРК. АМтм: худ. проза / Ю. Іздрик. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2024. – 462 с. – (Новітня класика).
Іздрик, Юрій. Календар любові / Ю. Іздрик; гол. ред. М. Савка. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2016. – 425 с.
Іздрик, Юрій. Колекція / Ю. Іздрик. – Чернівці: Померанцев С., 2023. – 154 с.: мал.
Іздрик, Юрій. Ліниві і ніжні: нові та вибрані вірші / Ю. Іздрик. – 2-ге вид. – Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018. – 349 с. – (Українська Поетична Антологія).
Іздрик, Юрій. Меланхолії: [поезія] / Ю. Іздрик; худож. М. Савка. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2019. – 312 с.: кольор. іл.
Іздрик, Юрій. Номінація (Книги і твори) / Ю. Іздрик. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2016. – 856 с.
Іздрик, Юрій. Після прози / Ю. Іздрик. – Чернівці: Книги-ХХІ, 2013. – 232 с.
Іздрик, Юрій. Summa / Ю. Іздрик, Є. Нестерович. – Чернівці: Померанцев Святослав, 2022. – 144 с.
***
https://theukrainians.org/iurij-izdryk/
https://craftmagazine.net/yuri-izdryk/
https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=14857
***
https://www.youtube.com/watch?v=9YhNJe5_zt4
https://www.youtube.com/watch?v=nhUXkvUwDlU
https://www.youtube.com/watch?v=bkdUYHKC6kI
 
Юрій Іздрик в циклі подкастів ДОУНБ «Крила поезії»:
https://www.youtube.com/watch?v=pQBm527HAvs
https://www.youtube.com/watch?v=P9sYTD_QJO4 
https://www.youtube.com/watch?v=nE4KKRFMsn0
https://www.youtube.com/watch?v=j5WTmcj_1Og
https://www.youtube.com/watch?v=veyJPX8yzos
https://www.youtube.com/watch?v=3qYUNQjQJMs

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

 

Територія особистості

 Юрій Іздрик: 

            «Я читач талановитіший ніж                                       письменник»

(продовження)

 

Відомий журнал «Четвер» заснували, крім Іздрика, люди далекі від літератури, а саме два товариші Юрія Романовича – Антон Селюх і Павло Турко.
«Ми разом навчались, приятелювали, у 1989, коли Радянський Союз вже дихав на ладан, до нас почали доходити літературні та музичні зразки самвидаву і ми замислились а чого б не зробити зразок український. Я був єдиний з трьох, хто бавився літературою та діставав їх читанням».
Перші два журнали були абсолютно саморобні, видані на ксероксі, і перше піар-оголошення на стовпі про те, хто хоче робити український андеграунд, пишіть на таку то адресу. «Хто б зараз на таке оголошення клюнув? Та ніхто, тоді ж почало багато людей писати, одними з перших були Тарас Прохасько, Володимир Єшклів і ще кілька». 
Іздрик згадує, що тоді взагалі нічого не знав про українську літературу навіть про самвидав та про «Скриню» в 1970-ті у Львові, яку прикрило КДБ. Зразками текстів української поезії  для нього були тексти братів Гадюкіних, і перші свої вірші він почав писати саме в їхньому стилі
Пізніше в обласній газеті «Галичина» побачив надрукований літературний цикл Юрія Андруховича «Листи в Україну» і був шокований. «…вирішив познайомитись, бо це було реально круто. А він хотів на Франківщині теж організувати не спілчанський, а альтернативний журнал і я показав йому наші два номери. Перша редакція надрукованого в типографії та редагованого «Четверга» була за участі Андруховича, Тараса Прохаська, Єшкліва та Олени Рубановської. Першу верстку робили на перших компах, що з'явилися без усіляких віндоус у ворді. Це був 1992... З Андруховичем зробили 4 або 5 номерів, журнал виглядав, як альманах…».
Коли Іздрик лишився в редакції сам, працював лише з коректором – чудовим франківським поетом Славком Довганом. З журналу цього вийшла перша і друга ланка сучасної української літератури. Сергій Жадан мав не дебютну, але одну з перших публікацій,  Ірена Карпа, Таня Малярчук, Любко Дереш, Мар'яна Савка, Мар'яна Кіяновська, Світлана Пиркало, Катерина Бабкіна, Тарас Пронько... Іздрик цим страшенно гордий, на відміну від своїх літературних здобутків.
Щодо «Станіславського феномену» – мистецького угрупування літераторів постмодерністів Івано-Франківщини, то його, як позначає, вигадав Володимир Єшклів. «Вважалося, що Львів культурна столиця і раптом у Франіку щось вибухнуло».
Повертаючись до питання про читання, позначає: «30 років тому, коли я почав займатись журналом, читав купу літератури, тому будемо вважати, що зараз в мене профдеформація, а не стареча, деградація та деменція... хоча більшість людей каже, що після 50 припиняють читати художню літературу. Що до мене, то я не читаю інших авторів, бо не маю потреби в чужих фантазіях.
Ти будуєш свій внутрішній світ і зрозуміло, що запозичуєш, формуєшся під впливом чужих візій та пояснень. Але, коли твій світ вже є цілісним, туди вже нічого не вміщується.
Щодо аудіокниг… Мене й досі вражає Володимир Сорокін, переслухав всі його твори, найбільше художньо вразила повість «Метелиця». З точки зору мови це майже поема, він автор одного з перших постмодерних романів, коли ще не було постмодернізму. Візіонер і кожним новим твором добудовує мегасвіт».
Юрій Іздрик вважає, що молодим поколінням потрібно просто жити... включати розум, дзеркальні нейрони, намагатись зрозуміти іншого, хоча це апріорі безнадійна справа … І світ буде рухатися, у вірному напрямі.
Людина, яка не сприймає та не любить слово «натхнення» Юрій Іздрик в продовженні «Території особистості».

Олена Ємельянова

 

«Наше бачення світу, розуміння особливо те, яке побутує в соціумі або в колективному розумі – це питання  суцільне...
Насправді людей, які розуміють, що відбувається, одиниці і я завжди говорю про те що авторство дуже умовне, бо автором є кожен читач. Він має перед собою набір якихось графічних значків, кодів, по суті це графіка і ми просто домовилися, що є слова які щось означають. Хоча самі по собі нічого. Що можна добути з них якійсь зміст або інформацію, закладену автором. Насправді це й є найвища ілюзія бо те, що складає автор лише він один і знає, лише він і прочитає, а що відчитує кожен окремий читач лише він і знає...
І в цьому сенсі є абсолютно непередбачуваним, як в кожного читача складуться слова, в які образи, візії. Кожен має свій досвід, в кожного з окремим словом пов'язані власні спогади, емоції й це все дуже умовно. Крім того, що я говорив, що я графоман... боже я стільки дурниць наговорив за своє життя, але я завжди кажу, що я читач талановитіший ніж письменник. Я вважаю себе геніальним читачем і вмію занурюватися в текст як у воду або іншу реальність і там жити і кайфувати, моє писання є віддзеркаленням цього вміння цієї потреби».
 
«Не люблю слово «натхнення» і не люблю слово «творчість», все це біохімічні процеси у мозку і, коли в тебе виникає потреба, бажання і можливість щось зробити, то це ми очевидно і називаємо натхненням».
 
Очевидно, що вся наша так звана творчість, ігри зі словами чи зі звуками з образами візуальними це надлишкова комбінаторна діяльність мозку, які є підсумком такої трансформації, коли досягає рівня неможливості існувати в минулому режимі. Тоді мова стала фактором суспільної взаємодії... мова в питанні успішності та соціалізації – величезний фактор».

 Далі буде.

 

Фото https://craftmagazine.net/yuri-izdryk/

 

Джерела:

Іздрик, Юрій. Воццек. Острів КРК. АМтм: худ. проза / Ю. Іздрик. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2024. – 462 с. – (Новітня класика).
Іздрик, Юрій. Календар любові / Ю. Іздрик; гол. ред. М. Савка. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2016. – 425 с.
Іздрик, Юрій. Колекція / Ю. Іздрик. – Чернівці: Померанцев С., 2023. – 154 с.: мал.
Іздрик, Юрій. Ліниві і ніжні: нові та вибрані вірші / Ю. Іздрик. – 2-ге вид. – Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018. – 349 с. – (Українська Поетична Антологія).
Іздрик, Юрій. Меланхолії: [поезія] / Ю. Іздрик; худож. М. Савка. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2019. – 312 с.: кольор. іл.
Іздрик, Юрій. Номінація (Книги і твори) / Ю. Іздрик. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2016. – 856 с.
Іздрик, Юрій. Після прози / Ю. Іздрик. – Чернівці: Книги-ХХІ, 2013. – 232 с.
Іздрик, Юрій. Summa / Ю. Іздрик, Є. Нестерович. – Чернівці: Померанцев Святослав, 2022. – 144 с.
***
https://theukrainians.org/iurij-izdryk/
https://craftmagazine.net/yuri-izdryk/
https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=14857
***
https://www.youtube.com/watch?v=9YhNJe5_zt4
https://www.youtube.com/watch?v=nhUXkvUwDlU
https://www.youtube.com/watch?v=bkdUYHKC6kI
 
Юрій Іздрик в циклі подкастів ДОУНБ «Крила поезії»:
https://www.youtube.com/watch?v=pQBm527HAvs
https://www.youtube.com/watch?v=P9sYTD_QJO4 
https://www.youtube.com/watch?v=nE4KKRFMsn0
https://www.youtube.com/watch?v=j5WTmcj_1Og
https://www.youtube.com/watch?v=veyJPX8yzos
https://www.youtube.com/watch?v=3qYUNQjQJMs

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

Неймовірно, але правда. Факти з історії бібліотеки

Нестаціонарне обслуговування 100 років тому

 Продовжуємо розглядати «Відчит Катеринославської державної публічної книгозбірні ім. «Жовтневої революції» за 1924–1925 бюджетний рік». Нагадуємо, що це другий звіт Бібліотек українською мовою з часу її заснування в 1834 р. і вперше з 1917 р., на відміну від попереднього – рукописного, він надрукований на машинці (до 1917 року звіти друкували в друкарнях міста).

Звернемо увагу на дванадцятий розділ звіту: 12. Пересувна робота. З назви розуміємо, що, говорячи сучасною мовою, йдеться про нестаціонарне обслуговування читачів. Це дуже дивує, бо у кожному розділі документу розповідь про нестачу фінансування для закупівлі книг, розширення штату бібліотеки, господарські витрати… Бібліотека заощаджує на кожній книжці: встановлено правило, що нова наукова, довідкова, навчальна література поповнює фонд читальної зали, на абонемент потрапляє белетристика, художня література. Укладачі звіту прямо відзначають, що «Обмежуючі себе в купівлі необхідної літератури для головного фонду, Книгозбірня повсечасно дбала про збільшення фонду рухомого і довела кількість книжок з 1424 на 01.10.1924 р. до 5672 на 01.10.1925 р.…». З цього факту можна зробити висновок, що встановлена мета розширення впливу бібліотеки на різноманітні верстви містян того часу. За звітний період було сформовано 45 пересувних бібліотек, які видали 5330 книжок. Це майже 10% від загальної книговидачі по Книгозбірні за той же час.

Дивують не тільки обсяги, а і зміст нестаціонарної роботи того часу. Опубліковано список підприємств, організацій, різних закладів, в яких здійснювалось обслуговування користувачів. Сьогодні нам цікаво побачити своє місто у дзеркалі назв організацій і підприємств з цього списку. Наприклад, це – соціальна інфраструктура тодішнього Катеринослава:

Будинок підлітків № 1 та № 2, Нічний санаторій Тубдиспансер (завод робітників), Клуб глухонімих, Будинок відпочинку спілки «Робос» Школа малописьменних Амур-Нижнедніпровска, Школа друку, Юнсекція школи швеців, Губупр, клуб Міліції, Жилкоп будинку комуни робітників, Тубдиспонсер (завод робітників), Фабзавуч заводу К. Лібкнехта (тут і далі назви й орфографія «Відчиту…» збережені).

Промислові підприємства:

Завод ім. Петровського (11 цехів), Обувна фабрика, Мостова організація по відбудівлі Катеринославського мосту, Завод Леніна (4 цеха), Дніпровський завод, Цибарочний завод металооб’єднання.

Політичні партії: Осередок КСМ с. Новоселовки.

Воєнні частини: Сборна гарнізонна команда 30 дивізії.

Ось такі, як ми зараз говоримо, партнери були у наших колег сто років тому. Тут бачимо і соціальну ситуацію, і політичну, економічну, воєнна теж проглядається…

Технологія роботи нестаціонарних форм обслуговування читачів передбачала зв’язки бібліотекарів із профспілковими організаціями закладів. Саме керівників профспілкових організацій укладачі звіту звинувачують у недбалому ставленні до книг, які видаються для користування: «Заборгованість по пересувному фонду досягає 1763 книги, себ-то 33,1% з загальної кількості».

 Проблема заборгованості загострилась в ті роки. Пролетарський читач був не готовий належним чином оцінити зусилля бібліотекарів із організації безкоштовного обслуговування жителів міста книгою безпосередньо на робочих місцях.

Висновки у цьому розділі «Відчиту…» бібліотечні фахівці роблять доволі рішучі: «Отже зараз Книгозбірня взяла міцний курс на ліквідування заборгованности і безпосереднє війшла в взаємовідносини з Райкомом Металистів».

 

Джерело: Відчит Катеринославської державної публічної книгозбірні ім. «Жовтневої революції» за 1924–1925 бюджетний рік. [машинопис.].– [Катеринослав: [1925].– 39 с.: табл.– Режим доступу: DOKUM.– ДОУНБ.– видання бібліотеки (дата звернення: 17.12.2025).– Загол. з екрану.

Фото: Центральний проспект міста при перетині з вулицею Московською (зараз – Воскресенська),де якийсь час містилася бібліотека. Фото 1920-х рр. з колекції КЗК «ДОУНБ»https://www.libr.dp.ua/mfullkr/index.php?pbp=26

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

 Замовити книги можна тут

 

Територія особистості

Юрій Іздрик: «В літературі я дійшов до того, що маю задоволення від самого задуму»

(продовження)

Його родина з репресованих, дід був греко-католицьким священником, «10 років у Воркуті відсидів (тому в родині завжди були дисидентські настрої, і він завжди був, так би мовити, антирадянською людиною)».
В Іздрику чимало «анти» й не лише на противагу «совку». Він завжди проти течії, вірніше над нею. Скласти про нього літературознавчу розвідку неймовірно складно, бо його свідомість більша за Космос, а досконала автентика повинна вийти за ці межі. А це вже фантастика. А Іздирк – абсолютна реальність 😊
Вчився Юрко на відмінно, отримав золоту медаль, любив математику, грав у шкільному ансамблі. Серед вранішніх літературних уподобань Всеволод Нестайко, Степан Руданський, Олександр Купрін. Перший вірш з'явиться у чотирнадцять російською.
Особливим маяком стали твори Хемінгуея, які дали розуміння – всі речі, емоції, переживання, все взагалі можна передати виключно мовою рідною – українською.
Потім, музична школа по класу віолончелі та фортепіано, самотужки опанував гру на гітарі та мандоліні.
І це одне з нових життів, бо музика для нього не менша за Космос та невагомість.
«Багато в кого я асоціююсь із музикою, саме в неї моє натхнення. Вона займає місце співмірне з літературою. Я все життя цим займався, вже в інституті почав грати на клавішах. Акомпанував на спільних зустрічах з Андруховичем, був тапером, навіть кілька пісень написав на його тексти...
В 2009 ми страшенно заприязнилися із Грицьком Семенчуком і вирішили робити музичний гурт «DrumТИатр».
Його завжди вабила історія мистецтва, він охоче відвідував публічні лекції з мистецтвознавства, брав участь у постановках самодіяльного студентського театру.
Між головним, Іздрик закінчив Львівський політехнічний інститут – механіко-технологічний факультет і деякий час працював інженером на Івано-Франківському заводі автоматизованих ливарних машин (1984–1986), згодом – у Калуському науково-дослідному інституті галургії (1986–1990).
У 1989 розпочалася історія його легендарного журналу «Четвер», ще одне з нових життів…

Олена Ємельянова

 
«…коли ти бачиш, як всередині тексту крутяться шестірні... адресність, то вже не вмикає».
 
«…культуру не треба робити, це те що є ...все що людина робить, все в чому вона живе чим в чому і як функціонує і є культура. Культура – це є тотальність».
 
«Людина – єдиний живий організм на землі, який поводиться так, як вірус. Заходить на якусь ресурсну територію, винищує все навколо, поширюється доки може поширитися і паразитує на всьому. Тому не варто боятися коронавірусу, ми ще гірші від нього».
 
«Людина дуже конформістська та адаптивна, істота інакше б ми не змогли об'єднатися в соціумі та побудувати таку цивілізацію».
 
«Музика атональна і є безпосереднім джерелом радості, енергетичної підзарядки.... Археологи та палеонтологи показують перші знахідки людської творчості й це те, що абсолютно непотрібно. «Вишкребу на кам'янці два очка, немов перший смайлік».... Навіщо ? Ми маємо досліджувати зашиту в нас біологічну потребу світу, відповідно ризикувати, відповідно мати справу з чимось невідомим та незрозумілим. Це приблизно та сама творчість, коли робимо тексти та музику, намагаємося створити нову комбінацію слів або звуків і це приносить нам якесь задоволення.
Ми вміємо відчувати ритм і гармонію, більше того вміємо отримувати задоволення від того, коли ми їх чуємо та впізнаємо.
Ми ж раціоналізуємо світ, а все що довкола нас це хаос. Ми ділимо світ на предмети, явища, феномени ...ми так все бачимо як говорять нейрофізіологи. Чому  виникає задоволення від музики? Коли ми впізнаємо якусь послідовність, можемо передбачити наступність звучання і вгадуємо оце і є наш дофаміно-серотоніновий баланс який виникає в мозку».
 
«Мистецтво віддзеркалює людську природу, а вона – дуже недосконала, і я не вірю в те, що її можна змінити».
 
«Мистецтво генерує якісь несподівані форми, і вони пропонують ідеї, які захоплюють маси, і ті маси роблять історію».
 
«Мені б було важко прийняти себе в цьому віці, але зараз такий світ, що приймаєш себе який є. Мій персональний світ почав валитися, коли почалася пандемія. Треба було вкотре  починати нове життя... З початком повномасштабної війни я за дні чотири переварив ситуацію та власні моральні вибори зробив...»
 
«Мова структурує свідомість, а не навпаки. За цим страшенно цікаво спостерігати, особливо зараз, під час війни, коли загострилась суспільна комунікація, що будується в основному на вичленовуванні своїх і чужих».
 
«Найбільше я ціную та потребую свободу, більшості людей свобода не потрібна, вони її бояться».
 
Далі буде.
 
Фото https://craftmagazine.net/yuri-izdryk/
 
Джерела:
Іздрик, Юрій. Воццек. Острів КРК. АМтм: худ. проза / Ю. Іздрик. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2024. – 462 с. – (Новітня класика).
Іздрик, Юрій. Календар любові / Ю. Іздрик; гол. ред. М. Савка. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2016. – 425 с.
Іздрик, Юрій. Колекція / Ю. Іздрик. – Чернівці: Померанцев С., 2023. – 154 с.: мал.
Іздрик, Юрій. Ліниві і ніжні: нові та вибрані вірші / Ю. Іздрик. – 2-ге вид. – Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018. – 349 с. – (Українська Поетична Антологія).
Іздрик, Юрій. Меланхолії: [поезія] / Ю. Іздрик; худож. М. Савка. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2019. – 312 с.: кольор. іл.
Іздрик, Юрій. Номінація (Книги і твори) / Ю. Іздрик. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2016. – 856 с.
Іздрик, Юрій. Після прози / Ю. Іздрик. – Чернівці: Книги-ХХІ, 2013. – 232 с.
Іздрик, Юрій. Summa / Ю. Іздрик, Є. Нестерович. – Чернівці: Померанцев Святослав, 2022. – 144 с.
***
https://theukrainians.org/iurij-izdryk/
https://craftmagazine.net/yuri-izdryk/
https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=14857
***
https://www.youtube.com/watch?v=9YhNJe5_zt4
https://www.youtube.com/watch?v=nhUXkvUwDlU
https://www.youtube.com/watch?v=bkdUYHKC6kI
 
Юрій Іздрик в циклі подкастів ДОУНБ «Крила поезії»:
https://www.youtube.com/watch?v=pQBm527HAvs
https://www.youtube.com/watch?v=P9sYTD_QJO4 
https://www.youtube.com/watch?v=nE4KKRFMsn0
https://www.youtube.com/watch?v=j5WTmcj_1Og
https://www.youtube.com/watch?v=veyJPX8yzos
https://www.youtube.com/watch?v=3qYUNQjQJMs

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут