Сторінки

вівторок, 23 грудня 2025 р.

Територія особистості

 Юрій Іздрик: 
            «Я читач талановитіший ніж                                       письменник»
(продовження)

 

Відомий журнал «Четвер» заснували, крім Іздрика, люди далекі від літератури, а саме два товариші Юрія Романовича – Антон Селюх і Павло Турко.
«Ми разом навчались, приятелювали, у 1989, коли Радянський Союз вже дихав на ладан, до нас почали доходити літературні та музичні зразки самвидаву і ми замислились а чого б не зробити зразок український. Я був єдиний з трьох, хто бавився літературою та діставав їх читанням».
Перші два журнали були абсолютно саморобні, видані на ксероксі, і перше піар-оголошення на стовпі про те, хто хоче робити український андеграунд, пишіть на таку то адресу. «Хто б зараз на таке оголошення клюнув? Та ніхто, тоді ж почало багато людей писати, одними з перших були Тарас Прохасько, Володимир Єшклів і ще кілька». 
Іздрик згадує, що тоді взагалі нічого не знав про українську літературу навіть про самвидав та про «Скриню» в 1970-ті у Львові, яку прикрило КДБ. Зразками текстів української поезії  для нього були тексти братів Гадюкіних, і перші свої вірші він почав писати саме в їхньому стилі
Пізніше в обласній газеті «Галичина» побачив надрукований літературний цикл Юрія Андруховича «Листи в Україну» і був шокований. «…вирішив познайомитись, бо це було реально круто. А він хотів на Франківщині теж організувати не спілчанський, а альтернативний журнал і я показав йому наші два номери. Перша редакція надрукованого в типографії та редагованого «Четверга» була за участі Андруховича, Тараса Прохаська, Єшкліва та Олени Рубановської. Першу верстку робили на перших компах, що з'явилися без усіляких віндоус у ворді. Це був 1992... З Андруховичем зробили 4 або 5 номерів, журнал виглядав, як альманах…».
Коли Іздрик лишився в редакції сам, працював лише з коректором – чудовим франківським поетом Славком Довганом. З журналу цього вийшла перша і друга ланка сучасної української літератури. Сергій Жадан мав не дебютну, але одну з перших публікацій,  Ірена Карпа, Таня Малярчук, Любко Дереш, Мар'яна Савка, Мар'яна Кіяновська, Світлана Пиркало, Катерина Бабкіна, Тарас Пронько... Іздрик цим страшенно гордий, на відміну від своїх літературних здобутків.
Щодо «Станіславського феномену» – мистецького угрупування літераторів постмодерністів Івано-Франківщини, то його, як позначає, вигадав Володимир Єшклів. «Вважалося, що Львів культурна столиця і раптом у Франіку щось вибухнуло».
Повертаючись до питання про читання, позначає: «30 років тому, коли я почав займатись журналом, читав купу літератури, тому будемо вважати, що зараз в мене профдеформація, а не стареча, деградація та деменція... хоча більшість людей каже, що після 50 припиняють читати художню літературу. Що до мене, то я не читаю інших авторів, бо не маю потреби в чужих фантазіях.
Ти будуєш свій внутрішній світ і зрозуміло, що запозичуєш, формуєшся під впливом чужих візій та пояснень. Але, коли твій світ вже є цілісним, туди вже нічого не вміщується.
Щодо аудіокниг… Мене й досі вражає Володимир Сорокін, переслухав всі його твори, найбільше художньо вразила повість «Метелиця». З точки зору мови це майже поема, він автор одного з перших постмодерних романів, коли ще не було постмодернізму. Візіонер і кожним новим твором добудовує мегасвіт».
Юрій Іздрик вважає, що молодим поколінням потрібно просто жити... включати розум, дзеркальні нейрони, намагатись зрозуміти іншого, хоча це апріорі безнадійна справа … І світ буде рухатися, у вірному напрямі.
Людина, яка не сприймає та не любить слово «натхнення» Юрій Іздрик в продовженні «Території особистості».

Олена Ємельянова

 

«Наше бачення світу, розуміння особливо те, яке побутує в соціумі або в колективному розумі – це питання  суцільне...
Насправді людей, які розуміють, що відбувається, одиниці і я завжди говорю про те що авторство дуже умовне, бо автором є кожен читач. Він має перед собою набір якихось графічних значків, кодів, по суті це графіка і ми просто домовилися, що є слова які щось означають. Хоча самі по собі нічого. Що можна добути з них якійсь зміст або інформацію, закладену автором. Насправді це й є найвища ілюзія бо те, що складає автор лише він один і знає, лише він і прочитає, а що відчитує кожен окремий читач лише він і знає...
І в цьому сенсі є абсолютно непередбачуваним, як в кожного читача складуться слова, в які образи, візії. Кожен має свій досвід, в кожного з окремим словом пов'язані власні спогади, емоції й це все дуже умовно. Крім того, що я говорив, що я графоман... боже я стільки дурниць наговорив за своє життя, але я завжди кажу, що я читач талановитіший ніж письменник. Я вважаю себе геніальним читачем і вмію занурюватися в текст як у воду або іншу реальність і там жити і кайфувати, моє писання є віддзеркаленням цього вміння цієї потреби».
 
«Не люблю слово «натхнення» і не люблю слово «творчість», все це біохімічні процеси у мозку і, коли в тебе виникає потреба, бажання і можливість щось зробити, то це ми очевидно і називаємо натхненням».
 
Очевидно, що вся наша так звана творчість, ігри зі словами чи зі звуками з образами візуальними це надлишкова комбінаторна діяльність мозку, які є підсумком такої трансформації, коли досягає рівня неможливості існувати в минулому режимі. Тоді мова стала фактором суспільної взаємодії... мова в питанні успішності та соціалізації – величезний фактор».


 Далі буде.

 

Фото https://craftmagazine.net/yuri-izdryk/

 

Джерела:

Іздрик, Юрій. Воццек. Острів КРК. АМтм: худ. проза / Ю. Іздрик. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2024. – 462 с. – (Новітня класика).
Іздрик, Юрій. Календар любові / Ю. Іздрик; гол. ред. М. Савка. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2016. – 425 с.
Іздрик, Юрій. Колекція / Ю. Іздрик. – Чернівці: Померанцев С., 2023. – 154 с.: мал.
Іздрик, Юрій. Ліниві і ніжні: нові та вибрані вірші / Ю. Іздрик. – 2-ге вид. – Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018. – 349 с. – (Українська Поетична Антологія).
Іздрик, Юрій. Меланхолії: [поезія] / Ю. Іздрик; худож. М. Савка. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2019. – 312 с.: кольор. іл.
Іздрик, Юрій. Номінація (Книги і твори) / Ю. Іздрик. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2016. – 856 с.
Іздрик, Юрій. Після прози / Ю. Іздрик. – Чернівці: Книги-ХХІ, 2013. – 232 с.
Іздрик, Юрій. Summa / Ю. Іздрик, Є. Нестерович. – Чернівці: Померанцев Святослав, 2022. – 144 с.
***
https://theukrainians.org/iurij-izdryk/
https://craftmagazine.net/yuri-izdryk/
https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=14857
***
https://www.youtube.com/watch?v=9YhNJe5_zt4
https://www.youtube.com/watch?v=nhUXkvUwDlU
https://www.youtube.com/watch?v=bkdUYHKC6kI

 
Юрій Іздрик в циклі подкастів ДОУНБ «Крила поезії»:
https://www.youtube.com/watch?v=pQBm527HAvs
https://www.youtube.com/watch?v=P9sYTD_QJO4 
https://www.youtube.com/watch?v=nE4KKRFMsn0
https://www.youtube.com/watch?v=j5WTmcj_1Og
https://www.youtube.com/watch?v=veyJPX8yzos
https://www.youtube.com/watch?v=3qYUNQjQJMs



Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут

Немає коментарів:

Дописати коментар