Юрій Іздрик: «Нормальні люди дуже багато потребують один одного»
(продовження)
Він вважає, що графоманія – нічим не обґрунтована
любов до письма. «Я не є графоманом, бо
насправді не люблю писати.
Проза –
акт психотерапії, мотивація внутрішня глибока, а віршики мої – вже ближче до
графоманії, більше задоволення і менш драматична потреба. Вони пишуться заради
лайків, бо я достатньо усамітнено живу і рідко на люди з'являюся, а всі ми
істоти стадні. Спосіб з віршами на Фейсбуці – моя соціалізація, не виходячи з дому і за художнім рівнем і за
кількістю текстів. Є люди, які пишуть більш раціонально, є ті, хто віддаються
потоку свідомості мені ближче другий підхід, більш інтуїтивний.
Ти
однаково оперуєш словами зі своїм досвідом, навиками говоріння, читання,
конструюванням якихось текстів в своїй голові».
Факти літературних і мистецьких сходинок Іздрик
має такі. «Перші твори з'явилися друком у самвидавних випусках журналів «Четвер»
та «Відрижка» (Польща). В останньому надруковані перші вірші. У «Четверзі» – цикл
оповідань «Остання війна» та поетичний цикл «Десять віршів про Батьківщину». У
2015 році був нагороджений срібним хрестом за заслуги перед Польщею від
президента Броніслава Коморовського.
Після літературного дебюту ненадовго перериває
письменницьку творчість. Окрім редакції «Четверга», починає активно займатися
малярством (1990–1994). Бере участь у численних художніх виставках: «Провінційний
додаток № 2» (1991), «Пасаж-1» (1992), «s-об'єкт» (1993), бієнале «Імпреза»
(1993), «Дні сучасного мистецтва у Львові» (1994), «Повернення в Калуш» (1994)
та інших. Займається художнім оформленням книжок (збірка Ю. Андруховича «Екзотичні
птахи і рослини») і журналів. Проводить персональні виставки – «Kchenkitsch»
(1990, Івано-Франківськ), «Колекція» (1993, Івано-Франківськ, Львів, Чернігів),
«Іздрик: живопис, графіка, трансильванія». Його роботи зберігаються в приватних колекціях і галереях
України, Польщі, Німеччини, Австрії, Іспанії, США, Таїланду. Крім всього, захоплюється
театром, пише інсценівки «Цвіркун на запічку» (за Діккенсом), «Над прірвою у
житі» (за Селінджером), за якими Чернігівський обласний молодіжний театр на
початку 1990-х створив вистави, а також на сцені цього ж театру Юрко Іздрик був
співавтором, ініціатором та виконавцем у проєкті «Адаптація».
У 1994-му остаточно повертається до
літературної творчості та діяльності. У журналі «Сучасність» з'являється перша «легітимна»
публікація повісті «Острів Крк» (1994). Критика позитивно оцінила цей твір, і
згодом він з'явився у польському перекладі на шпальтах журналу «Literatura na
świecie» та окремою книгою у 1998 під назвою «Острів Крк та інші історії».
У перервах між написанням книг Іздрик
співпрацював з газетою «День», продовжував редагувати «Четвер», займався
музикою (фортепіанний концерт № 1 («Імпреза-93»), фортепіанний концерт № 2
(персональна виставка в Івано-Франківському художньому музеї), створив музичні
цикли на вірші Анни Кирпан та Юрія Андруховича.
Справжнім злетом у літературній творчості Юрка
Іздрика став роман «Воццек» (1998)».
Митець, який відчуває звук, як зоряне небо у
продовженні «Території особистості».
«Останні
десять років я здебільшого слухаю лекції з різних сфер науки, причому в
широкому діапазоні: від молекулярної біології та квантової фізики до
астрофізики, теорії еволюції, корпусної лінгвістики. Нарешті людство дійшло до
того, що таке мова, – читайте корпусну лінгвістику, це фантастика! Це мене
страшно пре…
…мене
страшенно тішить,.. що зараз відбувається в музиці: електронна музика діджеїв,
яка грається не нотами, не мелодіями, а готовими семплами, наспівами,
звучаннями.
У ХХ
столітті найбільшою пригодою музики був джаз..
А в ХХІ
столітті величезна пригода, що музику почали робити з готових звуків, пісень,
композицій. Звичайно, все швидко змінюється нещодавно я захопився музикою в
стилі треп, а зараз вона практично померла, стиль вичерпав себе. …Але натомість
з’являється щось нове. І цією новою музикою займаються тисячі людей, абсолютно
далеких від музичної освіти. Це добре, бо музична освіта побудована на
принципах білої людини, які себе вичерпали. А те, що відбувається зараз, –
страшенно цікаво. І доступно: записав, вивісив на саундклауд і є.
Я теж так
захотів, почав дивитися лекції з діджеїнґу, контролерів, і знайшов для себе
машинку розміру як телефон, на якій грати можна одним пальцем: у ній 450
інструментів, які можна накладати один на один.
В
літературі я дійшов до того, що маю задоволення від самого задуму: придумав – і
отримав найбільшу дозу серотоніну й дофаміну. Дофаміну можна добрати
реалізацією задуму, але вже треба напрягтися. Можна докласти трохи зусиль і
зірвати ще дофаміну на публікації твору, виклавши його в мережу. Але що далі,
то більше зусиль і менше кайфу, тож я зупинився на першій стадії –
придумування. А з музикою інакше, її хочеться почути. Для цього треба
щонайменше поворушити пальцями».
«Пріоритети,
що я порушую.... Головний – не робити ніяких зайвих рухів. Як кожна людина, я
слабкий та не дуже принциповий, тому легко поступаюся принципами, яких в мене
насправді немає...»
«Полюбити
чужу свободу і любити людину з усім її життям, в якому для тебе навіть не
передбачено місця оце круто ...я навчився любити саме так».
«Появитися
в цьому світі не штука, а ось звалити звідси гідно – це да».
«Рецепт
не перманентного а регулярного щастя ...або перебування в радості – це стан
стійкої усвідомленої рівноваги. Щастя ж дуже нетривке – це хімічна експлозія,
що мусить минутися доволі швидко, а стан нелюбові та ненависті – стан
автоагресії».
«…силою
волі возрадуватися не виходить...».
Далі
буде.
Фото https://knpu.gov.ua/tretie-oko-iuriia-izdryka/
Джерела:
Іздрик,
Юрій. Воццек. Острів КРК. АМтм: худ. проза / Ю. Іздрик. – Львів: Вид-во Старого
Лева, 2024. – 462 с. – (Новітня класика).
Іздрик,
Юрій. Календар любові / Ю. Іздрик; гол. ред. М. Савка. – Львів: Вид-во Старого
Лева, 2016. – 425 с.
Іздрик,
Юрій. Колекція / Ю. Іздрик. – Чернівці: Померанцев С., 2023. – 154 с.: мал.
Іздрик,
Юрій. Ліниві і ніжні: нові та вибрані вірші / Ю. Іздрик. – 2-ге вид. – Київ:
А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018. – 349 с. – (Українська Поетична Антологія).
Іздрик,
Юрій. Меланхолії: [поезія] / Ю. Іздрик; худож. М. Савка. – Львів: Вид-во
Старого Лева, 2019. – 312 с.: кольор. іл.
Іздрик,
Юрій. Номінація (Книги і твори) / Ю. Іздрик. – Львів: Вид-во Старого Лева,
2016. – 856 с.
Іздрик,
Юрій. Після прози / Ю. Іздрик. – Чернівці: Книги-ХХІ, 2013. – 232 с.
Іздрик, Юрій. Summa / Ю. Іздрик, Є. Нестерович. – Чернівці:
Померанцев Святослав, 2022. – 144 с.
***
https://theukrainians.org/iurij-izdryk/
https://craftmagazine.net/yuri-izdryk/
https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=14857
***
https://www.youtube.com/watch?v=9YhNJe5_zt4
https://www.youtube.com/watch?v=nhUXkvUwDlU
https://www.youtube.com/watch?v=bkdUYHKC6kI
Юрій Іздрик в циклі
подкастів ДОУНБ «Крила поезії»:
https://www.youtube.com/watch?v=pQBm527HAvs
https://www.youtube.com/watch?v=P9sYTD_QJO4
https://www.youtube.com/watch?v=nE4KKRFMsn0
https://www.youtube.com/watch?v=j5WTmcj_1Og
https://www.youtube.com/watch?v=veyJPX8yzos
https://www.youtube.com/watch?v=3qYUNQjQJMs
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар