Сторінки

понеділок, 4 листопада 2019 р.

Неймовірно, але правда

На початку 1901 року у склад Ради бібліотеки входили: голова П. Г. Мордовський, заступник голови Л.К. Реймер, казначей Н.А. Набіркін, члени – Н.І. Вукашев, В.І. Сахаров, К.М. Воінов, І.Л. Чудновський (який вважався секретарем Ради) та неодмінні члени М.В. Андрєєв (виконуючий обов’язки директора чоловічої гімназії), С.Ф. Яржембковський (директор реального училища) та о. Агапіт (ректор духовної семінарії). Пізніше пройшли деякі зміни: до Ради був вибраний Н.М. Ланшин, М.В. Андрєєва замінив К.І. Драгош. 29 грудня помер К.М. Воінов, на його місце у склад Ради нікого не переобрали. 
Завідувачем бібліотеки була С.В. Єгорова, яка виконувала обов’язки секретаря Ради. На місце А.А. Простової, яка припинила працювати в бібліотеці, 4 січня Радою були призначені помічниці завідувача бібліотекою Е.А. Булах і Е.П. Озерова; 15 вересня на місце останньої призначена Є.І. Пчелкіна.

Отчет Екатеринославской Городской Общественной библиотеки за 1901 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Типо-литогр. Губерн. Правления, 1902. – 30 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=95 (дата звернення: 04.11.19). – Загл. с экрана.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

пʼятниця, 1 листопада 2019 р.

Пунктир

Нікола Тесла найвеличніший винахідник і вчений ХХ століття. Його відкриття назавжди змінили світ і стали основними віхами другого етапу промислової революції і дивовижними фактами його біографії. Пізнаємо творця у «Пунктирі».


«Великі таємниці нашого буття ще тільки належить розгадати, навіть смерть може виявитися не кінцем.»

«Дія навіть самого крихітної істоти призводить до змін у всьому всесвіті.»

«З тих пір пройшло 80 років і я як і раніше задаю собі це ж питання (прим. - Що ж таке електрика?), але не в змозі відповісти на нього.»

«Мені не потрібні моделі, малюнки, експерименти. Коли у мене народжуються ідеї, я в уяві починаю будувати прилад, міняю конструкцію, вдосконалюю її, і включаю. І мені абсолютно байдуже проводяться випробування приладу у мене в думках або в майстерні - результати будуть однаковими. За 20 років у мене не було жодного винятку.»

«Мені потрібно завершити будівництво моєї станції. Це буде крок, який просуне людство вперед на ціле століття.»

«Наш світ занурений у величезний океан енергії, ми летимо в нескінченному просторі з незбагненною швидкістю. Все навколо обертається, рухається - все енергія. Перед нами грандіозне завдання - знайти способи видобутку цієї енергії. Тоді, витягуючи її з цього невичерпного джерела, людство буде просуватися вперед гігантськими кроками.»

«Скільки людей називали мене фантазером, як насміхався над моїми ідеями наш короткозорий світ, що помиляється. Нас розсудить час.»

«Я не працюю більше для сьогодення, я працюю для майбутнього.»

https://uk.wikiquote.org/wiki/%D0%9D%D1%96%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%A2%D0%B5%D1%81%D0%BB%D0%B0

Сейфер, Марк. Никола Тесла. Повелитель  Вселенной [Текст] / М. Сейфер ; Пер. с англ. Е. Моисеевой. - М. : Яуза. - [Б. м.] : Эксмо, 2007. - 608 с. : фото. - (Раскрытые тайны).

Фейгин, Олег Орестович. Никола Тесла: наследие великого изобретателя [Текст] / О. Фейгин. - М. : Альпина нон-фикшн, 2012. - 324 с. : ил. - (Тайны атомного века).

Опанасенко, Ольга. Нікола Тесла [Текст] / О. Опанасенко ; авт. передм. І. Пінтосевич. - К. : Агенція ІРІО, 2017. - 95, [17] с. : кольор. іл. - (Видатні особистості. Біографічні нариси для дітей).



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 31 жовтня 2019 р.

Що читають бібліотекарі

Гальєго, Рубен. Біле на чорному: роман / Р. Гальєго. – К.: Джерела М, 2011. – 160 с. – (За порогом).

Блукаючи книжковими поличками, рука сама натрапила на цю книгу. І перше питання: чому ніхто не читав її? Жодної помітки. Розібрала цікавість. Читаю анотацію. Тепер зрозуміло. Це книга з категорії «важких книг», за висловами читачів. Я б сказала із серії «коли опускаються руки» або «за порогом». На мою думку, такі твори потрібно читати кожному хоча б раз на рік і тим, кому добре і тим, кому погано. Читаю. Ступор. Емоцій ніяких, свідомість виметена, вичищена… і той вже відомий ком у горлі. 
Автобіографічний роман Рубена Гальєго, іспанця, народженого в радянські часи, паралізованого від народження, - усе своє дитинства провів у дитбудинках для інвалідів. Попри весь жах, твір дивовижно оптимістичний. Юнак, який може працювати лише одним пальцем на клавіатурі, доводить читачам, що попри всезагального збайдужіння є ті - не закриті від доброти, співчуття. Він навчає нас любити світ і людей, повертає до вічних цінностей. Розмірковує про добро і милосердя, навколишню красу, сенс людського буття.
Правда життя онука колишнього генсека КП Іспанії. Матері було сказано, що дитина померла. І почалися роки поневірянь і боротьби за життя. 
Рубен говорить: «Так сталося, що мені довелося побачити багато людської жорстокості й злості. Змальовувати мерзенність людського падіння та тваринного свинства — означає множити й без того нескінченний ланцюг взаємопов’язаних зарядів зла. Не хочу. Я пишу про добро, перемогу, радість і любов. Я пишу про силу. Силу духовну і фізичну. Силу, яка є в кожному з нас. Силу, яка руйнує всі бар’єри й перемагає».
Боже проведіння: через роки поневірянь по дитбудинках та інтернатах Рубен потрапив за кордон, де знайшов свою матір. Його особисте життя склалося: він став чоловіком і батьком. Крім того, став письменником.
Ампутація душі проходить набагато болючіше і тягне за собою наслідки глибші, ніж ампутація кінцівки. Без ноги жити важко, але можливо. Без душі жити не можна.
«Я герой. Бути героєм легко. Якщо у тебе немає рук або ніг - ти герой або небіжчик. Якщо у тебе немає батьків - сподівайся на свої руки і ноги. І будь героєм. Якщо у тебе немає ні рук, ні ніг, а ти ще й примудрився з'явитися на світло сиротою, - все. Ти приречений бути героєм до кінця своїх днів. Або здохнути. Я герой. У мене просто немає іншого виходу».
Звичайно, ця розповідь про помсту ізольованому від зовнішнього світу. Ізоляція однієї країни від іншої, ізоляція багатих від бідних, старих від молодих. Кожен раз там, де відбувається ізоляція - там відбувається зло.
***
«Розмовляти з людиною — це було для мене дуже багато, надто багато для дитячої свідомості. Чарівна розкіш».
«У тому дитячому світі межа між добром і злом здавалася чіткою і простою. Довгий час я не можу позбутися кепської дитбудинківської звички ділити всіх людей на своїх і чужих, розумних і дурних, добрих і злих. Що робити? Я там виріс. Там, де межа між життям і смертю тонка, де підлість і мерзенність були нормою. Нормою також були щирість і доброта. Усе змішалось. Мабуть, необхідність щоразу робити вибір між поганим і хорошим і породила в мені цю категоричність».
Твір душі! Він дає відчуття присутності Бога, спонукає до справ жертовної любові, без яких немає ні радості, ні щастя, ні сенсу життя. Боротися з труднощами і жити…

Світлана Сухіна, завідувач сектору у відділі абонемента



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

середа, 30 жовтня 2019 р.

Діалоги із мистецтвом

Ігор Труш : мистецтво –  покликання на все життя


Серед читачів відділу документів з питань  мистецтв ДОУНБ – провідний науковий співробітник Дніпропетровського художнього музею Ігор Борисович Труш.
Висококваліфікований фахівець, людина енциклопедичних знань, дякуючи йому до фонду відділу надійшло безліч каталогів виставок ДХМ, автором яких є Ігор Борисович, та інших музеїв України. Для нього завжди бібліотека була та залишається невичерпним джерелом знань.
Він народився у 1960 році, закінчив Дніпропетровський державний університет, філологічний факультет у 1986 році, Національну академію керівних кадрів культури і мистецтв (2008, факультет мистецтвознавчої експертизи). До художнього музею прийшов у 1993 році.
 Прагнення не просто фіксувати зображене художником на полотні, а й щоразу знаходити поетичне втілення означеної теми, стає відправною точкою для створення кожної виставки, автором якої є І. Труш. Вступні статті до образотворчих видань, присвячених художникам, розкривають їх талант та риси характеру.
Діяльність музею неможливо уявити без повноцінної науково-дослідної роботи. Консультації з теорії та історії образотворчого мистецтва, експертизи мистецьких творів доступні кожному відвідувачу. А головне – триває невпинний копіткий процес вивчення музейного зібрання.
Ігор Борисович є автором багатьох статей та наукових публікацій: 
Досвід філософського осмислення деяких картин Михайла Сапожникова (з музейної збірки ДХМ)” / М.К. Реріх та його сучасники. Колекції та колекціонери. Матеріали науково-практичних конференцій 2007 – 2008 рр. – Одеса, «Астропринт», 2009, с. 486 – 504.
Енциклопедія сучасної України. – К., Інститут енциклопедичних досліджень НАНУ, 2006. Статті:
 Т. 5, С. 374 – Гáлічин Микола Єгорович, 
 Т. 16, С. 76, кол. 3 – Кулічихін  Володимир Володимирович. – біб. ДХМ
Николай Егорович Галичин. Каталог персональной выставки произведений. Живопись, графика, сценография. – Никополь, 2011.
 «Родинні/Музейні цінності». Каталог творів М.М. Ґе та його епістолярій в зібранні ДХМ. До 110-річчя з дня народження художника (тираж: 1 екземпляр).
Capriccios на тему двух картин Айвазовского из собрания Днепропетровского художественного музея. – 2012 (рукопис, до друку Феодосія)
К  195-летию со дня рождения Зарянко С.К. – 2013 (выставка одной картины) 
Графіка як вид мистецтва/ Художня географія. Ріка. Книга 01. – Дн., Artsvit галерея, 2013, с. 147 – 153;  Дн., Artsvit галерея, 2014, с. 112 – 117 (2-е видання)  
«Творческая мастерская Анны Егоровой. Новый ракурс»/Автор-сост., вступ. слово Труш И.Б. – Днепропетровск, 2016, ”Yard”, 10 с., илл.
 А також є співавтором видань та каталогів: 
Николай Николаевич Ге 1831 – 1894: к 180-летию со дня рождения. Каталог выставки. – М., Пинакотека, 2011, С. 4
Несмачный С.Н., Труш И.Б. Портреты представителей дома Романовых в собрании Днепропетровского художественного музея. – 2013. (электронный вариант, в печать Симферополь)
Безцінна скарбниця. До 100-річчя ДХМ: Науково-бібліограф. довідник/ Автори-упорядники: Т. Бреславець, І. Голуб, Т. Зайцева, І. Труш. – Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2014. – 150 с. (наклад 80 прим.)
Дніпропетровський художній музей. Живопис кінця 17 - першої чверті 20 ст. Вибрані твори". -  Дніпро, 2019.
 Це не повний перелік робіт мистецтвознавця. З іншими можна познайомитися у бібліотеці художнього музею та відділі  документів з питань мистецтв обласної наукової бібліотеки.
Ігор Борисович прикладає багато зусиль для того, щоб про Дніпропетровський художній музей дізналися у світі. Так, наприклад, йому довірили супроводжувати до США картину Марії Башкирцевої «В студії».  Для того, щоб повернулось до України монументальне (два на три метри) полотно Михайла Паніна «Виїзд Івана Грозного перед опричниною». Воно було викрадене окупантами і зараз знаходиться в Києві.
Маємо надію, що незабаром і ми побачимо це полотно. Будемо чекати.



Тетяна Зайцева, 
провідний бібліотекар відділу документів з питань  мистецтв



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

понеділок, 28 жовтня 2019 р.

Неймовірно, але правда

Що стосується статистики читання в 1900 році, то найбільша кількість запитів  була на белетристику, а саме: 54,3% , що складає майже 14 книг на кожного читача. Трохи менше запитів прийшлося на періодичні видання – 9 примірників на читача. Наступний за цими розділами за поширеністю – історичний – 2 книги на 5 користувачів. Із решти розділів, окрім дитячого, деяким попитом користувались розділи: ІІ. Філософія і педагогіка; ХІ. Критика і мовознавство; ІХ. Природознавство і медицина. Користування довідковим та антикварним розділами відбувалося лише в межах бібліотеки в читальні.

Отчет Екатеринославской Городской Общественной библиотеки за 1900 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Типо-литогр. Губерн. Правления, 1902. – 24 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=94 (дата звернення: 18.10.19). – Загл. с экрана.




 Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

пʼятниця, 25 жовтня 2019 р.

Пунктир

Ще декілька штрихів до портрету Миколи Васильовича  Гоголя   у цитатах видатних особистостей. 

«Діапазон Гоголя був безмежний. Не тільки сміх, а й страшна фантастика «Страшної помсти» і «Вечори напередодні Івана Купали», і героїчна патетика, патріотична урочистість «Тараса Бульби», і поетична співучість «Травневої ночі», і глибока схвильованість «Портрета», і гротескність «Носа» - одного з найбільш фантастичних і самих реалістичних творів світової літератури, і безмежна жалість до бідної людини, так сильно проявилася в «Шинелі» і знайшла своє продовження і в ранніх (та й не тільки ранніх) творах Достоєвського, і в творчості Тургенєва, Лєскова, Гліба Успенського, Гаршина, Чехова». - Максим Рильський, український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, мовознавець, літературознавець.

«Жахливе нерозуміння Гоголя можна пояснити... тільки одним: за природою свого духу і творчості він був чужий для … літератури». — Абрам Перетц, громадський діяч, винний відкупник, підрядник і постачальник армії і флоту.

«Перед Гоголем має боятися як перед людиною, обдарованою найглибшим розумом і самою ніжною любов'ю до людей!» - Тарас Шевченко, український поет і мислитель, художник, прозаїк, етнограф і революціонер-демократ.

«...Найхарактерніша риса таланту Гоголя - оригінальність і самобутність, що відрізняють його від всіх … письменників».- Віссаріон Бєлінський, письменник, літературний критик, публіцист, філософ-західник.

«Тут наче в останній раз сміється Чорт над людиною, навмисне в самому принизливому положенні тіла і духу тягне свою жертву. Лікарі повинні були здаватися Гоголю в передсмертному маренні його чимось на зразок тієї нечисті, яка задушила Хому Брута в спаплюженій церкві. «Гірким словом моїм посміюся», - ці слова пророка Єремії написані на гробовому камені Гоголя. На жаль, тепер ми знаємо, хто над ним посміявся».- Дмитро Мережковський, письменник, поет, критик, перекладач, історик, релігійний філософ, громадський діяч.

«... Холодність, з якою публіка поставилася до «Одіссеї» Жуковського, обурювала його, здавалася йому ознакою відсутності смаку, розумового безсилля суспільства, і він знаходив, що йому нема чого поспішати із закінченням «Мертвих душ», так як сучасні йому люди не годяться в читачі, не здатні ні до чого художньому і спокійного. «Ніякі рецензії не в силах засадити нинішнє покоління, обморочене політичними бродіннями, за читання світле і заспокійливе душу» .- Олександра Анненська, педагог і відома дитяча письменниця XIX - початку XX століття.

«... Ця людина є, можливо, самим екстраординарним, генієм-самородком, якого коли-небудь знав світ. Серед письменників свого часу він постає як унікальний феномен, який, дуже швидко позбувшись впливу інших, захоплює своїх шанувальників в світ фантасмагорій, в якому співіснують смішне і жахливе». - Анрі Труайя, французький письменник.



Барабаш, Ю.  Гоголь. Загадка Прощальной повести [Текст] : выбранные места из переписки с друзьями. Опыт непредвзятого прочтения / Ю. Барабаш. - М. : Художественная литература, 1993. - 269 с.

Гоголь без глянца [Текст] / Сост. и вступ. ст. П. Фокина. - СПб. : Амфора, 2008. - 430 с. - (Без глянца) (Проект Павла Фокина).



 Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут


четвер, 24 жовтня 2019 р.

Що читають бібліотекарі

Гримич, Марина.     Second life (Друге життя) [Текст]: роман / М. В. Гримич ; худож. Н. Денисова. - К. : Дуліби, 2010. - 159 с. - (Deja vu).

Моє знайомство з творами Марини Гримич розпочалося, на жаль, дуже пізно і саме з цього роману. Письменниця - доктор історичних та філологічних наук, директор видавництва «Дуліби» та авторка понад десяти різножанрових романів. Цьогоріч її роман «Клавка» став хітом, особливо жваво його обговорюють в соцмережах, він був представлений на Книжковому Арсеналі в Києві. 
Чому саме «Second life (Друге життя)?» Можливо це спонтанний вибір, а можливо якийсь посил… Правда є один момент: протягом 10-15 років, за словами письменниці, їй снились однакові сни, але в різних інтерпретаціях. Тож, щоб зняти стрес, вона записала їх – і сни припинилися. Така передісторія твору…
Книга належить до категорії сучасного молодіжно-інтелектуального чтива. Це історія 33-річного героя Артема Шуліки за професією девелопера. Його дитинство минуло в Києві, а кар’єрний злет відбувся в інвестиційному західному світі. Герой із-за серцевого нападу потрапляє у «потойбічний світ» і проходить всі кола Дантового пекла, раю, чистилища наче в комп’ютерній грі.  Його супроводжують архангели-мажори, а також письменник Максим Горький, щоб дослідити лінію життя нових українських емігрантів. Вони не заробітчани, а загарбники чужого простору, бізнесу. Незважаючи на досить «єретичний» роман, подорож у «тому світі» дозволяє по іншому поглянути на «цей», відбувається ламання стереотипів та міфів в «цьому світі». В творі - тема життя в його різних вимірах: часових та емоційних, роздуми про сенс життя  і про сенс життя після життя. І звісно «національний» підтекст. 
«У літаку в Україну він почував себе місіонером, апостолом Андрієм. Він купався в наївних мріях про те, як може стати в пригоді своїй неньці-Україні. Однак, коли повернувся, то побачив, що Україна - це не старенька ненька. Це молода хижачка. Це жінка, яку колись малоліткою віддали заміж і яка нарешті зуміла втекти від свого полігамного патріархального чоловіка, але, втративши голову від радості, прокліпала все, що мала або по праву могла б мати: ядерну зброю, «нульовий варіант», по-дурному втратила непогані стартові позиції. Щоб надолужити втрачене, вона вирішила самостійно облаштовувати своє життя, але, не маючи досвіду самостійного господарювання поза патріархальною родиною, зав’язла в боргах, у невиконаних обіцянках, корупції, незакінчених починаннях, сварках, брехні, ревнощах. … Не потрібен був він Україні. Точніше, сам він знав, що Україні якраз і потрібні такі молоді люди, як він, - вишколені на Заході, які вміють працювати в економіці в кризовій ситуації, нарощувати крок за кроком потенції, працювати з інвесторами, однак Україна його та йому подібних «в упор не бачила». «Я сама! - кричала вона. - Я все знаю! Ви всі дурні, тільки я розумна!» ….легко любити батьківщину, коли їй добре. А треба любити її й тоді, коли їй погано. І не тікати від неї, а залишатися з нею «в біді і радості, аж поки смерть не розлучить вас».
***
— У цьому світі немає нічого марного. Все передбачене Богом. Усе стається з його відома… — Навіть соціалістична революція? — перепитав ВПП. 
— Навіть соціалістична революція…
 І не треба робити такі круглі очі! …Знаєте, в чому ваша проблема? Ви робите з Бога безпорадного спостерігача, який не може впоратися з тим, що діється в світі. Якби все залежало лише від вашої людської волі, то що йому тоді лишається? Яка його в такому разі місія? Бути весільним генералом, який тільки те й робить, що красується на іконі? А ще ви робите з НЬОГО юриста, який обслуговує ваші ж уявлення про мораль. Але ВІН — не суддя, не адвокат і не прокурор. Він не поліція моралі. Бог — це щось інше. Бог — це могутній творець, і нічого в історії — розумієте — нічого! не відбувається без його відома… Саме тому ВІН називається ВСЕ-держитель. Творення відбувається ПОСТІЙНО. Щодня і щохвилини. ВІН творить світ щосекунди».
Твір закінчується «хепі-ендом».
Світлана Сухіна, завідувач сектору  відділу абонементу




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут