Гримич, Марина. Second life (Друге життя) [Текст]: роман / М. В. Гримич ; худож. Н. Денисова. - К. : Дуліби, 2010. - 159 с. - (Deja vu).
Моє знайомство з творами Марини Гримич розпочалося, на жаль, дуже пізно і саме з цього роману. Письменниця - доктор історичних та філологічних наук, директор видавництва «Дуліби» та авторка понад десяти різножанрових романів. Цьогоріч її роман «Клавка» став хітом, особливо жваво його обговорюють в соцмережах, він був представлений на Книжковому Арсеналі в Києві.
Чому саме «Second life (Друге життя)?» Можливо це спонтанний вибір, а можливо якийсь посил… Правда є один момент: протягом 10-15 років, за словами письменниці, їй снились однакові сни, але в різних інтерпретаціях. Тож, щоб зняти стрес, вона записала їх – і сни припинилися. Така передісторія твору…
Книга належить до категорії сучасного молодіжно-інтелектуального чтива. Це історія 33-річного героя Артема Шуліки за професією девелопера. Його дитинство минуло в Києві, а кар’єрний злет відбувся в інвестиційному західному світі. Герой із-за серцевого нападу потрапляє у «потойбічний світ» і проходить всі кола Дантового пекла, раю, чистилища наче в комп’ютерній грі. Його супроводжують архангели-мажори, а також письменник Максим Горький, щоб дослідити лінію життя нових українських емігрантів. Вони не заробітчани, а загарбники чужого простору, бізнесу. Незважаючи на досить «єретичний» роман, подорож у «тому світі» дозволяє по іншому поглянути на «цей», відбувається ламання стереотипів та міфів в «цьому світі». В творі - тема життя в його різних вимірах: часових та емоційних, роздуми про сенс життя і про сенс життя після життя. І звісно «національний» підтекст.
«У літаку в Україну він почував себе місіонером, апостолом Андрієм. Він купався в наївних мріях про те, як може стати в пригоді своїй неньці-Україні. Однак, коли повернувся, то побачив, що Україна - це не старенька ненька. Це молода хижачка. Це жінка, яку колись малоліткою віддали заміж і яка нарешті зуміла втекти від свого полігамного патріархального чоловіка, але, втративши голову від радості, прокліпала все, що мала або по праву могла б мати: ядерну зброю, «нульовий варіант», по-дурному втратила непогані стартові позиції. Щоб надолужити втрачене, вона вирішила самостійно облаштовувати своє життя, але, не маючи досвіду самостійного господарювання поза патріархальною родиною, зав’язла в боргах, у невиконаних обіцянках, корупції, незакінчених починаннях, сварках, брехні, ревнощах. … Не потрібен був він Україні. Точніше, сам він знав, що Україні якраз і потрібні такі молоді люди, як він, - вишколені на Заході, які вміють працювати в економіці в кризовій ситуації, нарощувати крок за кроком потенції, працювати з інвесторами, однак Україна його та йому подібних «в упор не бачила». «Я сама! - кричала вона. - Я все знаю! Ви всі дурні, тільки я розумна!» ….легко любити батьківщину, коли їй добре. А треба любити її й тоді, коли їй погано. І не тікати від неї, а залишатися з нею «в біді і радості, аж поки смерть не розлучить вас».
***
— У цьому світі немає нічого марного. Все передбачене Богом. Усе стається з його відома… — Навіть соціалістична революція? — перепитав ВПП.
— Навіть соціалістична революція…
І не треба робити такі круглі очі! …Знаєте, в чому ваша проблема? Ви робите з Бога безпорадного спостерігача, який не може впоратися з тим, що діється в світі. Якби все залежало лише від вашої людської волі, то що йому тоді лишається? Яка його в такому разі місія? Бути весільним генералом, який тільки те й робить, що красується на іконі? А ще ви робите з НЬОГО юриста, який обслуговує ваші ж уявлення про мораль. Але ВІН — не суддя, не адвокат і не прокурор. Він не поліція моралі. Бог — це щось інше. Бог — це могутній творець, і нічого в історії — розумієте — нічого! не відбувається без його відома… Саме тому ВІН називається ВСЕ-держитель. Творення відбувається ПОСТІЙНО. Щодня і щохвилини. ВІН творить світ щосекунди».
Твір закінчується «хепі-ендом».
Світлана Сухіна, завідувач сектору відділу абонементу
Більше про бібліотеку тут
Замовити книги можна тут
Немає коментарів:
Дописати коментар