Пунктир

 

 Ніл Ґейман: «…Ми повинні робити речі прекрасними»
(продовження)
 

Одним із улюблених письменників  Ґеймана є Льюїс Керролл, а «Пригоди Аліси в країні чудес» – одним з улюблених творів назавжди, який знає напам'ять. Цікавили його й комікси про Бетмена, цією творчою справою займеться ретельно, захоплено та професійно. Його новаторська серія коміксів за власним твором  «Пісочний чоловік» здобула чимале визнання.
Улюбленими авторами, крім позначених, є Дж.Р.Р. Толкін, Мері Шеллі, Редьярд Кіплінг, Едгар Аллан По, Урсула К. Ле Гуін, Харлан, Майкл Муркок, Дейв Сім, Алан Мур, Г.К. Честертон,  Стів Дітко, Вілл Ейснер, Лорд Дансені.
З підліткового віку має екземпляр «Великої червоної книги сценаріїв для Монті Пайтон». Під час подорожі Францією в тринадцять був зачарований фантастичним світом  оповідань «Metal Hurlant», хоча й не міг до кінця зрозуміти викладеного. В дев'ятнадцять  наважився звернутись до одного зі своїх улюблених письменників-фантастів Рафаэля Алоізіуса Лафферті, якого відкрив для себе в дев'ять. Він прохав про пораду, як стати письменником, але, увага, – відіслав запит разом із пародією на Лафферті. Метр почуття гумуру та сміливість оцінив і надіслав Нілу змістовний надихаючий лист.
Саме літературне натхнення, створене цікавими авторами та їхніми творами, цитуючи Ґеймана, пронікали до свідомості та змушували писати. Книга стала для нього найсправді  найвтіленішою мрією.
Володар медалі Карнегі 1956 року, завойованої заключним томом «Нарнії», медалі, яку письменник вважав найважливішою, Ніл Ґейман у продовженні «Пунктиру».

«Люди думають, що будуть щасливі, якщо переїдуть в інше місце, а потім виявляється: куди б ти не переїхав, ти береш з собою себе».
  

«Люди не раз помічали, що велике і очевидне так само легко випустити з уваги, як маленьке і незначне. І якщо не помітиш чогось більшого, це загрожує обернутися такими ж неприємностями».
 
«Люди не просто так з'являються у нашому житті. Все має причину».
 
«Люди різне кажуть, і навряд чи хоча б половина пересудів заслуговує на увагу».
 
«Люди, які не розуміють один одного – не можуть обмінюватися ідеями, не можуть спілкуватися, а програми-перекладачі роблять тільки гірше».
 
«Література може показати вам інший світ. Вона може взяти вас туди, де ви ніколи не були. Один раз відвідавши інші світи, як ті, хто скуштував чарівних фруктів, ви ніколи не зможете бути повністю задоволені світом, в якому виросли».
 
«Люди чомусь вважають, що міра або гострота болю залежать від сили удару. Справа не в тому, наскільки сильний удар. Справа в тому, куди він припаде».
 
«Людську історію набагато легше зрозуміти, якщо усвідомити собі: більшість великих перемог і трагедій сталася не тому, що їх винуватці були по натурі своїй поганими чи хорошими. Вони по натурі своїй були людьми».
 
«Людина найбільше боїться того, що не може побачити».
 
«Ми повинні читати вголос нашим дітям. Читати їм те, що їх радує. Читати їм історії, від яких ми вже втомилися. Говорити на різні голоси, зацікавлювати їх і не припиняти читати тільки тому, що вони самі навчилися це робити. Робити читання вголос моментом єднання, часом, коли ніхто не дивиться в телефони, коли спокуси світу відкладені вбік.
Ми повинні робити речі прекрасними. Не робити світ гіршим, ніж він був до нас, не спустошувати океани, не передавати наші проблеми наступним поколінням. Ми повинні прибирати за собою, і не залишати наших дітей в світі, який ми так нерозумно зіпсували, обікрали і спотворили».
 

Далі буде.

 

Фото https://stanforddaily.com/2018/11/16/the-stardust-surrounding-neil-gaiman/
 
Джерела:
Гейман, Нил. Коралина / Н. Гейман; пер. с англ. Е. Кононенко.– М.: АСТ.– [Б. м.]: Астрель, 2009.– 219 с.
Гейман, Нил. Американские боги / Н. Гейман; пер. с англ.: В. Михайлин, Е. Решетникова.–Минск: Харвест, 2009. – 522 с.
***
 
 
Гейман, Нил. Дым и зеркала: роман / Н.Гейман.– М.: АСТ: ЛЮКС, 2005.– 378 с.– (Альтернатива. Фантастика).
Лобзіна, Світлана. Світи Ніла Геймана / С. В. Лобзіна // Всесвітня література в школах України.– 2018.– № 9.– С. 11–15: ил.– Библиогр.: с. 15.
***
https://americangods.fandom.com/wiki/Neil_Gaiman
https://laikafilms.fandom.com/wiki/Neil_Gaiman
https://www.goodbooks.io/people/neil-gaiman
https://www.afghan.tips/neil-richard-mackinnon-gaiman/
https://stanforddaily.com/2018/11/16/the-stardust-surrounding-neil-gaiman/
https://frasortsand.wordpress.com/2013/08/18/neil-gaiman-american-gods-2001-postmoderne-gotterdammerung/
https://www.hollywoodreporter.com/tv/tv-news/neil-gaiman-moves-deal-fremantle-amazon-1148458/
https://en.wikipedia.org/wiki/Neil_Gaiman
https://social.org.ua/2025-25-bisa-pravdivikh-tsitat-nila-geymana.html
https://sparkmedia.com.ua/majbutnie-zalezhyt-vid-bibliotek-chytannia-i-fantazii/

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

 
 

Пунктир

Ніл Гейман:«Найкоротший шлях – іноді найдовший» (продовження)

 

Родина Ґейманів має східноєвропейське єврейське коріння. На півдні Англії свого часу оселився дід Ніла  та заснував мережу продуктових магазинів. Подбав і про прізвище, змінивши Чайман на Ґейман. Батько продовжив справу дідуся, працюючи в тій самій торговельній  мережі, матінка була фармацевтом. Ніл має двох молодших сестер Клер і Ліззі.
Громадське та релігійне життя близьких присвячене саєнтології та юдаїзму. Ніл віддає на існування Бога 50/50, але глибоко в ці питання не занурюється, бо важливого значення, за власним ствердженням, це для нього не має. Разом із тим, на долі його ця барва родинних вподобань відбилась дієво. Освіту здобував у кількох школах Англіканської церкви, і посада батька – співробітника зв'язків із громадськістю Церкви Саєнтології виявилася причиною того, що семирічний син був змушений припинити навчання в Фонтхілл. До речі, і з першою дружиною познайомився він саме на релігійній хвилі, пізніше е з'явився й син Майкл.
Улюблених авторів має безліч, з семи рочків це – Клайв Стейплз Льюїс – англійський письменник, філософ, літературний критик, спеціаліст із Середньовіччя та християнський апологет. Після отримання в подарунок фентезі «Хроніки Нарнії», не міг відірватися від цієї історії. Особливо вразило авторське використання висновків у дужках, адресованих читачам. Здавалось, Клайв просто розмовляв із ними. Пізніше наш герой зазначить: «О боже, це так круто! Я хочу це зробити! Коли я стану автором, я хочу мати можливість робити щось у дужках».
Вже декілька деcятиліть він вражає світ думками в дужках та поза ними. Ніл Ґейман у продовженні «Пунктиру».

 

«Звати кішок – така сама марна справа, як звати ураган».
 
«Зло, як правило, не дрімає і, відповідно, погано розуміє, чому взагалі хтось повинен спати».
 
«Знаєте, я, мабуть, волію бути людиною, а не богом. Нам не потрібен ніхто, хто б вірив у нас. Що б не трапилося, для нас життя продовжується».
 
«Зрештою, в світі стільки тендітних речей. Люди ламаються так легко. Так само легко, як вмирають мрії і розбиваються серця».
 
«Ідеї вбити складніше ніж людей, але в кінцевому підсумку їх можна вбити».
 
«Історія вчить нас щонайменше тому, що гірше може бути завжди».
 
«Книга – це мрія, яку ти тримаєш у руках».
 
«Книги – це спосіб спілкуватися з мертвими. Це спосіб вчитися у тих, кого більше немає з нами. Людство створило себе, розвивалося, породило тип знань, які можна розвивати, а не постійно запам’ятовувати. Є казки, які старіші за більшість з країн, казки, які надовго пережили культури і стіни, в яких вони були вперше розказані».
 
«Кожен закоханий у серці своєму безумець, а в душі – менестрель».
 
«Коли я тільки починав, то не хотів від своєї кар'єри нічого, окрім грошей на їжу та даху над головою. Найбільша радість, яку мені приніс перший підписаний контракт – це перехід від механічної друкарської машинки до електричної. Вона не те що була супер, але хоча б електрична».
 
«Коли тобі сімнадцять, сорок п'ять – це глибока старість».
 
«– Коти не мають імен, – відповів він.
– Правда? – здивувалася Кораліна.
– Правда, – підтвердив кіт. – Імена маєте ви, люди. Це тому, що ви не знаєте, хто ви такі. А ми ось знаємо, і нам імена ні до чого».
 

Далі буде.
 
 
Фото https://frasortsand.wordpress.com/2013/08/18/neil-gaiman-american-gods-2001-postmoderne-gotterdammerung/

Джерела:

Гейман, Нил. Дым и зеркала: роман / Н.Гейман.– М.: АСТ: ЛЮКС, 2005.– 378 с.– (Альтернатива. Фантастика).
Гейман, Нил. Коралина / Н. Гейман; пер. с англ. Е. Кононенко.– М.: АСТ.– [Б. м.]: Астрель, 2009.– 219 с.
Гейман, Нил. Американские боги / Н. Гейман; пер. с англ.: В. Михайлин, Е. Решетникова.–Минск: Харвест, 2009. – 522 с.

***

Гейман, Ніл (письменник; 1960–). Чому наше майбутнє залежить від бібліотек, читання і фантазії / Н. Гейман // Всесвітня література в сучасній школі.– 2017.– № 7–8.–С. 57–59: портр.

Лобзіна, Світлана. Світи Ніла Геймана / С. В. Лобзіна // Всесвітня література в школах України.– 2018.– № 9.– С. 11–15: ил.– Библиогр.: с. 15.
***
https://americangods.fandom.com/wiki/Neil_Gaiman
https://laikafilms.fandom.com/wiki/Neil_Gaiman
https://www.goodbooks.io/people/neil-gaiman
https://www.afghan.tips/neil-richard-mackinnon-gaiman/
https://stanforddaily.com/2018/11/16/the-stardust-surrounding-neil-gaiman/
https://frasortsand.wordpress.com/2013/08/18/neil-gaiman-american-gods-2001-postmoderne-gotterdammerung/
https://www.hollywoodreporter.com/tv/tv-news/neil-gaiman-moves-deal-fremantle-amazon-1148458/
https://en.wikipedia.org/wiki/Neil_Gaiman
https://social.org.ua/2025-25-bisa-pravdivikh-tsitat-nila-geymana.html
https://sparkmedia.com.ua/majbutnie-zalezhyt-vid-bibliotek-chytannia-i-fantazii/
https://sparkmedia.com.ua/majbutnie-zalezhyt-vid-bibliotek-chytannia-i-fantazii/

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

 

Пунктир

Ніл Гейман: «Місто без книжного магазину і не місто зовсім»

 

Він вважає, що наше майбутнє залежить від бібліотек, читання і фантазії. А його література, по суті, відповідь на питання «що було б, якщо…?», на яке він намагається відповісти перш за все собі самому.
Читати навчився в чотири рочки й це давало йому задоволення. Навчався добре саме тому, що, за власним зізнанням, коли в першій шкільний день нового навчального року роздавали підручники, одразу поринав у їх осягання та завершував задовго до того, як рухалася шкільна програма.
Твором, який справив особливе враження, був «Володар перснів» Дж.Р.Р. Толкіна зі шкільної бібліотеки, який постійно перечитував. Після отримання шкільної премії з англійської мови придбав третій том улюбленої книги, якої не було в бібліотеці.
Англійський письменник, автор романів, коміксів, графічних романів, документальної літератури, аудіотеатрального продукту, сценарист. Володар безлічі нагород, у тому числі премії Хьюго, Неб'юла та Брема Стокера, а також медалі Ньюбері та Карнегі.
У 2013 році його «Океан наприкінці дороги» було визнано книгою року на Британській національній книжковій премії. Пізніше твір адаптовано для постановки в Королівському національному театрі (Лондон, Англія). The Independent означив подію «театром у кращому вигляді».
Він відданий користувач перових ручок. Чернетки перших книг, створено за допомогою однієї з них. Практику цю розпочав із «Зоряного пилу», щоб відчути та передати відчуття 20-х років сторіччя XX.
Непередбачуваний казковий  філософ Ніл Гейман зі влучними думками у «Пунктирі».

 

«Багато важко пробачати, але одного разу ти обертаєшся, а біля тебе нікого не залишилося».
 
«Безсумнівно я зацікавлений, щоб люди читали, щоб люди читали художню літературу, щоб бібліотеки і бібліотекарі існували і сприяли любові до читання та існуванню місць, де можна читати».
 
«Бібліотеки – це свобода. Свобода читати, свобода спілкуватися. Це освіта (яка не закінчується в той день, коли ми залишаємо школу або університет), це дозвілля, це притулок і це доступ до інформації».
 
«Вибачте, помилився Лондоном».
 
«Всі люди творять одне і те ж. Їм може здаватися, що вони грішать неповторно, але здебільшого в їхніх дрібних капостях немає нічого оригінального».
 
«Всі ми – дорослі і діти, письменники і читачі – повинні мріяти. Ми повинні вигадувати. Легко прикинутися, що ніхто нічого не може змінити, що ми живемо в світі, де суспільство величезне, а особистість менше ніж ніщо, атом в стіні, зернятко на рисовому полі».
 
«Володіти чимось дуже просто. Хоча б і цілим світом. Потрібно просто усвідомити, що щось належить тобі, а потім відпустити його».
 
«Диявол навряд чи кого-небудь коли-небудь змушував. Потреби не було».
 
«Дійсно небезпечні люди, що б вони не творили, вірять, що творять добро, і ні секунди в цьому не сумніваються. Тим і небезпечні».
 
«Дзеркалам ніколи не можна довіряти».
 
«Дорослі йдуть нахоженными стежками. Діти розвідують нові».
 
«Зараз я вже не молодий і не голодний. І  гарна річ в тому, що я писав усі ці роки і, якщо зараз навіть не писати, орендну плату мені сплатити вистачить. І їжа на столі буде. Я можу не турбуватися, що якщо я не маю натхнення писати, то мої діти не залишаться голодними».
 
«Займалася зоря, величезний апельсин ранкового сонця піднімався в обрамленні підфарбованих червоних хмар. Побачивши такого неба навіть найпрозаїчніший зануда раптом відкриває поховану в надрах душі потребу малювати олією».
 

Далі буде.

 

Фото https://www.hollywoodreporter.com/tv/tv-news/neil-gaiman-moves-deal-fremantle-amazon-1148458/

 

Джерела:

Гейман, Нил. Дым и зеркала: роман / Н.Гейман.– М.: АСТ: ЛЮКС, 2005.– 378 с.– (Альтернатива. Фантастика).
Гейман, Нил. Коралина / Н. Гейман; пер. с англ. Е. Кононенко.– М.: АСТ.– [Б. м.]: Астрель, 2009.– 219 с.
Гейман, Нил. Американские боги / Н. Гейман; пер. с англ.: В. Михайлин, Е. Решетникова.–Минск: Харвест, 2009. – 522 с.

***

Гейман, Ніл (письменник; 1960–). Чому наше майбутнє залежить від бібліотек, читання і фантазії / Н. Гейман // Всесвітня література в сучасній школі.– 2017.– № 7–8.–С. 57–59: портр.

Лобзіна, Світлана. Світи Ніла Геймана / С. В. Лобзіна // Всесвітня література в школах України.– 2018.– № 9.– С. 11–15: ил.– Библиогр.: с. 15.
***
https://americangods.fandom.com/wiki/Neil_Gaiman
https://laikafilms.fandom.com/wiki/Neil_Gaiman
https://www.goodbooks.io/people/neil-gaiman
https://www.afghan.tips/neil-richard-mackinnon-gaiman/
https://stanforddaily.com/2018/11/16/the-stardust-surrounding-neil-gaiman/
https://frasortsand.wordpress.com/2013/08/18/neil-gaiman-american-gods-2001-postmoderne-gotterdammerung/
https://www.hollywoodreporter.com/tv/tv-news/neil-gaiman-moves-deal-fremantle-amazon-1148458/
https://en.wikipedia.org/wiki/Neil_Gaiman
https://social.org.ua/2025-25-bisa-pravdivikh-tsitat-nila-geymana.html
https://sparkmedia.com.ua/majbutnie-zalezhyt-vid-bibliotek-chytannia-i-fantazii/

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

 

«Літературне Придніпров`я: пряма мова»

Георгій Люлько: «Встроміть гребінь зорі в косу ниви...»

 Георгій Іванович Люлько (1939–2019) – поет,  прозаїк, есеїст. Народився і прожив більшу частину життя у місті Павлограді.

Перші книги письменника заявилися у 1970-ті.
У київському видавництві «Веселка» були надруковані поезії для дітей «Лельом-полельом» (1970 р.) та «Нумо дружити» (1973 р.), а в журналі «Вітчизна» (1977 р. № 4) роман «Зошити із зелен-явора», до якого післямову написав Павло Загребельний.
Роман увійшов в історію сучасної літератури  Придніпров'я як експериментальний твір, у якому є  і артистичне володіння словом, і щедрість, багатство стилістичних рівнів, і уміння будувати текст, включаючи в нього літературну ремінісценцію, анекдот, колядку, кримінальну історію, автопародію, людський портрет.  Автор сміливо вибудовує прозові конструкції на пограниччі зі світом поезії, насичує тканину своєї прози елементами поетичними.
Павло Загребельний, який, водночас, хвалив і критикував  роман молодого прозаїка, писав, що «в цих рядках вчувається Довженко, чарівність народної казки, радісний світ наших тисячолітніх веснянок.
Ця проза вся переткана тичининським словом, пронизана тичининськими ритмами, наповнена «грайгомоном» неповторної тичининської поезії».
Привабливість прози Георгія Люлька, на думку Загребельного, якраз і полягає в сміливому намаганні автора прилучитися до великих літературних традицій творчо, по-новому, сміливо.
 
Після публікації у «Вітчизні» Георгій Люлько змушений був замовчати на п'ятнадцять років і стати учасником самвидату. Він  був позбавлений можливості працювати за фахом філолога. Працював різноробом у Донецьку, сторожем на підприємствах, нетривалий час учителював у міських павлоградських школах і в Криму.  Твори, написані упродовж цього періоду, побачили світ  тільки на початку 1990-х років.
Окремими виданнями вийшли збірки його поезій «Преображення», «Перстень кохання», «У колі друзів», «Діадеми для Олесі», «Неба невибутне  світло» і «Спалах зірниці над стежкою». 2000 р. з'явилася друком об'ємна книжка вибраного прози на поезії «УБГВН», 2004 р. «Під небом Приточилівки», 2011р. «Світів таїна».
 
Пропонуємо Вам уривок із роману «Зошити з зелен-явора» із книги Г. Люлька «Під небом Приточилівки» (Люлько, Георгій Іванович. Під небом Приточилівки: книга поезій та прози / Г. Люлько.– Дніпропетровськ: Пороги, 2004.– 287 с.).

 

«Набридло життя» – я не знаю, що це таке. Може набриднути зашмуляний одяг, одноманітна мжичка протягом кількох тижнів, Але «набридло життя» – це тільки слова, це невдалий вираз, коли під життям розуміється щось інше, а не саме життя. Це підміна понять. Хизування відразою до того, чого не знаєш, що не пізнав.
Чи боліло мені, чи не хворів я? Спитайте у дерева, чи не ламав йому кісток вітер, чи не хлюскало в очі градом, воно мовчазніше за мене й нічого не відповість про життя, біль та  хвороби. А груша вам подарує крихітний глечик з медом, джміль водитиме смичком по струнах свого контрабаса, і під його музику ми скуштуємо щастя.
 
Я люблю тебе в зеленім!
Зелен-вечір, зелен-явір.
 
Якщо кожен запне у хустку бджолу, взує її в золоті черевички, подарує їй вічну квітку, то більше вже не питатиме, що таке щастя і яким воно мусить бути. Встроміть гребінь зорі в косу ниви, заквітчайте її усміхом, щоб сипнула собі Тим сміхом у пазушку і в поділку: ось воно Щастя!
 
Я люблю тебе в зеленім!
Зелен-вечір, зелен-явір».
 
Який світ просторий, яке небо високе. Яка земля, гони, тополі! Які розлогі лани, а води тихі, а зорі ясні! Як бринить рожевий серпанок, як пестить душу проміння, повітря навколо як пахтить! Як сяють твоїх любі очі! Як дзвенить-відлунює твій голос! Які в тебе ніжні руки!
 
Я люблю тебе в зеленім!
Зелен-вечір, зелен-явір!

Світлана Мартинова,

старша наукова співробітниця музею «Літературне Придніпров'я»

 

Фото https://esu.com.ua/article-59937
 
Джерела з фондів ДОУНБ:
 
Моє Придніпров'я: календар пам'ятних дат Дніпропетровської області на 2008 рік / Дніпропетр. обл. універс. наук. б-ка ; упоряд.: І. Голуб, І. Савченко ; відп. за вип. Т. Абраїмова.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2007.– 263 с. : іл., портр.
Шамина, Ирина Владимировна. На тонкой грани: поэзия / И. В. Шамина ; авт. предисл.: А. Скорая, Г. И. Люлько ; Павлогр. писат. дом Дивосвит.– Дніпропетровськ: Лира, 2012.– 116 с.
***
Джерельце юних душ: збірка поезій та прози / упоряд. Г. І. Люлько.– Дніпропетровськ : Пороги, 2005.– 48 с.
Люлько, Георгій Іванович. Діадема для Олесі: ліричні вірші: моїй коханій дружині / Г. Люлько.– Павлоград: Просвіта, 1995.– 16 с.
Люлько, Георгій Іванович. Неба невибутне світло / Г. І. Люлько.– Павлоград: Просвіта, б/р.– 16 с.
Люлько, Георгій Іванович. Перстень кохання: лірика / Г. І. Люлько.– Павлоград: Гармонія, 1994.– 16 с.
Люлько, Георгій Іванович. Під небом Приточилівки: книга поезій та прози / Г. Люлько.– Дніпропетровськ: Пороги, 2004.– 287 с.
Люлько, Георгій. Преображення: казки, поезії / Г. І. Люлько.– Павлоград: Просвіта, 1993.– 30 с.
Люлько, Георгій Іванович. Світів таїна: поезії / Г. Люлько.– Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2011.– 152 с.
Люлько, Георгій Іванович. У колі друзів: поезії / Г. Люлько.– Павлоград: [б. в.], 1995.– 16 с.
***
Люлько, Георгій. Сага про Вовчу / Г. Люлько // День (укр).– 2019.– № 210/211 (15.11).– С. 13: фот.

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут