Що читають бібліотекарі

Смаль, Юлія. Хто повірить Елеонорі Чайці [Текст] / Ю. Смаль. - К. : Брайт Стар Паблішинг, 2016. - 140 с. - (Теплі історії).

На мій погляд, найкращий книжковий спосіб пережити довгі та холодні вечори – почитати романтичну історію про казкове кохання. Легка та добра повість «Хто повірить Елеонорі Чайці?» розповідає про найнеймовірніший рік у житті молодої жінки. Головна героїня книги – це вчителька математики, яка побудувала кар'єру, добилася успіху, завоювала авторитет у колег, але особисте життя, на жаль, у неї не складається. Одного разу, на свій день народження вона пообіцяла собі створити справжню сім’ю. 

Зворушлива та іронічна історія з добрим гумором і жорстокою правдою життя, не зважаючи на трохи банальний сюжет, приводить до глибоких роздумів та висновків. Симпатичні та оптимістичні, але не досконалі герої повісті захоплюють своїм вмінням створити затишну родинну атмосферу, подарувати незабутнє свято та підняти настрій.

А ще книжка пронизана ароматом мандаринів та печивом з корицею, передчуттям новорічного дива, коли сніг танцює під мелодію «Jingle Bells» й все навколо здається казково-несправжнім.

Оксана Шевченко, заступник директора з внутрішньобібліотечної роботи

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут

Обличчя ріднокраю

Комедії та агітки часів Першої Світової (продовження)

Доля талановитого українського актора і антрепренера Микити Антоновича Кучеренка (1881–1938), акторів трупи якого знімав Д. Сахненко, склалася трагічно. Нам свого часу пощастило зустрітися з його донькою. Народився М. Кучеренко в Маріуполі в українській родині. Мав початкову освіту, організував свою трупу, з якою успішно виступав не лише в Україні. Влітку 1919 року його трупа давала вистави в Літньому театрі в Катеринославі. Згодом працював артистом Дніпропетровського українського театру ім. Т. Шевченка. 10 травня 1938 року звинувачений у належності до контрреволюційної повстанської організації й розстріляний 22 травня 1938 р. Реабілітований майже через двадцять років — 21 серпня 1957. (Повернені імена. мартиролог. Т. 4. Кн. 2.–  Дніпропетровськ, 2003.–  С. 195). 

Також 2000 року ми отримали ще одного листа, з іншого архіву — Російського державного архіву кінофотодокументів у місті Красногорську Московської області. Цей лист за підписом директора цього архіву Л. П. Запрягаєвої від 15 червня 2000 р. виявився більш втішним — збереглися документальні стрічки Данила Сахненка! І, можливо, ці стрічки мають більшу вартість, аніж його другосортна продукція в галузі художнього кіно. Що ж то за сюжети, які ми б залюбки переглянули й сьогодні?

(Далі буде).

Микола Чабан

Чабан, М. Піонер українського кіно Данило Сахненко [Текст] / Микола Чабан.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2010. – 60 с. (Сер. «Кіномитці Придніпров’я»)

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут

Пунктир

Микола Амосов - український лікар, учений в галузі медицини та біокібернетики, громадський діяч, член Національної академії наук України та Академії медичних наук України, лауреат кількох премій у галузі науки і техніки, автор понад 400 наукових робіт, включаючи 19 монографій. Герой України в «Пунктирі»

«Адаптація - ворог щастя. Шукайте собі пристрасть в роботі - будете щасливі. Чи не весь час, але будете»

«Бійтеся потрапити в полон до лікарів! Часом вони схильні перебільшувати слабкості людини і могутність своєї науки...»

«Гальмує здоров’я і довголіття – лінь, апетит, мода і страх – залишаються понад усе. Навіть сильні люди не можу проти них встояти»

«Є люди талановиті на доброту і благородство так само, як на поезію і математику»

«Життя - постійна зміна структури та функції в часі»

«Жоден природний продукт не шкідливий, якщо його вживати в міру»

«Лікарі лікують хвороби, а здоров’я і довголіття треба добувати самому – тренуванням»

«Люди хороші. Хо-ро-ші. Потрібно говорити це завжди. Інакше важко жити»

«Не завжди можна втриматися, щоб не образити людину несправедливо, але завжди можна попросити вибачення. Для цього потрібно головне: не ставити себе вище людей»

Афоризми відомих українців  [Текст]. — Х.: Фоліо, 2009. – 253 с.

Згурська, Марія Павлівна. Микола Амосов [Текст] / М. Згурська; пер. з рос. Л. Кіцила. - Харків : ПЕТ, 2015. - 127 с.

Микола Амосов [Відеозапис] : [1971 р.] / авт. сцен. М. Вепринський; опер. В. Солонін ; Київнаукфільм. - [Б. м. : б. и.], 2013. - 2 эл. опт. диск (DVD-ROM). - (Амосов - століття).

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут

Неймовірно, але правда

Читальну залу бібліотеки у 1901 році відвідало 8645 користувачів, з них 628 жінок. Найбільша кількість відвідувань – 1165, припала на січень, трошки менше відвідувань у вересні – 920 та жовтні – 894. Найменше користувачів відвідало читальню у серпні – 173 особи. Порівняно з минулим роком число відвідувань зменшилось майже на 47%, що пояснюється введенням плати за відвідування читального залу за новими правилами з лютого місяця. 

З введенням плати за читання в розмірі 3 коп., деякі читачі почали звертатись до безкоштовних (народних) бібліотек. Інші ж користувачі, які відвідували бібліотеку не заради читання, а для зустрічей з друзями, просто проведення часу, а взимку щоб погрітися – зовсім перестали заходити до бібліотеки. Приймаючи до уваги тісноту приміщення читального залу це звільнило читальню від небажаного елементу відвідувачів, і призвело до покращення якості обслуговування дійсних читачів бібліотеки та дало змогу підтримувати в читальні тишу та порядок.

Отчет Екатеринославской Городской Общественной библиотеки за 1901 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Типо-литогр. Губерн. Правления, 1902. – 30 с. – Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=95 (дата звернення: 16.12.19). – Загл. с экрана.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут

На долоні історії

«Я з серця взяв його». Історія створення найвеличнішого роману Федора Достоєвського «Біси»

«Мене називають психологом, - неправда, я лише реаліст у вищому сенсі, тобто зображаю всі глибини душі людської»

Федір Достоєвський

(продовження)

Отже, з грудня 1869 до травня 1870-го задуми «Житія» і «Бісів» існують разом: перший - як головна тема, другий - як побічна. Але у травні «Біси» витісняють головний твір, вбираючи в себе частину його матеріалу і до липня триває болісна робота. Достоєвський в сказі - тон не знайдений, головний герой розчаровує, інтрига не в'яжеться, ідея не виходить з туманності. Можливо, твору не буде… Ще й ряд важких нападів хвороби на цілий місяць відривають письменника від роботи. Однак, одужавши, він перечитує свої чернетки і приходить у відчай. 11 серпня записує в щоденник: «Роман рішуче бракується (жахливо!)».

Федір Михайлович починає все з нуля. І хоч частина первісного рукопису увійшла до нового твору, все ж підлягає радикальній обробці. Змінюється і головний герой. Петро Степанович Верховенський, який на думку автора повинен був зайняти головне місце у книзі, переходить на другий план, міняючись місцями з Миколою Ставрогіним.

«...Це інша особа (Микола Ставрогін) - теж похмуре обличчя, теж лиходій, - писав Достоєвський 8 (20) жовтня 1870 року Михайлу Никифоровичу Каткову, видавцеві журналу "... Вісник", де повинен був друкуватися твір, - але мені здається, що ця особа трагічніша, хоча багато хто, напевно, скажуть після прочитання: "Що це таке?" Я сів за поему про цю особу тому, що занадто давно вже хочу зобразити його. Мені дуже, дуже буде сумно, якщо він у мене не вдасться. Ще сумніше буде, якщо почую вирок, що особа ходульна. Я з серця взяв його».

До речі, начерки до образу цієї демонічної особи зустрічаються вже у чернетках до роману «Злочин та кара», а його риси позначаються в записних зошитах до «Ідіота» і в нотатках до «Житієм великого грішника». Ставрогін- блискуче завершення багаторічних роздумів письменника над долею «сильної особистості».

Так новий персонаж витіснив "Нечаївську історію", замінивши її ставрогінською долею. Теперішня трагедія - у зіткненні атеїста Миколи Всеволодовича і святого Тихона Задонського.

Але якщо ви думаєте, що Достоєвський приступив до остаточної версії твору, то помиляєтеся. Письменник раз по раз рвав і переписував першу частину. Тижнями не доторкався до листів, шукаючи відповідний тон, зупиняв роботу з початку і починав з кінця.

І ось ідея народилася в пориві натхнення. «Нарешті, все склалося разом і вже не може бути змінено» - писав Федір Михайлович у листі до Страхова. Релігійна думка втілюється в образах євангельської притчі про гадаринського біснуватого. З'являється і назва: «Біси». 

Далі буде.

https://www.fedordostoevsky.ru/works/lifetime/demons/

http://trassa.narod.ru/lekzia/dostoevsky/besy.htm

Бачинин, Владислав Аркадьевич.  Теология, социология и антропология литературы. (Вокруг Достоевского) [Текст] / В. А. Бачинин ; Ассоц. "Духовное возрождение", "ДУХ і ЛІТЕРА", Донец. христиан. ун-т. - К. : ДУХ і ЛІТЕРА, 2012. - 393 с. - (Теология).

Иванчикова, Евгения Анатольевна. Синтаксис художественной прозы Достоевского [Текст] / Е. А. Иванчикова. - 2-е изд. - М. : Либроком, 2010. - 288 с.

Гончарова, Нина Георгиевна. Ф. М. Достоевский в зеркалах графики и критики (1848-1998) [Текст] / Н. Г. Гончарова. - М. : Совпадение, 2005. - 512 с. : ил.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут

Що читають бібліотекарі

Семена, Надія. Поезія міської околиці: поезія/ Н.Ю. Семена.- Львів: СПОЛОМ, 2018.– 112 с.   

Поезія - це те, що окриляє, зачіпає найпотаємніші струни в найглибших куточках душі, а потім дарує відчуття легкості, невагомості та насолоди. Я дуже люблю поезію! Чисту, ніжну, романтичну…

"Заплутались сніжинки у волоссі –

Мене чарує світу білизна.

І не важливо все, що було досі,

Для мене ти сьогодні – лиш одна.

Цей перший сніг, неначе все спочатку,

Вернулась юність легкістю ходи.

Ти посміхнулась, сонячно дівчатко,

І відступили в серці холоди."

Надія  Семена 

               «Сніжинки у волоссі»

"Поезія міської околиці" – друга лірична збірка відомої київської поетеси Надії Семени. ЇЇ творчість справжня, самобутня, відверта і надзвичайно мелодійна. У новому виданні багато віршів про теплі почуття, сповнені віри, надії і, звичайно, любові. 

" …Хочеш, пісню я тобі складу,

Як пташиний наспів, чарівничу?

Проліском найпершим у саду

Хай весну для нас вона покличе.

Доторкнусь коханої руки

І забуду всю вчорашню втому,

Бо любов – то вічний оберіг

Нашого з тобою, милий, дому. "

    Надія  Семена

                           «Сонячне тепло»

     

Також у збірці чимало віршів про Київ - місто, що стало для авторки рідним, яке манить своєю монументальністю, шаленістю життєвого ритму. А ще це місто кохання, мрій та теплих сподівань.

"…Мріям вільно, як лип аромати

Місто кутають в шовковий флер –

Як же хочеться жити й кохати,

Щоб весь світ миттю щастя завмер!

Лише пісня летіла б до неба,

Раз почуєш – не зможеш забуть!

Оживе моє серце для тебе –

Недаремно ж так липи цвітуть! "

                       Надія  Семена

                                «Липи на алеї»

Але недаремно книга називається "Поезія міської околиці". Відчувається, що серце поетеси десь між столицею та невеличким містом Корюківка, Черніговської області, де вона народилась.

У виданні зібрані різні підвиди лірики - пейзажна, громадська, філософська і лірика кохання. Кожен, читаючи вірші Надії Семени, обов’язково знайде те тепло, що наповнить його душу.

Світлана Гамзіна, бібліотекар І категорії сектору науково-дослідної роботи

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут

Портрет у бібліотечному інтер'єрі

Оксана Ясько. 
                  Хист відповідальності

Вона народилася  в Синельниковому в  багатодітній родині з сімох дівчаток  і хлопчиків.

Мати Раїса Петрівна разом із батьком  Григорієм Антоновичем працювали на місцевому  Синельниківському ресорному заводі. Цікавою була історія їх знайомства: провідниця Рая прибирала у вагоні, й вода з її відра потрапила на  шляхового обхідника Григорія. Вже 50 років вони разом.

У родині завжди відчувалося плече – «один за всіх, і всі за кожного». І ця надійність у відносинах передалася Оксані з дитинства. Вона  вдячна за це близьким, бо, як вважає,  без цього й справді  жити тяжко. Читати вона любила з дитинства,  в основному фентезі. До речі, це улюблений жанр її батька, який майже все життя пропрацював  ковалем.  У родині серед дівчаток вона найстарша і вважає себе найвідповідальнішою. І ця відповідальність поширюється не лише на родинні стосунки, а й на робочі справи. Про професію бібліотекаря мріяла з дитинства, брала участь у роботі гуртка «Допоможи книзі», а ще  втілювала свої творчі здібності   на шкільних заняттях бальними танцями, чудово співала в хорі.

Після закінчення школи їхати з дому  не хотілося, залишилася у Синельниковому, де  закінчила професійно-технічне училище № 38 (зараз Синельниківський професійний ліцей) за фахом кухар.  Якось мати по радіо почула оголошення про набір до  Дніпропетровського училища культури (зараз Дніпропетровський коледж культури і мистецтв).   На вступні іспити вже не встигали, й Оксана приїхала до міста лише на консультацію.  Після спілкування з нею зав. денним відділенням, викладач з аналітико-синтетичної обробки документів Алла Павлівна Сівакова, відчула у дівчини справжню любов до книги та майбутньої професії, й абітурієнтці   дозволили  написати диктант.   За відмінними результатами диктанту й співбесіди її було зараховано в училище. Навчання було дуже цікавим, відкривалися бібліотечні особливості, досі невідомі, вони захоплювали неймовірно.  Оксана закінчила заклад «на відмінно». Під час практики в ДОУНБ її помітили й одразу  ж запросили на роботу. 

Її професійна діяльність почалася в 2003 році з відділу читальних залів, де  займалася  підготовкою заходів та виставок. З теплотою згадує, як радо прийняли її, як допомагали робити перші професійні кроки:  вивчати фонди, розбиратися в них, вчили премудростям бібліотечної роботи. Через два роки Оксана вже була провідним бібліотекарем. 

Потім був відділ наукового опрацювання документів, де відповідала за  важливу ділянку роботи – класифікацію літератури з питань економіки, права, філософії, історії, психології, а також за якісний стан систематичного каталогу цих розділів. Активно працювала над створенням електронних баз даних, здійснювала класифікацію нових видань місцевих видавництв,  наукових статей та дисертацій. Відділ опрацювання здавався їй серцем бібліотеки, а  основний інтерес і складність полягали в тому, щоб максимально вірно  визначити, до якого розділу віднести ту чи іншу книжку, щоб якомога коротшим був її шлях до читача. Кожну нову книжку відкривала вона з великим захватом. Оксана вдячна колективу відділу за щирість і доброзичливість. Працювати було цікаво, легко і приємно. «У відділі завжди панувала тепла дружня атмосфера, а всі працівники – знавці своєї справи, професіонали високого рівня», - говорить вона.

У  2010 році Оксана з відзнакою закінчила Харківську державну академію культури  за спеціальністю «Книгознавство, бібліотекознавство і бібліографія». 

Три роки тому  їй запропонували очолити сектор науково-дослідної роботи. Вона вагалася,  але все ж таки погодилася. Це був період нових завдань і нової специфіки роботи. Підготовка програм бібліотекознавчих, книгознавчих, соціологічних, маркетингових досліджень та їх реалізація  разом із структурними підрозділами бібліотеки, консультаційна й методична допомога в організації  та  проведенні наукових досліджень бібліотекам області, пошук джерел для оцифрування й поповнення  повнотекстових електронних бібліотек «Дніпропетровщина», «Колекції», «Культура України», підготовка анотацій на цифрові  версії документів для електронних бібліотек, наповнення порталу «ДніпроКультура», підготовка матеріалів до історичної хроніки подій бібліотеки, вивчення, опрацювання  та організація музейно-архівного фонду ДОУНБ, збір, облік, зберігання, вивчення і експонування документів з історії бібліотеки й бібліотечної справи на Дніпропетровщині – ланка дуже відповідальна, і  для неї є теж  своєрідним  серцем та душею ДОУНБ. А проект «Диліжанс часу», що веде сектор науково-дослідної роботи  в корпоративній співпраці з іншими структурними підрозділами, – продовження цікавої та об'ємної історичної теми, що  надихає Оксану. 

Керувати колективом їй і складно, й  легко водночас, заважає все той же ступінь перфекціонізму й відповідальності. Більш звично для неї відповідати за результати власної  професійної діяльності, ніж за весь колектив.

У 2013 році її було обрано до профкому ДОУНБ, де також яскраво  проявляється її відповідальність та небайдуже ставлення до людей. 

Вона любить слухати опери  й рок-опери,  а останнім часом  – композиції  американської рок-групи «Linkin Park». Такий собі  лакмус емоційного  відриву та свободи почуттів. 

На питання про щастя відповідає: «Це коли тебе розуміють і не підводять». 

Згодні :)