«Я з серця взяв його». Історія створення найвеличнішого роману Федора Достоєвського «Біси»
«Мене називають психологом, - неправда, я лише реаліст у вищому сенсі, тобто зображаю всі глибини душі людської»
Федір Достоєвський
(продовження)
Отже, з грудня 1869 до травня 1870-го задуми «Житія» і «Бісів» існують разом: перший - як головна тема, другий - як побічна. Але у травні «Біси» витісняють головний твір, вбираючи в себе частину його матеріалу і до липня триває болісна робота. Достоєвський в сказі - тон не знайдений, головний герой розчаровує, інтрига не в'яжеться, ідея не виходить з туманності. Можливо, твору не буде… Ще й ряд важких нападів хвороби на цілий місяць відривають письменника від роботи. Однак, одужавши, він перечитує свої чернетки і приходить у відчай. 11 серпня записує в щоденник: «Роман рішуче бракується (жахливо!)».
Федір Михайлович починає все з нуля. І хоч частина первісного рукопису увійшла до нового твору, все ж підлягає радикальній обробці. Змінюється і головний герой. Петро Степанович Верховенський, який на думку автора повинен був зайняти головне місце у книзі, переходить на другий план, міняючись місцями з Миколою Ставрогіним.
«...Це інша особа (Микола Ставрогін) - теж похмуре обличчя, теж лиходій, - писав Достоєвський 8 (20) жовтня 1870 року Михайлу Никифоровичу Каткову, видавцеві журналу "... Вісник", де повинен був друкуватися твір, - але мені здається, що ця особа трагічніша, хоча багато хто, напевно, скажуть після прочитання: "Що це таке?" Я сів за поему про цю особу тому, що занадто давно вже хочу зобразити його. Мені дуже, дуже буде сумно, якщо він у мене не вдасться. Ще сумніше буде, якщо почую вирок, що особа ходульна. Я з серця взяв його».
До речі, начерки до образу цієї демонічної особи зустрічаються вже у чернетках до роману «Злочин та кара», а його риси позначаються в записних зошитах до «Ідіота» і в нотатках до «Житієм великого грішника». Ставрогін- блискуче завершення багаторічних роздумів письменника над долею «сильної особистості».
Так новий персонаж витіснив "Нечаївську історію", замінивши її ставрогінською долею. Теперішня трагедія - у зіткненні атеїста Миколи Всеволодовича і святого Тихона Задонського.
Але якщо ви думаєте, що Достоєвський приступив до остаточної версії твору, то помиляєтеся. Письменник раз по раз рвав і переписував першу частину. Тижнями не доторкався до листів, шукаючи відповідний тон, зупиняв роботу з початку і починав з кінця.
І ось ідея народилася в пориві натхнення. «Нарешті, все склалося разом і вже не може бути змінено» - писав Федір Михайлович у листі до Страхова. Релігійна думка втілюється в образах євангельської притчі про гадаринського біснуватого. З'являється і назва: «Біси».
Далі буде.
https://www.fedordostoevsky.ru/works/lifetime/demons/
http://trassa.narod.ru/lekzia/dostoevsky/besy.htm
Бачинин, Владислав Аркадьевич. Теология, социология и антропология литературы. (Вокруг Достоевского) [Текст] / В. А. Бачинин ; Ассоц. "Духовное возрождение", "ДУХ і ЛІТЕРА", Донец. христиан. ун-т. - К. : ДУХ і ЛІТЕРА, 2012. - 393 с. - (Теология).
Иванчикова, Евгения Анатольевна. Синтаксис художественной прозы Достоевского [Текст] / Е. А. Иванчикова. - 2-е изд. - М. : Либроком, 2010. - 288 с.
Гончарова, Нина Георгиевна. Ф. М. Достоевский в зеркалах графики и критики (1848-1998) [Текст] / Н. Г. Гончарова. - М. : Совпадение, 2005. - 512 с. : ил.
Немає коментарів:
Дописати коментар