Ракурс

 Ми – частина всього, 

що зустрічаємо у дорозі …

 

Ще один рік разом.
Дякуємо всім, хто гортав віртуальні сторінки нашого блогу. Ще дванадцять складних місяців, сповнених стійкості, болю та надій.
З нами чудові універсальні фонди, партнери, автори, їхні твори, герої, думки та долі, які рухали та віддзеркалювали, підтримували й огортали вірою серця.
Маркери блогового року – сила слова, ніжність, війна, щастя, крізь глибокі особисті драми та трагедії, трансформації відчуттів і свідомості, крізь писання як спосіб взаємодії зі світом.
Ми продовжили пізнавати його разом із Катериною Бабкіною, для якої «ніжність – прозорий, беззахисний бог дрібниць» і погодились із нею, що «власну силу можна відчути… – коли бути щедрим, добрим, терплячим, коли давати та підтримувати вибір, розуміти та приймати емоції, підтримувати тих, що в скруті».
Поринали у міфічно казковий і прозорий всесвіт поезій і прози Богдани Матіяш, якій ніколи не цікаво бути в юрбі, а щодо ніжності – саме проживати її, а не говорити про неї. Перечитували твори Костянтина Москальця, згадуючи разом улюбленого Василя Стуса та його пронизливе: «У мені вже народжується Бог...». Вклонялись перед мужністю та жертовністю наших Воїнів Світла та погоджувались, що після війни вже ніколи не будемо такими, як раніше.
Ми долали сотні кілометрів письменницьких і волонтерських шляхів разом із Андрієм Любкою, з яким все найкраще траплялося випадково і якій хотів би створити щоденник війни. Такий, де не література в чистому сенсі, радше якісь підслухані фрази чи власні спостереження, які шкода забути.
Саме ці імена надихнули емоціями та думками наш щорічний проєкт «Письменники, короновані словом» регіональної кампанії «Читаємо разом».
Ми занурювались у сторінки творів і доль інших авторів, міцно прошитих минулою та сучасною історією України, споріднених і полярних у літературних течіях, жанрах, стилях. Всі вони, так само, як постаті вищезазначеного проєкту, вписані в європейській сучасний контекст перекладами українського слова та мірою всеосяжного таланту.
Це і харківська прозаїкиня та поетка,  Юлія Ілюха, для якої теж головною темою на зараз є тема війни, а книги «Мої жінки» та «Уроки любові та ненависті» як прозріння для читачів країн інших в часі, що лягає на наші плечі.
Це – і переконані в силі слова – Олена Захарченко та Наталля Сняданко. Маріанна Кіяновська, яка все життя пише немов одну велику книжку та є автором обпалюючої збірки «Бабин Яр. Голосами», присвячену одному з найбільших позачасових злочинів – Голокосту, що  стовідсотково маркується автентикою сьогодення. Ми вслухалися в кожен її рядок серцем і щиро поділяли велике бажання, щоб книга ця попри всі болі та жахи сприймалась не як історія про смерть, а як історія про перенародження.
Ми погоджувалися та сперечалися з думками Юрія Іздрика, згадували його знаковий для становлення сучасної української літератури журнал «Четвер», що дав доленосний поштовх багатьом з наших цьогорічних авторів, занотувавши майстерність в Станіславському феномені.
Ми раділи авторському змістовному оновленню улюбленої рубрики відділу рідкісних та цінних документів «Неймовірно, але правда. Факти з історії бібліотеки». Дізнавались цікаві подробиці про наші перші звіти українською, перші кроки методичної діяльності, наліт отамана Махна на бібліотеку в 19019, обов'язки бібліотекарів на початку століття XX, корисні реорганізації за зразком харків’ян, дивувались, що книги наші переплітали навіть арештанти, поринали у зворушливий текст про багаторічного Голову Ради Бібліотеки Павла Гнатовича Мордовського, дізнавались, яка саме література, ілюструє той час контекстно до нашої бібліотечної хроніки.
Згадували й наших колег, які завжди у серці – і без яких неможливо уявити стрічку сучасної історії: завідувачку сектору рідкісних та цінних документів Людмилу Гурай і першого завідувача комп'ютерного відділу Олександра Абраїмова. Неймовірного Сашу, який так багато і так трагічно замало встиг у свої двадцять чотири. Який прожив ушир, у пошуках вічного питання про наявність душі та відповіді, що кожному ушановується по вірі. З іронією, теплим, подібним до сонячного зайчика почуттям гумору, улюбленою всіма усмішкою. Відчували його хармсівські інтонації в ескізах малюнків і рим, Реріхівські відлунням в ракурсах світлин.
Продовжили маршрути, здійснені за участю співробітників краєзнавчого відділу. Їх цьогорічні публікації прокреслили адреси до Набережної Дніпра, вулиць Ганни Швидько та Василя Чапленка, музею Літературне Придніпров’я, Дніпропетровського національного історичного музею імені Дмитра Яворницького, Дніпровського державного цирку, Кельнского бульвару, Дніпропетровської філармонії ім. Л.Б. Когана, Будинків Пчолкіна та Катеринославської міської думи, Аерокосмічного музею О.М. Макарова.
Прекрасні винаходи та винахідники знову підкорювали талантами та силою національної думки, завдяки рубриці патентно-технічного відділу «Винахідники, віват!». А ще, ми дізнавались, як рухалися читацькі смаки наших колег в рубриці «Що читає бібліотекар».
Ми навчалися цінувати кожну мить, завдяки долі та творам одного з найкращих австралійських письменників сучасності Річарда Фленага, переконаного що саме зараз, як ніколи, потрібні істини, закладені, в тому числі, у вигаданих історіях. Нас навчав чути тишу один із найбільших загадкових письменників скандинавської та світової інтелектуальної літератури, визнаний апологет данської естетики в трикутнику поруч із Гансом Християном Андерсеном і Сереном Кьеркегором – Петер Хьог.
Кохання... Тема, яка наріжним каменем прошивала кожну публікацію та знайшла своє окреме віддзеркалення в обличчі кохання століття двадцятого, уособлене в історії Ромі Шнайдер і Алена Делона,  який назавжди разом із власною «здертою шкірою» залишив найпотаємніше та найневимовніше виключно для своєї єдиної Puppelе.
Поруч із коханням, звичайно музика і сцена та їхні легенди – Луї Армстронг і Майкл Джексон. Всупереч їхнім драмам, болю, втратам, ми до мурах усвідомлювали – what a wonderful world. Вмикаючи записи, гортаючи їхні сторінки життя, відчували, що в нас щось вивільняється, посміхались і сумували, відкриваючись собі та світові на повну.
Наші літературні художні подорожі віддзеркалила рубрика відділу документів з питань мистецтв, де цього року йшлося про стиль архітектури, мистецтво вогню та металу, музичний фільм «Пісня завжди з нами», про одну з головних мистецьких подій року на здобуття найвищої театральної премії Придніпров’я – фестиваль-конкурс «Січеславна», про світ маленьких шедеврів мініатюри та про авторські права відомих особистостей, зокрема художника Миколи Корниловича Пимоненка.
Щира дяка багаторічним партнерам бібліотеки Музею «Літературне Придніпров'я» та рубриці, на яку ви завжди чекаєте «Літературний музей: пряма мова». В ракурсі досліджень 2025 – професор Олександр Потебня, Валер'ян Підмогильний у літературній і мемуарній спадщині Бориса Антоненка-Давидовича, письменник-гуморист Микола Кучер, освітянка, громадський і культурний діяч Софія Русова, ліричне я Михайла Дубовика, просвітянка публіцистка,  літературознавиця Любов Біднова.
Так, ми – частина всього, що зустрічаємо у дорозі. І читач, насправді, створює книгу разом із класними авторами, а книги так само, як щирі талановиті люди, неодмінно спонукають перечитати наші душі та рухають почуття.
Блог «Бібліотечна універсалка», віддзеркалюючи ці істини, за 13 років став співрозмовником для понад 600 тисяч читачів з 20 країн світу. 400 до нашого віртуального діалогу доєднались – за три попередніх роки, з них більше 200  тисяч – за 2025.
Дякуємо за співпричетність, за те, що позначені «Універсалкою» маркери думок і емоцій виявилися для нас спільно-маяковими.
З Прийдешнім. Огортайте себе любов'ю та ніжністю близьких і коханих, вірте у Дива, що неодмінно трапляються, цінуйте кожну мить життя, витрачайте ці жменьки щастя лише на тих, хто насправді вартий ваших безцінних часу та таланту.
Побачимось 🤗❤️

 

Олена Ємельянова,

завідувачка сектору соціокультурних проєктів та зовнішніх зв'язків ДОУНБ

         Більше про бібліотеку тут

         Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут