Richard Flanagan.
Дім, схожий на острів (завершення)
Остання на сьогодні книга Фленегана
«Питання 7» увійшла до шорт-аркуша премії Бейлі Гіффорд за документальну
літературу 2024, до шорт-аркуша французької премії Prix Femina Étranger. На
думку Spectator, у романі Фленагана «використовується ексцентричний набір
інструментів – частково мемуари, частково історія, частково вигадана уява – для
створення книги, абсолютно несхожої ні на що інше»; на думку Пітера Кері,
це «можливо, просто найважливіший твір австралійського мистецтва за останні
100 років».
Від кількості номінацій і оцінок Річард у захваті та, як завжди,
жартує: «Це немов етикетки для банок з варенням».
«Питання 7», за власним його зізнанням, спонукав написати помилковий
діагноз раннього недоумства, поставлений у 2022-му. «Мені дали у кращому
разі 12 місяців, перш ніж це почнеться всерйоз. За ці дванадцять місяців я написав
книгу. Коли закінчив, я запитав свого редактора, чи є в ній ознаки когнітивного
колапсу; якщо так, то я не хотів би
бачити її опублікованою. Вона почала сміятися. Невролог згодом підтвердив її
думку».
Коли його питають про першу сюжетну лінію, яка роман підштовхнула,
Річард позначає: «…це справжня ланцюгова реакція, яка починається з
поцілунку Ребекки Вест з Гербертом Веллсом і призводить до загибелі 100 000
людей у Хіросімі, до мого батька, який живий, і мого народження – як тільки я
зрозумів, що без цього поцілунку не було б тієї бомби, все стало на свої місця.
Я багато думав про своїх батьків, про світ, який вони пізнали як безглуздий,
проте стверджуючи ідею любові як свою відповідь на жахи, з яких вирвано мій
дім, схожий на острів».
Центральну роль в оповіданні має роман Веллса «Війна світів». Фленеган прочитав
його років у сорок і був вражений дізнавшись у вступі, що книга була натхненна
винищенням аборигенів Тасманії. «І мова не про банальну едвардіанську
постановку, а про обвинувальний акт англійського імперіалізму».
«Мода приходить і йде. У цій книзі найважливіше була не література, а
життя. Під час COVID життя для всіх нас, здавалося, зупинилося. Питання, яке
мене цікавило: чи хочемо ми жити, чи нас влаштовує просто існування? І я думаю,
це питання переслідувало багатьох».
Після «Питання 7» він не впевнений, що писатиме знову, «бо те що так
довго рухало мною, пішло принаймні зараз. Можливо, я просто щасливий бути в
компанії друзів та сім'ї». І ще про літературу: «Мені легко стає нудно.
А потім є ще вік. Я шукаю форми, які враховують не лише те, що втрачено, а й
відбивають те, що придбано… Напевно, я став старшим, і в минулому я мав і
успіхи, і невдачі. І я зрозумів, що головне – щоразу писати якнайкращу книгу».
Фленеган живе в тасманійському Хобарті з дружиною Майдою. Має трьох доньок:
Розі, Джин і Елізу та, сподіваємось, все ж працює над новою найкращою книгою. Або
збирається.
Із нетерпінням чекаємо від нього нової
літературної форми, яка врахує не лише те, що втрачено, а й відіб'є те, що
придбано. Замкнувши чергове коло історії, віддзеркалюючись в його геніальній
позачасовій літературі.
Фото https://www.spectator.co.uk/article/the-burden-of-guilt-the-living-sea-of-waking-dreams-by-richard-flanagan-reviewed/
Джерела:
Фленеган, Річард. Вузька стежка на далеку північ: роман / Р. Фленеган; пер. з англ. В. Дмитрук. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2017. – 460 с.
***
https://gobis.livejournal.com/413583.html
https://www.theguardian.com/books/2024/nov/16/richard-flanagan-im-not-sure-that-i-will-write-again
https://starylev.com.ua/old-lion/author/ricard-flenegan?srsltid=AfmBOopvgDd7lSfdEA1RYA3kCWjfYL5SSlE5mI23TzeqdnqXuY9I_jC0
https://alchetron.com/Richard-Flanagan#Early-life-and-education
https://www.theguardian.com/news/2016/sep/01/nauru-files-an-extraordinary-trove-of-short-stories-says-richard-flanagan
https://www.irishtimes.com/culture/books/richard-flanagan-war-the-booker-and-a-life-more-circular-1.1971721
https://www.rnz.co.nz/national/programmes/ninetonoon/audio/2018617431/richard-flanagan-people-need-truth-as-they-need-food-and-drink
Немає коментарів:
Дописати коментар