Територія особистості

 Richard Flanagan. «Любов'ю діляться з іншими, інакше вона вмирає» (продовження)

Читач для Фленегана понад усе. «Читач створює книгу. Я можу писати про бруд, запах, спеку, кров, тіла, що гниють, про тварин, які спостерігають за всім цим… але саме читач викликає біль, емоційний відгук, співчуття, смуток, жалість. Я бачив це після виходу ранніх книг, … «Смерть річкового гіда» та «Звук ляскання однієї долоні»… вони майже не отримували рецензій, але вони мали  читачів, а це те, що потрібно, щоби книга стала популярною. Читач впевнено вступає у справу і сам розуміє, що ви насправді ви написали».
З цього приводу він дуже любить наводити приклад із улюбленого кінематографа, згадує Спілберга та його «Список Шиндлера» і Роберта Поланскі. Спілберг знімає кожен важливий момент великим планом, а Поланскі в «Піаністі» «використовує далекі плани, щоб показати спустошення, яке найбільш вразливо та гостро можна відчути та побачити саме на відстані. Поланські мав реальний досвід перебування в таборах смерті. Саме так і треба діяти: показувати читачеві далекий план і дозволяти йому самому додумувати зміст».
Досконалість страждання, пізнання якого робить людину повноцінною… Потрібно мати неабияку сміливість, щоб сперечатися з англійськими та німецькими літературними зразками і наважитись на це не просто позначити, а образно втілити. Абсолютно авторські за стилем і змістом. А ще брати до уваги думки, схожі на сніг, граючи з метафорами різнополярними світами, культурами, долями.
Ірландськість у його творах – заповітний спогад і сильне забуття. Тасманія ж –королівство, існуюче саме собою, але як значна частина Австралії. «Багато країн одна нація; Тасманія набагато бідніша за решту Австралії. Вона дуже схожа на Ірландію – приблизно такого ж розміру, острів. Земля така важлива. Важко втекти від Тасманії».
З улюбленого читання класичний роман Клаудіо Магріса «Дунай» (1986). Інформація про те, що Магріс написав про Тасманію, торкнувшись теми, де  король Ісландії вирішує її дослідити – викликає в нього відчуття ніжного щастя.
Восьмий роман Фленегана «Живе море снів наяву», присвячений темі вимирання – особистого й екологічного. Але в кожному його герої, незважаючи на відомий поділ на добрих і поганих, різнополярних і складних – є про неодноразову можливість народження. Якщо поталанить не лише після смерті, а й за сьогочасного життя.
Річард Фленеган в продовженні «Території особистості».

Олена Ємельянова

 
«Слава здавалася йому провалом сприйняття з боку інших».
 
«Свідомість потроху перетворювала все, що він пам'ятав про табори військовополонених, на щось прекрасне. Наче крапля за краплею видавлювалося приниження від перебування у рабстві. Спочатку він забув жах всього цього, потім жорстокість, з якою поводилися японці. На старості він абсолютно щиро запевняв, що не може пригадати жодного випадку жорстокого поводження.
Тільки віра в ілюзії і робить наше життя можливим... Саме віра в реальність і губить нас щоразу». 
 
«У такі моменти йому здавалося, що в усьому Всесвіті є всього одна книга, що всі томи книг суть просто двері в цей більш грандіозний твір, що твориться на очах: невичерпний прекрасний світ, не уявний, а світ такий, який він є насправді, книга без початку і кінця».
 
«У мене є подруга у Ферн-Трі, вона вчить грі на фортепіано.
Якось вона мені розповіла, що кожна кімната має звучання. Просто його треба знайти. І почала розсипати трелі вгору і вниз. І раптом одна нотка повернулася до нас, просто відскочила від стін, піднялася від підлоги і заповнила все приміщення таким чудовим звуком, наче пісня без слів. Схоже на те, як зливу кинеш, а сад шумить у відповідь. Ви не повірите... ці дві зовсім різні речі: звучання та кімната – знаходять одна одну.
Вам не здається, що саме це ми і називаємо коханням?.. Звучання, яке долинає нам у відповідь? Що нас шукає навіть тоді, коли ми не хочемо, щоб нас знайшли? Що одного чудового дня нам зустрічається хтось, і все, що є в цій людині, невідомо повертається до нас звучанням пісні без слів. І лягає на душу. І це чудово».
 
«Успіх несе лише зневагу, а невдах об'єднує братерство».
 
«У людини щасливої немає минулого, тоді як у нещасливої не залишається нічого іншого».
 

Далі буде.

 
Фото https://www.blackincbooks.com.au/authors/richard-flanagan
 
Джерела:
Фленеган, Річард. Вузька стежка на далеку північ: роман / Р. Фленеган; пер. з англ. В. Дмитрук. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2017. – 460 с.
***
https://gobis.livejournal.com/413583.html
https://www.theguardian.com/books/2024/nov/16/richard-flanagan-im-not-sure-that-i-will-write-again
https://starylev.com.ua/old-lion/author/ricard-flenegan?srsltid=AfmBOopvgDd7lSfdEA1RYA3kCWjfYL5SSlE5mI23TzeqdnqXuY9I_jC0
https://alchetron.com/Richard-Flanagan#Early-life-and-education
https://www.theguardian.com/news/2016/sep/01/nauru-files-an-extraordinary-trove-of-short-stories-says-richard-flanagan
https://www.irishtimes.com/culture/books/richard-flanagan-war-the-booker-and-a-life-more-circular-1.1971721
https://www.rnz.co.nz/national/programmes/ninetonoon/audio/2018617431/richard-flanagan-people-need-truth-as-they-need-food-and-drink

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут