Територія особистості

 Юрій Іздрик: 

«Все що потрібно зі мною трапляється»

 

Український прозаїк, поет, культуролог, художник, музикант, автор концептуального журнального проєкту «Четвер». Полюбляє Стінга, письменника Володимира Сорокіна, музику. Музику більше за літературу. Вважає, що життя його містить декілька циклів, з точки зору того, що неодноразово доводилося обнулюватись і починати.
У його постмодерних течіях свідомості не завжди комфортно, але завжди переконливо. До рим таі прози безтурботним гостем не увійти.
Чи схожий Іздрик на Кафку, з яким його часто порівнюють? Напевно, але в просторі його втілень все ж більше «світлячків», які обнадіюють. Та й всі ці порівняння, насправді, відчутно далекі від справжнього авторського мистецтва.
Незважаючи на визнану літературну маркерність, не розуміє мейнстрим щодо закликів, про які мусять читати. Більше того, не вважає, що всі повинні це робити та потребують. Для нього «талант читача чи письменника – така особливість людська, що притаманна далеко не всім… Тобто ми маємо й інші рецептори для пізнання – не текстові...».
Останні років п'ятнадцять-двадцять переважно слухає лекції, починаючи з молекулярної біології та завершуючи астрофізикою.
«Якісь дитячі питання мого дев'ятирічного віку про те, а звідки я взявся, як створений світ і чи є Бог на сьогодні вже отримали відповіді. Все, що раніше було розібраним складається у пазли, єдину велику картину. Мене пре цей процес навчання та пізнання. Ці два заняття, які найбільше тішать в останній час, і вони не завжди пов'язані із читанням».
Він є «лауреатом «Премії року Бі-Бі-Сі 2009» за збірку есеїв «Флешка» та «ТАКЕ», володарем Шевченківської премії за збірку поезій «Колекція», автором творів «Острів КРК», «Станіслав і 11 його визволителів», «Подвійний Леон», «АМтм», «Флешка», «Underwor(l)d» та «Іздрик. Ю».
Завжди вільний у всьому, та у слові, в тому числі, позажанровий і абсолютно неформатний, як самвидав, чи то музичні імпровізації його улюбленого Боббі Макферіна. Письменник, чий перший тираж роману «Воцекк» розійшовся в Калуші за тиждень. Юрій Іздрик у «Території особистості».

Олена Ємельянова

 
«В складному світі неможливо підслуговуватися простими рішеннями й це ручне керування світом, до добра ніколи не доводило».
 
«…в мене є людина, яку я для себе називаю Музою, яка є для мене стимулом та мотивацією і врешті-решт адресатом моїх писань. Ця легенда має свій сенс цілком метафоричний, в моєму ж житті – реальний. Маю викликані нею, заінспіровані та призначені їй тексти...».
 
«Більша частина творів мистецтва – переказ досвіду людського болю і страждання, якщо ви поглянете на світову літературу, знайдете там дуже небагато переконливих описів щастя і радості, але знайдете глибокі, чудесні розкішні описи страждань і болю. Навіть в Данте опис Пекла набагато переконливіший та виразніший, ніж опис Раю...»
 
«Для XX сторіччя головною музикою був не рок, а саме джаз. Рок нічого нового не приніс, джаз зняв питання авторства, бо кожна нова інтерпретація мала право на існування»
 
«Жити тим, щоб радіти щастю інших…».
 
«З українською літературою все дуже гаразд, відколи я себе в ній пам'ятаю, а це від початку 90-х. Немає ніде у світі такої численної та уважної аудиторії, ніде не збирається стільки людей на поетичні фестивалі, вечори. Дуже багато молодих обдарованих людей серед нового покоління, численна аудиторія тих, хто готовий слухати та реагувати, бо потребують цього».
 
«За цього життя я агностик, і гіпотеза Бога зараз мені не потрібна й не факт, що буде потрібна в майбутньому. Хоча, наприклад, тільки завдяки своїм стосункам з Богом, достатньо глибоким, я зав’язав з алкоголем. Інакше мені б це не вдалося. І хоча зараз я в нього не вірю, але цю заслугу приписую йому».
 
«– З яким відчуттям ти їхав у Львів і покидав Калуш?
– Як кожна молода людина: новий світ, нові можливості, нема батьківського контролю, нарешті свобода. Вирвався. Рівень гормонів і нейромедіаторів в мозку такий, що я переважно був щасливий. За винятком моментів, коли на останніх курсах дійшло до спеціалізації: доводилося вчити зубчасті колеса…, до яких в мене зовсім не лежало серце. Ну але студентський театр, рок-група…
Я мріяв, що закінчу інститут і залишуся у Львові, бо тоді всі мріяли залишитися у Львові, я собі не уявляв кращого місця. Але в совєцькій системі це не вдавалося: я отримав направлення і потрапив до Франківська, та й то з якимись мутками й домовленостями. А потім перевівся до Калуша в науково-дослідний інститут і їздив тут щодня на роботу.
Ностальгія мені нічого не приносить, вона ресурсозатратна. Можна, звичайно, випити стакан горілки і пустити сльозу, згадуючи якісь романтичні пригоди юності, але нащо? Я не маю в своїй біографії фактів, за якими шкодую, навіть за травматичним або драматичним (з елементами трагічного). Навіть алкоголізм. Для розумної людини – це все досвід, наука. З усього можна зробити висновки, винести користь. А юності я вдячний, що вона була, і ще більш вдячний, що минула».

Далі буде.

Фото https://www.meridiancz.com/blog/yuriy-izdryk-ukraina/
 
Джерела:
Іздрик, Юрій. Воццек. Острів КРК. АМтм: худ. проза / Ю. Іздрик. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2024. – 462 с. – (Новітня класика).
Іздрик, Юрій. Календар любові / Ю. Іздрик; гол. ред. М. Савка. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2016. – 425 с.
Іздрик, Юрій. Колекція / Ю. Іздрик. – Чернівці: Померанцев С., 2023. – 154 с.: мал.
Іздрик, Юрій. Ліниві і ніжні: нові та вибрані вірші / Ю. Іздрик. – 2-ге вид. – Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018. – 349 с. – (Українська Поетична Антологія).
Іздрик, Юрій. Меланхолії: [поезія] / Ю. Іздрик; худож. М. Савка. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2019. – 312 с.: кольор. іл.
Іздрик, Юрій. Номінація (Книги і твори) / Ю. Іздрик. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2016. – 856 с.
Іздрик, Юрій. Після прози / Ю. Іздрик. – Чернівці: Книги-ХХІ, 2013. – 232 с.
Іздрик, Юрій. Summa / Ю. Іздрик, Є. Нестерович. – Чернівці: Померанцев Святослав, 2022. – 144 с.
***
https://theukrainians.org/iurij-izdryk/
https://craftmagazine.net/yuri-izdryk/
https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=14857
***
https://www.youtube.com/watch?v=9YhNJe5_zt4
https://www.youtube.com/watch?v=nhUXkvUwDlU
https://www.youtube.com/watch?v=bkdUYHKC6kI
 
Юрій Іздрик в циклі подкастів ДОУНБ «Крила поезії»:
https://www.youtube.com/watch?v=pQBm527HAvs
https://www.youtube.com/watch?v=P9sYTD_QJO4  
https://www.youtube.com/watch?v=nE4KKRFMsn0
https://www.youtube.com/watch?v=j5WTmcj_1Og
https://www.youtube.com/watch?v=veyJPX8yzos
https://www.youtube.com/watch?v=3qYUNQjQJMs

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут