Люди, які завжди в серці

Людмила Гурай. Людина з епохи шістдесятників

 

Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія – унікальний заклад культури. Унікальність головної бібліотеки області, перш за все, в найцінніших документальних зібраннях, численних користувачах і в людях, які тут працюють. Саме колектив прагне створити ту неповторну бібліотечну атмосферу професійності, привітності, безкорисності, щирості для своїх читачів. З покоління в покоління бібліотечні працівники передають один одному професійні цінності, які допомагають наповнювати бібліотеку духом високої культури, добра та людяності. Серед тих, від кого можна було надихнутися кожному, хто в цьому потребував – Людмила Георгіївна Гурай, людина з покоління бібліотекарів епохи шістдесятників, яка пропрацювала в колективі майже 60 років (11.01.1961–26.04.2019).
Трудовий шлях Людмили Георгіївни був дуже насичений і цікавий. Розпочала вона його в нашій Бібліотеці молодою дівчиною, у віці 23 років у 1961 р. на посаді бібліотекаря. До найцікавіших сторінок своєї професійної діяльності відносила період роботи у відділі абонементу. Спілкування з різними категоріями користувачів, особливо з молоддю, перші огляди літератури та бібліографічні уроки. Зі слів Людмили Георгіївни, «це був добрий старт до засвоєння професії бібліотекаря».
З теплотою та великою повагою до своїх колишніх колег, згадувала  Л.Г. Гурай часи роботи у довідково-бібліографічному відділі. Її досвід як професіонала поступово збагачувався під час консультацій на обласних семінарах, оглядів літератури у навчальних закладах, різних підприємствах та інших організаціях. Дуже допомогли у підвищенні кваліфікації бібліографа творчі відрядження до провідних бібліотек країни. Запам’ятались Людмилі Георгіївні стосунки, які збагачували її як особистість і як фахівця бібліотечної справи, із заступником директора з наукової роботи (1964–1968) Бібліотеки – В.В. Пупченком. З великою вдячністю пригадувала вона і про співпрацю з вченою, поетесою,  перекладачкою Наталкою Нікуліною, яка теж недовгий час працювала з нею поруч у бібліотеці.

З 1990 року Л.Г. Гурай була доручена робота зі створення нового структурного підрозділу Бібліотеки – сектору рідкісних і цінних документів. Створила Людмила Георгіївна цей підрозділ, дякуючи своїм власним якостям: високому рівню освіченості, професійним знанням, творчості та послідовній праці. Сектор став перлиною Бібліотеки, де старанно зібрані найцінніші документи.

Спілкуючись з Людмилою Георгіївною, колеги дивувалися тематиці сфери її професійних інтересів: історія писемності та книги, історія книгодрукування, діяльність видавців і друкарень, діалектика книги, кодикологія, маргіналістика, філігранологія, екслібристика, книжкова графіка, проблеми формування фонду книжкових пам’яток і книжкових колекцій, форми, методи, теорія та досвід роботи, інноваційні  технології й упровадження їх у роботі.

Головне, що вдалося зробити Людмилі Георгіївні за час роботи в секторі рідкісних і цінних документів: виділити і сформувати книжкові колекції та довідковий апарат до них, організувати постійні інформаційні заходи для науковців і дослідників, скласти топографічний каталог і картотеку статей, організувати систему інформаційних і соціокультурних просвітницьких заходів і форм роботи для науковців та студентської молоді, видати інформаційні, бібліографічні та рекламні друковані матеріали, налагодити професійні контакти з науковими, творчими,  навчальними установами і закладами.

Людмила Георгіївна здійснювала відбір і опис книжкових пам’яток як складової частини Державного реєстру національного культурного надбання України. Вивчала нові надходження рідкісних і цінних документів із метою визначення колекційної приналежності. Здійснювала науковий опис документів з екслібрисами й автографами: класифікацію, ідентифікацію, опис (книгознавчі характеристики видання). Формувала колекції рідкісних і цінних документів з україніки. Вивчала документальні, довідкові, монографічні та бібліографічні джерела з метою складання наукового друкованого каталогу «Колекції стародруків». Займалася пошуковою роботою з вивчення персоналій, пов’язаних із історією нашого краю: книгознавчі дослідження та публікації статей про колекції книг з автографами, маргіналії на книгах з бібліотеки А.І. Чепи, підсумки книгознавчого архівного пошуку матеріалів про життя і творчість письменника Є.Й. Шведера. До речі, на запит редакції ВУЕ (Великої української енциклопедії) вона підготувала статтю для цього видання про Є.Й. Шведера, яка була ухвалена і прийнята.

За довгу працю у Л.Г. Гурай накопичилась велика кількість публікацій з різних питань бібліотечної справи, актуальність і значущість яких не втрачається. Наприклад, її думки щодо сучасного співробітника підрозділу рідкісних і цінних документів: «… повинен відчувати високу відповідальність за фонд рідкісних видань, розуміти, що він працює не тільки для задоволення інформаційних запитів користувачів, але, насамперед, для збереження пам’яток національної  і світової культури. Мати достатню ерудицію, щоб обслуговувати науковців і висококваліфікованих спеціалістів. Вміти виховувати у читачів дбайливе ставлення до рідкісних книг, розуміти високу державну значущість рідкісного фонду. Прагнути постійно удосконалювати, підвищувати свою професійну компетентність».

    Її роздуми про бібліотечну спеціальність,  значення бібліотеки і бібліотекаря для суспільства – це підсумок плідної роботи в бібліотеці, цікавого досвіду бібліотекаря-бібліографа, дослідника, просвітителя. Людмила Георгіївна вважала, що бібліотечна професія це – шлях до інтелектуальної свободи, а також необмежені можливості постійно вдосконалюватися та підвищувати професійний рівень завдяки доступу до інформації та спілкуванню з творчими людьми.

Як професіонал, людина високого рівня освіченості,  духовної наповненості, Людмила Георгіївна була наставником для багатьох колег. Вона не зрадила своєму життєвому кредо – «Не змарнувати совість. Не втратити спроможність любити. Бути достойною своїх батьків. Бути корисною людям. Не втратити бажання вчитись». Людмила Георгіївна зізнавалася в бесідах з колегами: «Пишаюся своєю бібліотекою і своєю професією. Вона була дуже почесною в усіх країнах світу навіть у стародавні часи».

Адміністрація та співробітники бібліотеки вдячні Людмилі Георгіївні за її багаторічну працю, відданість обраній справі, великий внесок у розвиток та історію Бібліотеки. За досягнення в роботі вона нагороджена Грамотами та подяками адміністрації ДОУНБ, голови ОДА, обласної Ради, обласного управління культури, національностей і релігій ОДА, Міністерства культури України, єпархії УПЦ. У 2009 році Л.Г. Гурай була нагороджена орденом «За заслуги ІІІ ступеня».

Сьогодні сумна дата – рік тому Людмила Георгіївна залишила цей світ назавжди, її життя уклалося у такі дати: 14 квітня 1938 – 4 грудня 2024 років. Пам’ять про яскраву особистість, професіонала, цікаву людину зберігається колективом «научки».

Тетяна Абраїмова

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут