Richard Flanagan:
«У людини щасливої немає минулого»
(продовження)
У 2019-му він спростує це влучне твердження одного зі своїх героїв у
«Стежці…» та повернеться до теми з якої починав, бо, на його думку, сучасності
як ніколи потрібні істини, закладені у вигаданих історіях.
«Оскільки
політика та засоби масової інформації руйнуються, а початкові обіцянки
Інтернету скочуються в... ідею величезних корпорацій, які прагнуть наживатися
на наших життях, з одного боку, і держави, що стежить за нами, з іншого, роман із
величезною силою перетворюється на місце, куди ми йдемо не за відповідями, які
нам слід поставити нашому часу і нам самим».
Мова про його «Першу особу» («Від першої особи»), де та сама історія
автора, який взявся за незвичайне замовлення – написати автобіографію від імені
відомого афериста.
На самому початку його письменницького досвіду близько опівночі йому
зателефонував відомий корпоративний злочинець, який обдурив банки на мільйони
та створив дивну секретну воєнізовану армію. На момент надходження незвичайної
ділової пропозиції Річардові жилося несолодко. В інтерв'ю «The Guardian» він
зізнавався: «У той час я працював не покладаючи рук без гроша за душею, а
дружина була вагітна двійнятами, тому ми були в досить скрутному становищі.
Плюс я бачив у цій пропозиції потужний шанс для своєї кар'єри. Тому коли мені запропонували $10 000 за те,
що я напишу автобіографію за 6 тижнів, я особливо не роздумував».
Замовник, Джон Фрідріх, – уроджений німецький підданий Фрідріх Йохан
Хоенбергер ще в Німеччині відзначився присвоєнням грошей за підробленими
контрактами будівельного підряду. В Австралії ж, живучи під вигаданим ім'ям,
він дослужився до виконавчого директора Ради національної безпеки в
австралійському штаті Вікторія, провертаючи нові й нові афери. У 1991 році його
звинуватили в шахрайстві по 91 пункту на загальну суму $269 млн. В очікуванні
судового розгляду він вирішив опублікувати свою біографію, щоб створити
потрібний флер громадської думки навколо своєї особистості. Робочою назвою
книги було «Кодове ім'я – Яго: автобіографія Джона Фрідріха, одного з
найбільших шахраїв Австралії».
Фленегану не вдалося отримати жодних конкретних особистих відомостей
про цю людину, але він отримав чітке уявлення про філософію зла, яка героя
переслідувала та полонила.
За тиждень до судового розгляду Фрідріх несподівано вирішив звести
рахунки із життям і застрелився. Автобіографію Фленеган завершив, хоч у
первісному вигляді не публікував і назвав роботу із Фрідріхом неймовірним
досвідом. «Я починав працювати з ним із деякою часткою зарозумілості, яка,
як я швидко усвідомив, була просто абсурдною. Фрідріх не тільки переконав
банкірів і корпоративних шишок позичити йому мільйони доларів, але й пустив у
хід плітки, які пов'язували його бізнес із наркоторгівлею, контрабандною зброєю
та військовим шпигунством, – пізніше всі ці історії виявилися, на думку
коронера, «продуктами уяви». Він був майстром зі створення світів, у яких інші
люди мали б жити так, як він того бажав. І, можливо, ми й зараз живемо саме у
такому світі».
Отриманий досвід (і створена завдяки цьому замовленню фінансова
«подушка безпеки») допомогли Фленегану написати його перший повністю
оригінальний роман «Смерть річкового гіда», опублікований у 1994 році, що
чимало вплинув і на його блискучу письменницьку кар'єру.
У 2019-му Фленеган повернувся до вихідників, вкотре замикаюче чергове
коло. Як завжди, корисно для себе та читачів.
Олена Ємельянова
«Ця сама мить або, якщо
дуже пощастить, жменька таких миттєвостей і становить твоє життя. І це все. І
більше нічого, крім них. Але ми продовжуємо наполягати, вирішивши, що хвилини
нашого життя матимуть цінність, тільки якщо змусити їх продовжуватися до нескінченності.
А бо жити варто тільки заради цих миттєвостей, але ми за чимось женемося,
думаємо про майбутнє, кидаємо в землю якоря, весь час метушимося і пропускаємо
ці самі миті, так і не пізнавщи їх. І залишаємо вдома хвору дитину, щоб
виступити з промовою».
«Чому читання раптом
почало сприйматися як зарозумілість, марнославство, як дивна загроза? Думаю, це
пов'язано з руйнівною та особистою природою читання».
«Чому в нашому всесвіті
може існувати алфавіт, але в нашому алфавіті всесвіт існувати не може?».
«Чим більше людей зі мною
поруч... тим сильніше я почуваюся самотнім».
«…чому світ улаштований
таким чином, що цивілізація щодня скоює злочини, за які будь-яка окремо взята
людина потрапила б у в'язницю до кінця життя?».
«Хороша книга залишає в
тобі бажання цю книгу перечитати. Велика книга спонукає тебе перечитати свою
душу».
«Шисуї, поет, майстер
хайку, нарешті прислухався до прохань про вірші смерті: схопив свій пензлик,
зобразив вірш і помер. А на папері вражені послідовники Шисуї побачили
намальоване поетом коло».
«Щось добре завжди вийде,
якщо думати про це».
«Є слова та слова, і жодне
нічого не означає. А з іншого боку, є речення, яке визначає все».
«Єдиною реальністю у житті
залишалися його сни».
«Я частина всього, що
зустрів у дорозі».
Далі буде.
Фото https://www.rnz.co.nz/national/programmes/ninetonoon/audio/2018617431/richard-flanagan-people-need-truth-as-they-need-food-and-drink
Джерела:
Фленеган,
Річард. Вузька стежка на далеку північ: роман / Р. Фленеган; пер. з англ. В. Дмитрук.
– Львів: Вид-во Старого Лева, 2017. – 460 с.
***
https://gobis.livejournal.com/413583.html
https://www.theguardian.com/books/2024/nov/16/richard-flanagan-im-not-sure-that-i-will-write-again
https://starylev.com.ua/old-lion/author/ricard-flenegan?srsltid=AfmBOopvgDd7lSfdEA1RYA3kCWjfYL5SSlE5mI23TzeqdnqXuY9I_jC0
