На долоні історії

Jerome Klapka Jerome: 

 «I saw a light among the tree-tops.., something held me. It rose above the tree-tops higher and higher, till I saw it plainly. Without knowing why, I went down upon my knees and stretched out my arms to it» 

(продовження)

 Коли Джеромові виповнився рік, батько повідомив дружині, що шахта його підтоплена, та вони разорені. Інші проєкти згодом теж терпіли невдачу за невдачею.
Під час подорожей родинними місцями малий замислювався про початок письменницької діяльності. Про літературу як таку в родині рідко згадували, але для Джерома цікава пригода завжди була варта того, щоб її  лишити в щоденнику. Він ділився своєю творчою таємницею лише з тітонькою Фана та збирав матеріал для історії, героєм якої мав стати сам. Уже тоді, в сім років, мова йшла не більше не менше, як про цілісіньку книгу.
Якось йому дали пораду, яку він узяв на все життя. Йшлося про те, що є лише одна людина в світі, яку знаєш стовідсотково, отже потрібно лише називати її, або самого себе, коли пишеш, різними іменами. Він запам'ятав.
Незадовго до свого десятиріччя Джером вступає до Мерілебонської граматичної школи, яка тоді називалася філологічна, пізніше відома як гімназія Marylebone. Матуся пише у щоденнику про те, що Лютера потрібно припиняти звати «крихіткою» і недарма, бо малий вже серйозно мріє стати літератором або відомим політиком.
«Так закінчилось моє дитинство, – читаємо у Джерома. – Це залишилося в моїй пам'яті, як досить щасливий час».
Отже навчання. «Однією з переваг бідності є те, що вона потребує розвитку чеснот. Я навчився вставати рано вранці – початок усього, що має добру славу… Навчальні години були з дев'ятої до третьої; і якби пощастило, я встиг би о четвертій від Крейдяної ферми і повернувся б додому о п’ятій. Потім був чай, який був моїм головним прийомом їжі за день; а після цього я закривався у своїй маленькій спальні – взимку, закутавшись у ковдру – і брався за домашні уроки. Часто заняття затримували мене до десятої або одинадцятої години, і мені доводилося досить важко не спати».
Між трьома сотнями учнів, які були поруч, підтримувалася чудова дисципліна, що спиралася на традиції. Хлопців-філологів не треба було бити перш ніж вони стануть поводитися пристойно. Якщо хтось виявлявся поза методикою навчання, його виключали.
Джером полюбляв прогулянки, кожна стовідсотково вмикала уяву, в якій створювався черговий літературний сюжет. Це міг бути дивний будинок біля річки або автобус, пофарбований у жовтий колір, тиха зелень із великим каштаном, коні та візник із кондуктором, які пили чай. Або уявна зустріч із Чарльзом Діккенсом в парку Вікторія.
Коли йому виповнилося тринадцять – батько помирає. «Дорогий тато. Миттєвий виклик, і він пішов отримати нагороду за свою працю та страждання стількох років», – читаємо в щоденнику матусі. Джером зазначає: «Він захворів на серце і помер, коли встав з ліжка. Я ніколи не міг погодитися з Молитовником. Я повинен завжди молитися про раптову смерть».
Через два роки не стає і матусі, вона пішла ввечері, коли вони з Джеромом лишилися вдома самі. Через двадцять років усе ще зі трепетним серцем він прочитає її щоденник. «Я завжди думав про неї як про щасливу жінку. Я чув, як вона співає про свою роботу, навіть у похмурому домі на Тополі; і я пам'ятаю наші рідкісні екскурсії в місто, щоб купити мені новий одяг або відвідати: як ми сміялися і жартували, і затримувалися перед вітринами, вибираючи гарні речі, які б купили, коли «наш корабель» прийшов додому!».
У кожному рядку Маргарити Джонс – крізь переживання та сум – терпіння, любов, побажання щастя та  небесне благословення для всіх.
Після втрати найрідніших людей Джером лишає навчання та за допомогою давнього друга батька починає працювати на Лондонській та Північно-Західній залізниці. Спочатку, збираючи вугілля вздовж залізничної колії, а невдовзі клерком.

Далі буде.

                                                                          Олена Ємельянова,   
 завідувачка сектору соціокультурних проєктів та зовнішніх зв'язків

 Фото: https://www.vle.lt/straipsnis/jerome-klapka-jerome/

 
Джерела:
     Джером, Клапка Джером. Втроем на четырех колесах [Текст] / К. Д. Джером. - М. : Эй-Ди-Лтд, 1994. - 400 с.
  Джером, Клапка Джером (1859-1927). Досужие мысли досужего человека [Текст]. Как мы писали роман / К. Д. Джером. - М. : Правда, 1983. - 384 с.
Джером, Джером Клапка. Троє у човні, якщо не рахувати собаки [Текст] : повість / Д. К. Джером ; пер. з англ. М. Лівін. - К. : КНИГОЛАВ, 2018. - 172 с. - (Золота полиця).
  Джером, Клапка Джером. Юмористические рассказы [Текст] = Sketches. Изд. 3-е / Адаптация, комментарий и словарь С.А. Крейнес и С.С. Толстого. - М. : Высшая школа, 1963. - 79 с

https://gutenberg.ca/ebooks/jeromejk-mylife/jeromejk-mylife-00-h-dir/jeromejk-mylife-00-h.html
https://www.countryfile.com/people/historical-figures/wild-people-writer-jerome-k-jerome
 https://en.wikipedia.org/wiki/Jerome_K._Jerome
 https://es.wikipedia.org/wiki/Jerome_K._Jerome
https://www.countryfile.com/people/historical-figures/wild-people-writer-jerome-k-jerome/