Ірен Роздобудько – одна з найвідоміших українських письменниць, авторка популярних книг «Пастка для жар-птиці», «Ґудзик», «Амулет Паскаля», «Все, що я хотіла сьогодні»...
Цього разу мені трапила до рук її книжка
«Перейти темряву». Роман розповідає про жіночі долі. Це – детективна історія
про людські пороки. Сюжетна лінія побудована у вигляді пазлу, розкиданого по
книжці, й тільки останній розділ розставить всі крапки над «і». Письменниця
випустила стислий гостросюжетний детектив на дуже актуальному матеріалі –
торгівлі людьми.
«Перейти темряву» – новий твір
письменниці, трилер про маніяка та його невинні юні жертви. Він не кат, він – дослідник,
і дуже хоче знати, що відчувають ці прекрасні метелики з відірваними
крильцями... Потішні, вони кумедно повзають та звиваються, намагаються злетіти
і не розуміють, чому не виходить... Цікаво, а як там воно з людьми?
Захопливий роман розповідає про долі
десятків тисяч українок, яких продали у рабство за кордон і змусили працювати
повіями. І не всі повертаються з неволі, бо лиш одиницям вдається ...перейти
темряву.
Семирічний хлопчик Міка, занедбаний
син актриси-невротички, яка звинувачує саме його у своїй нещасливій акторській і
жіночій долі, знаходить єдину розраду у відриванні крилець і ніжок у бабок і
метеликів. Це було двадцять років тому…
Молода, проте зневірена та
дезорієнтована у житті дівчина Марта заходить до крамниці ексклюзивного одягу.
Ексклюзивний одяг – то символ, інакшого, справжнього життя, яке варто бодай
приміряти, навіть якщо нема грошей. І знайти у кишені сукні маленький бузкового
кольору з крихітними кнопочками мобільний телефон. З цього і починається вся
історія. Це випадкове придбання спонукатиме Марту розслідувати справу про зникнення
власниці телефону і згодом допоможе викрити таємницю маніяка. Бутики та мобільники
досить кумедно поєднуються в голові героїні з наївними мріями про життя в
сільському раю: «Від чого вони тікають до
міст, подумала вона, чому їм не сидиться в такому садку? Чому дають загинути
бібліотекам і клубам, до яких ходили в юності, чому не народжують дітей тут –
серед спокою і тиші. Їдуть годувати себе ілюзіями». Це і є головною
проблемою роману Роздобудько, у якому спорадично прорізується гуманістичний і
пафосний голос авторки на тлі доволі примітивного художнього світу. Почуття
щастя прекрасне і в той же час підступне. Будучи щасливою, людина не бажає
помічати проблеми інших, співпереживати щиро чи допомогти у їх вирішені. А тим
більше, ми перестаємо бути пильними і забуваємо, що щастя – це лише мить, і
воно не може тривати вічно. А головна героїня про це забула. А ще забула добру
мамину пораду «Безкоштовний сир тільки у
мишоловці». І що принци бувають тільки у казках! Хоча, хто стане її звинувачувати,
адже кожній з нас хочеться стати Попелюшкою, хоча б на тиждень, день, годину...
І як же важко встояти проти цієї спокуси!
Рекомендую до читання всім
жінкам-мрійницям.
Тетяна Мищенко, завідувачка
патентно технічного відділу
Немає коментарів:
Дописати коментар