Пунктир

Люко Дашвар. «Перлина неправильної форми» (продовження)

Вона взагалі ніколи не думала, що стане письменником чи сценаристом, хоча й писала завжди. Закінчила технічний ВНЗ, працювала за інженерною спеціальністю, вийшла заміж, народила дітей. У якийсь момент звільнилася «з досить-таки нормальної посади і пішла працювати обліковцем листів у газету. До речі, саме цю посаду вважаю джерелом багатьох сценарних і книжкових ідей, – зауважує сьогодні Люко. – Я перечитала сотні листів – люди ніколи не пишуть через дрібниці. Спробуйте сісти і написати на порожньому місці лист у газету – у вас нічого не вийде. Для цього потрібні реальні емоції: сум, тривога, радість. Через півроку роботи в газеті стала заступником головного редактора. Напевно, вела доля. Так само, через якийсь час, залишила посаду головного редактора глянцевого журналу і записалася на курси сценаристів. Мабуть, відчула, що в мене це може вийти…».

В неї вийшло. 

Пунктири думок найтиражованішої письменниці та сценаристки, "Золотого письменника України", випускниці курсів сценарної майстерності голлівудського професора Річарда Креволіна – Люко Давшар (Ірини Чернової) у нашій постійній рубриці блогу.  

«Життя кожної людини – легенда. Навкруги – тисячі захоплюючих історій. Головне – розповісти їх цікаво. На мій погляд, письменництво споріднене з «Еріксоніанським гіпнозом», який починає оперувати свідомістю, видаючи на гора десять фактів, з яких дев’ять реальні, а один – вимисел, потім переходить до восьми реальних і двох нереальних і так далі…».

«Знаєте, натхнення – натхненням, а працювати треба. Нещодавно прочитала «Як писати книги» Стівена Кінга – тут знаменитий містифікатор сказав мудру річ. «Добродії, якщо ви збираєтеся сидіти і чекати натхнення – кидайте цю пропащу справу. Нічого у вас не вийде. Натхнення – це не панянка з легкими крильцями, це грубий мужик. Вам його обламати буде дуже важко. Сідайте і починайте працювати, робіть це кожний день, якщо хочете домогтися результату!» Він правий».

«Кожна людина за природою своєю індивідуальна. Одним подобається одне, другим – інше… Я не дуже комфортно почуваю себе на публіці, тому мало ходжу на різного роду заходи. Втім, це мій особистий вибір. Як і псевдонім. Він наче відділяє особисте життя від книжкового. Вдома я – Ірина, а на публіці – Люко Дашвар».

«Кожний має свободу вибору. Те, що письменник зобов’язаний бути публічною людиною, – усього лише стереотип, давайте його ламати на моєму прикладі! До речі, це зовсім не означає, що я категорично відмовлюся від усього, що пов’язане з публічним життям. Це нереально».

«Коли я почала писати українською, зрозуміла, наскільки це важливо для мене особисто. Ніби таким чином відкриваю для себе свою Україну. У кожного на те свій час».

«Люблю фотографію. Цікавлюся історією мистецтв. Найбільшим уподобанням серед мистецтв є архітектура. Вільний час найбільше люблю проводити за межами міста. Все, як і у багатьох інших – ліс, річка, луг, квіти, босоніж…»

«Люди часто розповідають мені свої історії. Спочатку я працювала журналістом у Херсонській обласній “молодіжці” і читала листи читачів. Деякі історії дуже глибоко закарбувались у пам’яті та стали основою для моїх романів… Розповідь 70-річного чоловіка, якого дівчина колись дуже давно не дочекалася з армії. І тоді чоловік вирішив довести своїй коханій, що він кращий, ніж той, інший. Уявляєте, він купив собі хату поруч із оселею своєї Марусі. Цей чоловік прожив усе життя з фанатичним коханням до дівчини. Звісно, я дещо трансформувала цю історію, але все ж саме вона лягла в основу “Молока з кров’ю”».

«Мене дуже вразила книга Юрка Покальчука “Кава з Матагальпи”. Її, стареньку і пошарпану, я знайшла і прочитала не так давно».

«Мені цікаві філософія, психологія, соціологія. А особливо – соціальна психологія. Коли запитують, які меседжі я хочу донести у своїх творах, до часу ніяк не могла сформулювати ідею. А потім зрозуміла: намагаюся писати про абсолюти. Свого часу у книзі Лебона «Психологія народів та мас» наштовхнулася на цитату пана де Вогюе про те, що цивілізація помре через панування відносних понять. Я жахнулася, бо усвідомила: абсолютів нема, вони зникли. Все відносне: ми усі відносні патріоти, відносно порядні, відносно щирі й відверті. Щодо якихось життєвих обставин, ми трохи кохаємо і так далі. Я за те, щоб повертати абсолюти у життя».

«Не зважаючи на якісь життєві обставини, я залишаю світло і ніколи не наголошую на тупиковій ситуації, навпаки. Мені здається, що тексти віддзеркалюють світосприйняття автора. Напевно, я така, так бачу».

Далі буде.

Джерела:  

Дашвар, Люко. #Галябезголови [Текст] : роман / Л. Дашвар. - Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2020. - 398 с. 

Дашвар, Люко. Ініціація [Текст] : роман / Л. Дашвар. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. - 413 с.

Дашвар, Люко. Мати все [Текст] : роман / Л. Дашвар; худож.: О. Рудницька, О. Маслов. - Харків : Кн. Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2014. - 333, [3] с. : іл.

Дашвар, Люко. Молоко з кров'ю [Текст] / Л. Дашвар. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2008. - 272 с. 

Дашвар, Люко. Покров [Текст] : роман / Л. Дашвар. - Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2016. - 378 с.

Дашвар, Люко. РАЙ. центр [Текст] / Л. Дашвар. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2011. - 269 с.

Дашвар, Люко. Село не люди [Текст] / Л. Дашвар. - Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2010. - 270 с.

https://rozmova.wordpress.com/2012/09/17/chat-z-luko-dashvar/

https://proskuriv.khm.gov.ua/2011/01/05/%D0%BB%D1%8E%D0%BA%D0%BE-%D0%B4%D0%B0%D1%88%D0%B2%D0%B0%D1%80-%D1%8F%D0%BA%D1%89%D0%BE-%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D0%B8-%D1%85%D0%BE%D1%87%D1%83%D1%82%D1%8C-%D1%87%D0%BE%D0%BC%D1%83%D1%81%D1%8C/

https://day.kyiv.ua/ru/article/ukraincy-chitayte/lyuko-dashvar-pochemu-vy-schitaete-chto-sovremennoy-ukrainskoy-literature

https://vsiknygy.net.ua/interview/822/

Фото: https://www.barabooka.com.ua/lyuko-dashvar/

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут