1910-й рік в історії Катеринослава: 

                             Виставка та довкола неї

продовження

Дійсно, 1910 рік ознаменувався найбільшою за останні сорок років епідемією холери. За кількістю жертв, розміром території, яку вона охопила, епідемія була незвичним явищем, навіть у нашому, багатому на різні пошесті краї. До 15 жовтня, за офіційними даними, захворіло 220 тис. осіб, із яких 100 тис. померло. Таким чином, епідемія перевершила кількість хворих на холеру 1892 р. і наблизила до цифри 1840-х, 1870-х років, страшна пам’ять про які тоді ще жила серед населення губернії, яка найбільше постраждалих на півдні імперії. За десять місяців у 1910 р. у губернії захворіло на холеру 22 154 чол., з яких 10 802 померли (по місту відповідно 388 і 163). Максимум захворювань припав на липень, саме тоді, коли відкрилась і почала працювати Виставка. Епідемія стала причиною незначної кількості присутніх на її відкритті та в подальшому – меншому, ніж прогнозувалося, числі відвідувань. 

На боротьбу з холерою земство відрядило 608 медичних працівників-лікарів, студентів-працівників, 277 фельдшерів. Земство витратило на протихолерні заходи 460 тис. крб. Очолював боротьбу з холерою завідувач медичної частини губернської земської управи К.Д. Фон-Гесберг і завідувач санітарного відділу губернського земства К.Л. Смідович. Аналізуючи історію боротьби з епідемією, останній зазначав, що її причиною є антисанітарний стан на рудниках і заводах губернії, жахливі умови життя, незадовільне водопостачання селищ, грязюка і погане облаштування міст.

У червні місто відвідав професор бактеріології Заболотний. Йому доручили розробити загальні протихолерні заходи. Відвідавши силову станцію водогону, він записав:

«Осмотря 22 июня городские водопроводные сооружения и ознакомившись с работой американских и английских фильтров, я наглядно убедился в правильной постановке для водоснабжения города, дела весьма важного в предупреждении развития эпидемиологических заболеваний и, в частности, холерных. Состояние всех водопроводных сооружений находится в образцовом порядке и производит прекрасное впечатление!»

Із епідемією пов’язані й курйозні випадки, що відбувалися у місті, про які писали місцеві журналісти. Ось один із них.

«По Проспекту медленно двигаються дроги ломового извозчика. Сам извозчик мертвецки пьян и что-называется лыка не вяжет. Умная старая лошадь идёт сама – дорогу знает:

Цурр городовой.

– Стой! Что за непорядок? Ты зачем на Проспекте?

– Не подходи!.. бормочет тот пьяным голосом, не подходи! Холера!

Это заявление производит заметное впечатление, городовой в нерешительности стал в сторону и вызвал свистком помощь в лице двух городовых. Стоят, совещаются. Извозчик отъехал на приличное расстояние, приподнялся на локтях, сострил рожу и закричал:

– Эх, вы! Холера на вашу голову, а я, слава Богу, выпил маленечко. Но-о! Пошла старая. Стегнул по лошади и был таков. 

Городовые бросились было догонять извозчика но не догнали».

Валентина Лазебник

Далі буде 

Моє Придніпров’я. Календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2010 рік : бібліогр. видання / упоряд. І. Голуб.– Дніпропетровськ : ДОУНБ, 2009.– 294 с.