Сторінки

четвер, 4 жовтня 2018 р.

Що читають бібліотекарі

Мацко Ірина. Перехідний вік… моєї мами [Текст]: повість / І. Мацко. – К.: ВЦ Академія, 2016. – 128 с.

Автор повісті відома тернопільська письменниця і казкарка Ірина Мацко піднімає проблемні питання про стосунки батьків і їхніх дітей-підлітків. Героїня книги тринадцятирічна дівчина Аліна, гостро переживає проблеми підліткового віку, перше кохання, спілкування з однолітками, пригоди у таборі.
Мене, більше всього стурбували відображені  стосунки із мамою,  звідки й  назва книжки. Героїня повісті допитливо приглядається до мами, в якої свій «перехідний» вік. І мамина розповідь про її перше кохання розтопило лід у стосунках. Вони знайшли точки дотику. Основний висновок який я зробила для себе, що потрібно розуміти один одного, тому що у підлітковий період змінюється дитина і потрібно інший підхід до неї дорослим. Тому потрібно змінюватись не тільки батькам, але й вчителям у школі. У підлітковий період це вже не дитина, це вже майже доросла людина. Мене захопила ця книжка тому, що в мене тринадцятирічна онука. Саме стосунки із нею і проблеми, які періодично виникають у спілкуванні з нею надихнули мене на читання цієї книги. Мені багато довелось переосмислити. Авторка у книзі пише: «Якщо ти не будеш дошкуляти їй своїми нотаціями, тоді вона сама заговорить. Не пробуй відбирати планшет і нав’язувати книгу – безрезультатно. Спокуси треба перерости, як дитячі хвороби. Так, що надмір контролювати її не варто, бо ще більше бунтуватиме». Я хочу запевнити, що я завжди прагнула порозуміння зі своєю онукою і воно можливе. І саме тому важливо змінювати не дитину, а своє ставлення. Ірина Мацко піднімає у своїй повісті проблеми підліткової кризи, коли дитина вже підросла і вважає себе дорослою, а батьки ще не готові це сприйняти і надавати їй більше самостійності. І в цій книжці так природньо показано ,з точки зору тої дитини, як вона себе почуває, як вона реагує на слова мами, на ту її турботу, яку вона вже вважає гіперопікою, на всі переживання. І, фактично, дитина прагне близькості, прагне любові і стосунків теплих з мамою, але в той же час прагне і незалежності, самостійності, дорослості. Мене дуже вразило висловлювання одного із персонажів цієї книги дядька Степана: «… кожна дитина має прихований потенціал, як той коштовний камінь, але не всі здогадуються про це. Лише щоденна праця над собою, навчання, самовдосконалення вигранюють його, і зрештою людина стає діамантом От і знай, що у тобі є той камінчик, і щоб не трапилося, він зберігає свою цінність. Та лише ти можеш зробити його діамантом».
Книга буде цікавою, зокрема, для дівчат підліткового віку їх мам і бабусь.

Тетяна Мищенко,  завідуюча патентно-технічним відділом



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах:  Facebook  Twitter
Замовити книги можна тут


Немає коментарів:

Дописати коментар