Сторінки

середа, 31 жовтня 2018 р.

Обличчя ріднокраю


Піонер  українського  кіно  Данило Сахненко


Чи було в Україні до революції своє кіновиробництво ?

1970 року в Києві з’явився збірник «Крізь кінооб’єктив часу. Спогади ветеранів українського кіно», котрий напевне припізнився виходом і мав вийти ще 1969 року, до 50-річчя радянського кіно. Автор вступної статті кінознавець Іван Корнієнко стверджував: «До Великої Жовтневої революції Україна не мала кіновиробництва». (Крізь кінооб’єктив часу. Спогади ветеранів українського кіно.–  К.: Мистецтво, 1970.– C. 4). І далі автор розповідає про те, що у січні 1919 року в Харкові було створено Всеукраїнський кінокомітет, який розгорнув зйомки  кінохроніки  і агітаційних стрічок та підготовку до створення біографічних  кінофільмів про видатних людей. Ось тому, мовляв, 1919 рік і брався за точку відліку українського кіновиробництва.
Така позиція в умовах партійно-ідеологічного тиску нині зрозуміла. Але це був той випадок, коли права рука не знала, що робить ліва. Бо на сторінці 18 того ж видання ветеран українського кіно А. Кордюм написав таке: «Перше кінопідприємство  на Україні було створене в Катеринославі (нині Дніпро ) і звалося воно “Южно-русское синематографическое акционерное общество Сахненко, Щетинин и К0”. (Крізь кінооб’єктив часу. Спогади ветеранів українського кіно.– К.: Мистецтво, 1970.– C. 18). Можна лише висловити здогад, що упорядники збірника, вмістивши «ідеологічно витриману» передмову, дозволили собі вільність, надрукувавши спогади, котрі спростовували одне з її вагомих положень у розрахунку на те, що кмітливий читач зрозуміє що й до чого. Часи були «шелестівські», ліберальні, можна було і поцілувати пантофлю папи, і правду сказати.

Перший кінематограф у Катеринославі

Перш ніж перейти до нашої головної розповіді, треба згадати про перший кінематографічний сеанс у Катеринославі. Він відбувся 24 квітня 1897 року. Для порівняння: перші кіносеанси в Російській імперії пройшли 4 травня 1896 р. у Санкт-Петербурзі та 26 травня 1896 р. у Москві. На батьківщині нової музи — у Франції з новим видом мистецтва глядачі познайомилися 28 грудня 1895 року в Гранд-кафе на бульварі Капуцинів у Парижі. Таким чином, місто на Дніпрі не дуже відставало від прогресу. Про це знаходимо цікаву інформацію у тогочасній пресі:
«Призначений на 21 квітня сеанс синематографа Люм’єра не відбувся, як з’ясувалось, унаслідок того, що апарат не був вчасно доставлений з Харкова через непередбачені обставини... 24 числа сеанс відбувся; показано було 60 картин; деякі з них вийшли дуже вдалими. Чимало картин викликали оплески і були на вимогу публіки показані вдруге. Синематограф викликав здивування присутніх на сеансі вперше, і взагалі справив гарне враження. Деякі хиби (дрижання картин, неясність фігур), напевне, будуть усунені в другий раз, коли керівник апарата пристосується до розмірів залу. Публіки зібралось досить багато, а на другий сеанс збереться, напевно, ще більше, — дивинку кожний захоче подивитись»... (Екатеринославские губернские ведомости.– Екатеринослав, 1897.– № 90).  У цьому повідомленні звертаєш увагу на те, що апарат мали доставити з Харкова. Це університетське місто в ту пору помітно випереджало Катеринослав. Губернатори, рухаючись по щаблях кар’єри вгору, спершу ставали катеринославськими губернаторами, а вже потім харківськими. І ніколи навпаки. Ця вісь «Катеринослав — Харків» і у долі нашого героя Данила Сахненка буде постійно діючою. Зняті в Катеринославі кінострічки він передусім віз до Харкова.

Далі буде.
Микола Чабан

Чабан М. Піонер українського кіно Данило Сахненко [Текст]/ Микола Чабан.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2010. – 60 с. (Сер. «Кіномитці Придніпров’я»)



 Більше про бібліотеку тут 
Ми в соціальних мережах:  Twitter Facebook 

Немає коментарів:

Дописати коментар