Піонер
українського кіно Данило Сахненко
Чи було в Україні
до революції своє кіновиробництво ?
1970 року в Києві з’явився збірник «Крізь кінооб’єктив часу.
Спогади ветеранів українського кіно», котрий напевне припізнився виходом і мав
вийти ще 1969 року, до 50-річчя радянського кіно. Автор вступної статті
кінознавець Іван Корнієнко стверджував: «До Великої Жовтневої революції Україна
не мала кіновиробництва». (Крізь кінооб’єктив часу. Спогади ветеранів
українського кіно.– К.: Мистецтво,
1970.– C. 4). І далі автор розповідає про те, що у січні 1919 року в Харкові
було створено Всеукраїнський кінокомітет, який розгорнув зйомки кінохроніки
і агітаційних стрічок та підготовку до створення біографічних кінофільмів про видатних людей. Ось тому, мовляв,
1919 рік і брався за точку відліку українського кіновиробництва.
Така позиція в умовах партійно-ідеологічного тиску нині
зрозуміла. Але це був той випадок, коли права рука не знала, що робить ліва. Бо
на сторінці 18 того ж видання ветеран українського кіно А. Кордюм написав таке:
«Перше кінопідприємство на Україні було
створене в Катеринославі (нині Дніпро ) і звалося воно “Южно-русское
синематографическое акционерное общество Сахненко, Щетинин и К0”. (Крізь
кінооб’єктив часу. Спогади ветеранів українського кіно.– К.: Мистецтво, 1970.–
C. 18). Можна лише висловити здогад, що упорядники збірника, вмістивши
«ідеологічно витриману» передмову, дозволили собі вільність, надрукувавши
спогади, котрі спростовували одне з її вагомих положень у розрахунку на те, що
кмітливий читач зрозуміє що й до чого. Часи були «шелестівські», ліберальні,
можна було і поцілувати пантофлю папи, і правду сказати.
Перший
кінематограф у Катеринославі
Перш ніж перейти до нашої головної розповіді, треба згадати
про перший кінематографічний сеанс у Катеринославі. Він відбувся 24 квітня 1897
року. Для порівняння: перші кіносеанси в Російській імперії пройшли 4 травня
1896 р. у Санкт-Петербурзі та 26 травня 1896 р. у Москві. На батьківщині нової
музи — у Франції з новим видом мистецтва глядачі познайомилися 28 грудня 1895
року в Гранд-кафе на бульварі Капуцинів у Парижі. Таким чином, місто на Дніпрі
не дуже відставало від прогресу. Про це знаходимо цікаву інформацію у
тогочасній пресі:
«Призначений на 21 квітня сеанс синематографа Люм’єра не
відбувся, як з’ясувалось, унаслідок того, що апарат не був вчасно доставлений з
Харкова через непередбачені обставини... 24 числа сеанс відбувся; показано було
60 картин; деякі з них вийшли дуже вдалими. Чимало картин викликали оплески і були
на вимогу публіки показані вдруге. Синематограф викликав здивування присутніх
на сеансі вперше, і взагалі справив гарне враження. Деякі хиби (дрижання
картин, неясність фігур), напевне, будуть усунені в другий раз, коли керівник
апарата пристосується до розмірів залу. Публіки зібралось досить багато, а на
другий сеанс збереться, напевно, ще більше, — дивинку кожний захоче
подивитись»... (Екатеринославские губернские ведомости.– Екатеринослав, 1897.–
№ 90). У цьому повідомленні звертаєш
увагу на те, що апарат мали доставити з Харкова. Це університетське місто в ту
пору помітно випереджало Катеринослав. Губернатори, рухаючись по щаблях кар’єри
вгору, спершу ставали катеринославськими губернаторами, а вже потім
харківськими. І ніколи навпаки. Ця вісь «Катеринослав — Харків» і у долі нашого
героя Данила Сахненка буде постійно діючою. Зняті в Катеринославі кінострічки
він передусім віз до Харкова.
Далі буде.
Микола Чабан
Чабан М. Піонер
українського кіно Данило Сахненко [Текст]/ Микола Чабан.– Дніпропетровськ:
ДОУНБ, 2010. – 60 с. (Сер. «Кіномитці Придніпров’я»)
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар