Наприкінці 1847 р. помер батько Миколи Дмитровича, і йому дістався у спадок багатий маєток у селі Карабинівка Новомосковського повіту (нині – Павлоградського району). Новий власник маєтку переїжджає до Карабинівки і відтоді вже займається суто творчою діяльністю. Зауважимо, що у 1849 р. в Одесі Микола Дмитрович видав окремою книжечкою «Памятную книжку о жизни Д.Т. Мизко», в якій пише про батька з великим пієтетом.
З Карабинівки він листувався з редакціями видань і з багатьма поетами та письменниками, звідси пролягали його мандрівні шляхи по українських центрах культури та російських столицях. До його кола інтелектуального спілкування належали О. Афанасьєв-Чужбинський і П. Гулак-Артемовський, А . Метлинський і В. Білозерський, П. Куліш і А. Скальковський, М. Костомаров і М. Погодін. Він був особисто знайомий з Миколою Васильовичем Гоголем і Тарасом Григоровичем Шевченком.
Займаючись «російською словесністю», М.Д. Мизко в той же час виступав на захист української мови, говорив про значення української літератури. Важливо, що свою позицію з цього приводу він висловлював не де-інде, а у столичних й інших відомих часописах. Наприклад, у газеті «Дон» він опублікував статтю «По поводу толков о малороссийском языке и малороссийской словесности» (1881). В часописі «Основа», який видавався у Петербурзі на початку 60-х років, вміщено його «Краткий исторический очерк украинской литературы» (1862).
Перебуваючи в Петербурзі на початку 1861 р., він і познайомився з Т.Г. Шевченком, який невдовзі помер. Про ставлення М.Д. Мизка до великого поета України свідчать переклади 12-ти його творів («Неофіти», «І тут, і всюди – скрізь погано», «Минають дні, минають ночі» та інші твори переважно періоду заслання поета).
У Катеринославі на рубежі 50–60-х років він познайомився з місцевими літераторами, які належали до Піквікського клубу, – М.П. Балліним, М.М. Стопановським, В.М. Єлагіним. Спілкування з цими «обличителями» місцевих чиновників і вад суспільства також говорить про громадянську позицію М.Д. Мизка.
Активні заняття бібліографією, журналістикою, літературознавством, перекладами періоду його проживання у Карабинівці та Катеринославі не відсторонили його повністю від виконання громадських обов’язків. Він був членом Катеринославського опікунського тюремного комітету і опікуном арештантської роти, де власним коштом улаштував лікарняне відділення. Він був членом губернського статистичного комітету, а також почесним доглядачем Павлоградського повітового училища, в бібліотеці якого влаштував і публічну бібліотеку. (На нашу думку, у ХІХ ст. ставлення до організації бібліотечної справі було своєрідним маркером культури та прогресивних поглядів людини).
Після селянської реформи 1861 р., поміщик за становою приналежністю, М.Д. Мизко належав до тих дворян, які не могли пристосувати своє господарство до нових умов. Та він і не прагнув цього, вважаючи це марною втратою часу, а з селянами-кріпаками розрахувався собі у збиток та ще й збудував і передав громаді сільську школу. Він продав маєток своєму братові Г.Д. Мизку і в 1868 р. переїхав на постійне проживання до Воронежа. Там він продовжував свої постійні творчі заняття, додавши до звичної проблематики ще й питання «на злобу дня».
У 1875 р. він перебрався до Москви, приїжджаючи до Воронежа лише влітку на відпочинок. Та пік його творчої активності вже був пройдений. Він хворів, особисте його життя склалося нещасливо. 27 травня (8 червня) 1881 р. Микола Дмитрович Мизко помер у Москві. Згідно з його волею він був похований у Воронежі.
Життя і вагома творча спадщина нашого земляка гідні не короткої ювілейної статті, а об’ємного, глибокого і всебічного наукового дослідження, і, безумовно, увічнення пам’яті про нього в обласному центрі, Павлограді та Карабинівці.
Ганна Швидько, доктор історичних наук, професор кафедри історії та політичної теорії Національного технічного університету «Дніпровська політехніка», заслужений діяч науки і техніки України, член правління Дніпропетровської обласної організації Національної Спілки краєзнавців України
Ще більше подробиць про перше періодичне видання в Катеринославі на нашому порталі «ДніпроКультура»
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар