Льюїс Керрол: «Свій серед чужих, чужий серед своїх…»
Саме так можна охарактеризувати англійця з графства Чешир. На батьківщині він був відомий, як вчений Чарльз Латвідж (Лютвідж) Доджсон, а усьому світові, як письменник Льюїс Керрол – один з самих цитованих авторів не лише того часу, а й сьогодення.
Для XIX сторіччя Льюїс дійсно був незвичним, можливо тому, що втілювалось у ньому три постаті, окреслені логікою, творчістю та потойбіччям. По-перше, він був видатним вченим, математиком, логіком, винахідником. Деякі банківські установи й досі працюють за його розробками. По-друге, фотографом, художником, письменником, дияконом. І третє, так би мовити втілення - загадковий одинак, якого ніхто насправді не знав, бо жив той у своєму маленькому Задзеркаллі.
Чарльз Доджсон й дійсно був несхожим на інших. Можливо через свої психічні розлади, які утворились через оточуючих до нього, адже на той час до тих, хто писав лівою рукою відносились з побоюванням, вважаючи їх дітьми Диявола. Хлопцю було дуже складно перевчатись, сприймав він це болісно і, як стверджують дослідники, саме тому в нього й почались проблеми із здоров'ям.
Його вважали людиною з відхиленнями не дивлячись на те, що в нього були високі результати у навчанні. Не зважаючи на те, що він став вченим і взагалі людиною з універсальними знаннями, як технічними, так і гуманітарними. Але, з точки зору загальноприйнятих норм, талант завжди є відхиленням.
Через думки оточуючих, життя Льюїса з кожним роком ускладнювалось. Кому потрібна людина набожна, невпевнений у собі заїка з педантичністю та поганою репутацією? До речі, коли він спілкувався із дітьми, одразу вигадуючи казки, його речовий дефект зникав. Він насправді полюбляв маленьких дівчат за їх чистоту і недоторканість. Але ж нічого злочинного. Він просто тягнувся до проявів природнього дитячого їства .
Це, однак, не завадило деяким дослідникам взяти на себе сміливість та стверджувати, що Керрол був справжнім Джеком Різником. Мова про Річарда Уолліса та його книгу зразка 1996 -го «Джек Потрошитель, ветреный друг». Автор вважав, що таємничим вбивцею, який у 1888 році по-звірячому полював на лондонських повій, був ... Льюїс Керролл. Зробив він свої висновки, спираючись на виявлені у книгах Керролла анаграми. Уолліс брав кілька речень з його творінь і складав, з наявних в них літер, нові, які оповідали про злодіяння Доджсона, як Джека Різника. Речення обирав довгі і з них, при бажанні, кожен міг скласти текст будь-якого змісту. Отже, висновки робіть самі.
Не дивлячись на всі негаразди та непорозуміння оточюючих, Льюїс щиро любив життя. Любив як ніхто. І всі нерівності його біографії та упередженість на його адресу, не завадили, а, скоріше за все допомогли всупереч, створити відомі та улюблені шедеври вишуканої геніальності: «Пригоди Аліси у Дивокраї» (Alice's Adventures in Wonderland) та продовження «Аліса в Задзеркаллі» (Through the Looking-Glass).
Все життя Чарльз Латвідж Доджсон провів один… Вічний холостяк…
Помер, нажаль, доволі рано- у шістдесят шість, назавжди лишивши за собою пам'ять неперевершеного автора пригод Аліси.
Більше про бібліотеку тут
Замовити книги можна тут
Немає коментарів:
Дописати коментар