На долоні історії

Барон фон Мюнхгаузен. 

                   Відомий усім та нікому

У світовій літературі існує чимало героїв, імена яких стали для нас уособленням різних людських якостей. На відміну від більшості літературних персонажів, барон фон Мюнхгаузен, символ нестримного фантазерства, існував насправді. Та якби ви знали, як багато Мюнхгаузенів в історії людства! Навіть в один з нами час живуть близько півсотні  представників цього знатного роду.
Але сьогодні - про того, кого знає весь світ. Зробили його таким, ще за життя, два літератори - Рудольф Ерік Распе та  Готфрід Август Бюргер

Народився Карл-Фрідріх-Гієронім барон фон Мюнхгаузен 11 травня 1720 року в маленькому містечку Боденвердер, що на острівці посеред річки Везер. Став п'ятим з восьми дітей в сім'ї полковника Отто фон Мюнхгаузена.

Сім'я рано втратила батька,  все лягло на плечі матері. Щоб полегшити її долю, нашого героя відправили виховуватися при дворі принца Брауншвейг-Бевернского в замку Беверн. У 1735 році принц став правлячим герцогом, а Карл, у свої п'ятнадцять  - пажем.

Тепер йому відкривалася традиційна для небагатого дворянина кар'єра - служба в армії. Але доля непреклонна, вирішила інакше.

1737-й. Юнак далеко від дому. Не забарився за герцогом, який живе в іншій країні на правах нареченого, а в майбутньому - й чоловіка принцеси Анни Леопольдівни. У Петербург Карл прибув на початку наступного року. Досить імовірно, однак документальних підтверджень немає, що Мюнхгаузен відразу ж взяв участь в поході на турків у свиті Антона Ульріха. Повинен був брати участь. 

Після цих подій пройшов рік – молодик став корнетом, ще два - і поручик.

Так, у свої двадцять  юнаку було чим похвалитися. Він створив непогану кар’єру, був призначений командиром першої роти полку, що знаходився безпосередньо при головнокомандуючому в Ризі для несення почесної варти.

Але, через кілька місяців - Єлизаветинський переворот. Скинули брауншвайдзьку родину з престолу і кар'єра нашого героя, що мала стати блискучою, перервалася. Наступне підвищення він отримає лише через дев`ять  років. 

Але про це - пізніше.

(Далі буде)

https://www.nkj.ru/archive/articles/30845/
  Бюргер, Готфрид Август. Приключения барона Мюнхгаузена [Текст] / Г. А. Бюргер ; пер. с нем. В. С. Вальдман ; худож. О. М. Рябченко. - Каневская : Бакай, 1994. - 127 с.
  Соловей, Т. Г. "Самый праведивый человек на земле" в новом тысячелетии:["Приключения барона Мюнхгаузена"Р.-Э.Распе] [Текст] / Т.Г. Соловей // Литература в школе. - 2003. - Ст. 2. - С. 44-48.
Амбарцумян, Г. Подлинная история барона Мюнхгаузена [Текст] / Г. Амбарцумян // Знание-сила. - 2004. - Ст. 5. - С. 115-123

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

Неймовірно, але правда

1911-й

1-7 червня Бібліотека прийняла участь в 1-му Всеросійському з'їзді з бібліотечної справи, яка виразилася в доставці на виставку з бібліотекознавства (м. Санкт-Петербург) експонатів: діаграми, бланки, картки алфавітного «рухомого» каталогу та ін. 

Введений формений одяг для служителів бібліотеки. 

Заборонено учням брати в бібліотеці книги белетристичного змісту розпорядженням начальників середніх навчальних закладів. 

Зменшилася кількість передплатників, тому що при книгарні «Труд» відкрилася бібліотека нових книг. 

На 1.01.1912 фонд склав 29661 примірник (11647 назв). 

Отчет о состоянии Екатеринославской городской общественной библиотеки за 1892, 1894, 1897, 1898, 1900, 1901, 1902, 1903, 1904, 1909, 1910, 1911, 1912, 1914 год [Текст]. - Екатеринослав : Тип. Губерн. Правления : Типо-Литогр. Губерн. Правления, 1893 - 1915. - 449 (в одной обложке) с.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

На долоні історії

Шарль Перро. «Дурниці», що принесли славу

(Закінчення)

Діти підросли,  Шарль Перро у свої шістдесят сім  вирішив написати кілька повчальних казок, про що йшлося у першій частині. Та вигадав їх не сам. Деякі з них згадав із власного дитинства, з іншими допоміг старший, пятнадцятирічний син П'єр.

Так у 1697-му з'являється збірка «Оповілання моєї матінки Гуски, або Оповідання та казки минулих часів із моральними повчаннями», що побачила світ під ім’ям наймолодшого сина – Арманкура. До неї увійшли сім перероблених народних казок та одна власна – «Ріке-чубчик», що й принесла широку славу. Так митець ввів цей жанру , так звану, «високу» літературу. Хоча Перро-старший до останнього вважав його «низьким», а твори – «дурницями». Але ці «дурниці» продавалися у паризькій крамниці Клода Барбена до 50 книжок в день. Тому протягом року видавець тричі повторював тираж. 

Казки відразу ж почали перекладатися іноземними мовами та мали вплив на творчість багатьох митців Європи, наприклад, братів Грімм. Ті, в свою чергу, почули їх в дитинстві від француженки- гувернантки, і навіть не здогадувалися, що твори мають певного автора. Вважаючи твори народними, вирішили переповісти під власними іменами. Однак брати не так вже й помилялися. Бо за століття існування казки Перро насправді стали народними. Мабуть, Шарля можна назвати родоначальником дитячої світової літератури.

Але казки принесли не лише славу, а й горе. Перші окремі твори побачили світ під ім’ям старшого сина, завдяки чому той у 19 років отримав дворянський титул та увійшов у коло близьких друзів принцеси. Та через пів року був заарештований через вуличну бійку, в якій закололи сина теслі. Батькові вдалося витягнути П'єра із в’язниці та купити тому чин лейтенанта у королівському полку. Хлопець відбув на фронт, де й загинув. 

Шарль Перро не зміг пережити трагедію. Його серце зупинилося 16 травня 1703-го. 

Однак, творчість нашого героя живе і через три віки. Ми, як ті брати Грімм, чули у дитинстві казки відомого француза та продовжуємо переповідати їх своїм дітям.

https://m.gazeta.ua/articles/history-newspaper/_pershu-kazku-sarl-perro-napisav-u-67-rokiv/202196

Бойко, Сергей Павлович. Волшебная страна Шарля Перро [Текст] / С. П. Бойко. - Ставрополь : Кн. И-во, 1992. - 317 с.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

Що читають бібліотекарі

Зузак, Маркус. Крадійка книжок  [Текст] : роман/ Маркус Зузак; пер. з англ. Наталі Гоїн. – Харків: Книжковий  Клуб  «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. – 416с.: іл.

Читати роман Маркуса   Зузака «Крадійка книжок» – тяжке випробування для  читача. Події, про які йдеться в ньому, буквально розривають душу. Але в той же час, переживши все, що відбувалося з головною героїнею, душа стає більш наповненою, зрілою та мудрою.  Роман «Крадійка книжок» перекладено на тридцять мов світу, в тому числі й українську. Він має престижні рейтинги в багатьох країнах. Екранізація роману також стала успішною. В українському прокаті фільм вийшов у 2013 році під назвою «Книжковий злодій».

Події відбуваються в Німеччині під час Другої світової війни. Мати везе дев’ятирічну Лізель Мемінґер   та її молодшого брата до прийомних батьків під Мюнхен, тому що їх батька більше немає. Пам’ять про нього у Лізель  пов’язується з чужим і незрозумілим   словом «комуніст», і в очах матусі дівчинка бачить страх перед такою ж долею. 

Роман побудований незвичайним чином – розповідь ведеться від імені Смерті. Смерть розповідає про свою нелегку роботу, дає власні коментарі, спілкується з читачем. Наприкінці роману Смерть приходить за Лізель і віддає їй книгу її життя. 

Кожна  з десяти глав, з яких складається роман, за винятком останньої, названа на честь однієї з «вкрадених» Лізель книжок і присвячена тому, як ця книжка вплинула на становлення самої героїні та життя оточуючих її людей в контексті подій, що відбувалися в той час. 

А подій і випробувань для «крадійки»  було чимало: «Це сталося в маленькому містечку в самому серці гітлерівської Німеччини. Потік все нових страждань вперто не зупиняв свого плину, і зараз принесло його невелику частину.  Євреїв гнали околицями Мюнхена, і одна дівчинка-підліток зробила щось нечуване – вона притислась крізь юрбу і пішла разом з ними. Коли солдати відтягнули її і штовхнули на землю, вона знову підвелася. І знову пішла».

Події змушують глибоко  задуматися про життя мирного населення Німеччини під час Другої світової війни, зануритися в  їх життя, переживати разом з ними та за них. А  саму книгу можна назвати романом виховання, історією про дружбу і любов. Любов не стільки до слів, скільки до людей, бо слова можуть бути страшнішими за людей. «Слова. Навіщо їм взагалі існувати? Якби не вони, усього цього б не сталося.  Без своїх слів фюрер нічого не вартий. Без них не було б кульгавих в’язнів, не було б потреби втішати і вигадувати всілякі словесні хитрощі, щоб нам від них стало краще.   Яка користь від слів?»

Автор роману Маркус   Зузак – молода людина, він особисто  не пережив описаних подій, але зумів бути по-справжньому  переконливим для читача. Мова роману одночасно поетична і проста – адже це мова юної Mädchen.  Допоміг читачам «відчути» роман  і відмінний переклад з англійської на українську Наталі Гоїн. 

Робота над створенням книги виконана грандіозна, і своє визнання книга заслужила по праву. Читати її,  без сумніву, варто, саме такі книги «наповнюють душу», спонукають думати про те, що  війни не закінчуються, а лише перетікають одна в одну.  

Тетяна Абраїмова, заступник директора з наукової роботи

 Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

На долоні історії

Шарль Перро. «Дурниці», що принесли славу

(Продовження)

У двадцять п`ять Шарля Перро запросив на роботу міністр фінансів Франції Нікола Фуке. Обов’язком юнака став збір податків. Паралельно розпочав писати поеми і перша збірка побачила світ у 1653-му. Саме тоді він став відомим письменником й познайомився з багатьма впливовими політиками, діячами культури. Та до цих подій ще кілька років. Зараз же наш герой присвятив себе участі у створенні Академії наук та відновленню Академії живопису.

Однак, згодом, завдяки симпатії нового міністра Жана-Батіста Кольбера, Шарль став одним з чотирьох секретарів новоствореної Академії надписів та красного письменства, що прославляло Людовика ХІV. Таким чином, Перро перетворився на дуже впливову особу, з якою іноді радився сам король. А також – багачем. У сорок чотири  роки в нього з’явилися особисті апартаменти в Луврі та Версалі, вісім будинків у Парижі й замок Розьє. В цей же час він одружився з дев`ятнадцятирічною донькою королівського скарбника – Марі Ґімон. Але закохався у неї лише після весілля, бо перше, що нашого героя спокусило – гарне придане. Нажаль, їх щастю не судилося бути довгим. Через шість років, у жовтні 1678-го, дівчина захворіла на віспу й померла, залишивши на руках чоловіка трьох малих синів. Шарль тяжко пережив смерть своєї «чарівної принцеси». Саме так він любив називати Марі. І присвятив себе дітям, опікуючись їх вихованням та освітою. 

Нажаль, у 1683 році покровитель нашого героя, Жан-Батіст Кольбер, помер і Перро втратив місце секретаря та пенсію письменника при Академії словесності.

(Далі буде)

https://m.gazeta.ua/articles/history-newspaper/_pershu-kazku-sarl-perro-napisav-u-67-rokiv/202196

Бойко, Сергей Павлович. Волшебная страна Шарля Перро [Текст] / С. П. Бойко. - Ставрополь : Кн. изд-во, 1992. - 317 с.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут

На долоні історії

Шарль Перро. «Дурниці», що принесли славу

Митець, якого знають усі, змалечку й до велика, адже всі ми росли на його казках – «Кіт у чоботях», «Попелюшка», «Синя борода» тощо. Один з найвідоміших французів всіх часів 

Людина, котра писала серйозні літературні праці, доволі впливовий секретар при дворі Людовика ХІV, поет та критик епохи класицизму – Шарль Перро, написав першу казку в доволі приклонному віці. Та навіть уявити не міг, що з цього вийде.  Але про це, трохи пізніше. 

Почнемо із 1628-го. Зима, 12 січня, у подружжя Перро вже виховуваються донька та четверо синів та Бог подарував їм ще й близнюків. Батько вирішим назвати дітей на честь французьких королів – Шарлем та Франсуа. Нажаль, останній помер через пів року. 

Батьки намагалися надати дітям гарну освіту. Шарль не був виключенням й, не дивлячись на замкнутість та сором'язливість, у восьмирічному віці вступив до коледжу Бове, що на півночі Франції, де вже навчалися старші брати. Однак ці часи виявилися жахливими для хлопця. Учителі вважали його ідіотом, однолітки сторонилися. В нього був один-єдиний друг, над яким вічно знущалися й глузували. Якось троє підлітків штовхнули того в калюжу та почали бити. Шарль не витримав і кинувся захищати приятеля.  Саме після такої витівки Перро осмілів, став не лише відповідати на уроках, а й сперечатися з викладачами. Та коли йому заборонити брати участь у диспутах, кинув коледж і разом з приятелем зайнявся самоосвітою. Наш герой зробив юридичну кар'єру (став адвокатом), але практикував не довго. 

«Я б залюбки спалив усі судові справи. Немає нічого кращого у світі, як зменшити кількість судових процесів»-  вважав він.

(Далі буде)

https://m.gazeta.ua/articles/history-newspaper/_pershu-kazku-sarl-perro-napisav-u-67-rokiv/202196

Бойко, Сергей Павлович. Волшебная страна Шарля Перро [Текст] / С. П. Бойко. - Ставрополь : Кн. И-во, 1992. - 317 с.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут

Неймовірно, але правда

1896

Протягом року майже на всіх засіданнях Ради розглядалось питання про приміщення Бібліотеки .

10 січня на засіданні Ради визначено приступити до пошуку відповідного приватного приміщення для Бібліотеки, зважаючи на небезпечний її стан. 

У березні  заслухано повідомлення Міської Управи від 12 січня про те, що будівля Бібліотеки знаходиться «в состоянии, угрожавшем серьезной опасностью». 

Зроблений капітальний ремонт будівлі Міської Управи. 

Рада постановила укласти договір з домовласником Гріньовим на 3 роки на наймання приміщення для бібліотеки. 

7 червня Рада клопоче перед Міською Думою про дозвіл закрити для публіки Бібліотеку під час ремонту. 

14 червня Будівля домовласника Гріньова виявилася сирою, і тому непідходящим для Бібліотеки. 

31 серпня Голосний Думи М. С. Копилов виявив готовність надати «бесплатно помещение читальни в своем доме до 15 октября». 

На 1.01.1897 фонд бібліотеки склав 8 554 примірника (3509 назв). 

Отчет о состоянии Екатеринославской городской общественной библиотеки за 1892 год, 1894, 1897, 1898, 1900, 1901, 1902, 1903, 1904, 1909, 1910, 1911, 1912, 1914 год [Текст]. - Екатеринослав : ип. Братства Св. Владимира : Типо-Литогр. Губерн. Правления : Тип. А. І. Цеткіна и М. А. Синайского, 1900 - 1914. - 317 (под одной обложкой) с.,

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут