Сторінки

понеділок, 21 жовтня 2019 р.

Неймовірно, але правда

Загальна кількість передплатників, які відвідали бібліотеку протягом 1900 року склала 720 осіб (на 14 менше ніж минулого року), що призвело до зменшення абонентної плати. Порівняно з початком року  кількість постійних абонентів дещо зросла – на кінець року у бібліотеці був 291 абонент. Найбільша кількість відвідувань абонентів прийшлася на вересень та жовтень – 55 та 52 особи відповідно, у квітні бібліотеку відвідало лише 18 передплатників. Майже 42% абонентів склали жінки, 17,8% - іновірці. Кількість абонентів, що користувались послугами бібліотеки без застави протягом року коливалась в межах 30 осіб (влітку їх кількість значно знижувалась).

Отчет Екатеринославской Городской Общественной библиотеки за 1900 год [Электронный ресурс]. – Екатеринослав: Типо-литогр. Губерн. Правления, 1902. – 24 с.– Текст. дан. – Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=94 (дата звернення: 18.10.19). – Загл. с экрана.





Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

пʼятниця, 18 жовтня 2019 р.

Пунктир

Продовжуємо пізнавати улюбленого письменника в «Пунктирі».

«Стань спершу сам чистішим душею, а потім намагайся, щоб й інші стали чистіші.»

«... У мене ніколи не було грошей в той час, коли я про них думав. Гроші, як тінь або красуня, біжать за нами тільки тоді, коли ми біжимо від них. Хто занадто зайнятий працею своєю, того не може збентежити думка про гроші, хоча б навіть і на завтрашній день їх у нього бракувало.»

«У письменника тільки один вчитель: самі читачі.»

«... Часто в години задуми, коли іншим здавався я сумним, коли вони бачили або хотіли бачити в мені ознаки сентиментальної мрійливості, я розгадував науку веселого, щасливого життя, дивувався як люди, жадібні до щастя, негайно тікають, зустрівшись з ним.»

«Ще з самих часів минулих, з самих років майже нерозуміння, я горів незгасимої ревнощами зробити життя своє потрібним для блага держави, я кипів принести хоча б найменшу користь. <...> Я перебирав у думці всі стани, всі посади в державі і зупинився на одному. На юстиції. Я бачив, що тут роботи буде найбільше, що тут тільки я можу бути благодіянням, тут лише буду істинно корисний для людства. Неправосуддя, найбільше в світі нещастя, найбільше розривало моє серце. Я поклявся жодної хвилини короткого життя свого не загубити, чи не зробивши блага.»

«Якщо навіть трапиться розгніватись на когось, тоді розгнівайся и на себе самого.»

«Я почитаюся загадкою для всіх, ніхто не розгадав мене абсолютно.»

Чухліб, Тарас Василович. Козацьке коріння Миколи Гоголя [Текст] / Т. Чухліб. - К. : Наш час, 2013. - 271 с. - (Невідома Україна).

Манн, Юрий Владимирович. Гоголь. Завершение пути: 1845-1852 [Текст] / Ю. Манн. - М. : Аспект-Пресс, 2009. - 304 с.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 17 жовтня 2019 р.

Що читають бібліотекарі

Котляревський, І. П. Енеїда: поема; Наталка Полтавка: п’єса / І. П. Котляревський; передм. та приміт. О. І. Гончара. – К. : Веселка, 2000. – 327 с.: іл.

Готуючись до засідання «Літературної вітальні», присвяченого Івану Котляревському, мені захотілося перечитати його «Наталку Полтавку». Я читала її мабуть сто разів, і буду читати ще тисячу, бо великий письменник – мій земляк. Я народилась і виросла на Полтавщині і неймовірно цим горджуся.
«Наталка Полтавка» – вічна п’єса. Котляревський написав її в 1819 році і того ж року вона вперше була поставлена з великим успіхом талановитим колективом професіонального Полтавського театру. Весела, яскрава, з великою кількістю музики та пісень, вона відразу полюбилася глядачам. Роль Виборного була спеціально написана для Михайла Щепкіна. 
На сцені діяли живі, справжні, знайомі всім прості люди. Наталка, Петро, Микола – представники трудової бідняцької молоді – захоплювали глядачів своїми шляхетними вчинками, викликали глибокі співчуття. Наталка вірна коханому Петрові, який чотири роки тому пішов на заробітки, однак із жалю до бідуючої разом з нею матері подає рушники за багатого нелюба пана возного. Коли ж під час цього сватання повертається з заробітків Петро, Наталка відмовляє возному.
Вперше п’єса «Наталка Полтавка» була надрукована у 1838 році. Окремою книжкою п’єса вийшла 1862 р. у Петербурзі.
Цього року виповнилось 200 років існуванню твору, та і нині його популярність не зменшилась, і мати п’єсу в своєму репертуарі – гордість не тільки для вітчизняних, а й для зарубіжних театрів.
П’єса дуже швидко набула популярності, багато в чому – завдячуючи першій трупі акторів, які грали в цій п’єсі, а популярність її була настільки великою, що «Наталка Полтавка» завжди збирала аншлаг.
Газети писали, що якщо в театрі немає збору, став «Наталку Полтавку» – буде аншлаг. До сих пір Полтавський театр починає свій театральний сезон «Наталкою Полтавкою» і закінчує нею.
Ця п’єса – постійно в репертуарі Дніпропетровського національного академічного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка.
Однойменна опера Миколи Лисенка, написана за мотивами п’єси  і вперше  поставлена 1889 року, стала класикою українського оперного мистецтва.
За п’єсою «Наталка Полтавка» режисером Іваном Кавалерідзе у 1936 році на кіностудії «Українфільм» відзнятий український художній фільм. Це перший український звуковий фільм, у якому вперше актори співали під фонограму. 4 грудня 1936 року прем’єра фільму відбулась в США.
Фільм поновлено у 1969 році на кіностудії ім. О. Довженка. Перша кіноопера в українському кіномистецтві – екранізація опери Миколи Лисенка (1842 – 1912), створеної за однойменною п’єсою Івана Котляревського. В ролях були провідні актори: Катерина Осмяловська, Іван Паторжинський, Степан Шкурат, Григорій Манько та ін.
30 вересня 2011 року Українське державне підприємство поштового зв’язку «Укрпошта» для увічнення першої кіноопери в українському мистецтві ввело в обіг художні поштові марки.
«Наталка Полтавка» – телефільм-опера, відзнятий на Українській студії телевізійних фільмів у 1978 році., екранізація однойменної опери 1889 року на сюжет п’єси. Режисер і автор сценарію Родіон Юхименко.
З тих пір безсмертний твір І. Котляревського друкувався та був поставлений на сценах театрів безліч разів. Його будуть читати і перечитувати, це живий приклад української літератури та драматургії.

Тетяна Зайцева, провідний бібліотекар відділу документів з питань мистецтв



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

середа, 16 жовтня 2019 р.

Обличчя ріднокраю

Піонер  українського  кіно Данило Сахненко
(продовження)

Комедії та агітки часів Першої Світової

Ще 2000 року ми звернулися з запитом до Держфільмофонду...  Відповіли, що, на жаль, там фільми Данила Сахненка відсутні. Але заступник начальника наукового відділу В. Антропов подав перелік окремих стрічок, ймовірно створених Сахненком у 1910—1916 роках. Мова йде саме про ті другосортні комедії та агітки часів Першої світової війни, про які лише побіжно згадав дослідник С. Гінзбург. Можна сьогодні по-різному ставитися до них, але їх не викреслити з доробку митця. Збереглися відомості про такі фільми Сахненка: 
1. «Оце так ускочив». Комедія у двох частинах. Товариство І. Спектора «Художество» (Катеринослав). Екранізація популярної української комедії. Данило Сахненко — режисер. 
2. «Грицько Голопупенко». Комедія на дві частини. Товариство «Сахненко, Щетинін і К0». Данило Сахненко — режисер. 
3. «Во славу русского оружия». Драма на п’ять частин з епілогом. Товариство «Щетинін і К0». Випуск 26 грудня 1915 р. Військово-патріотичний фільм. Данило Сахненко — оператор. 
4. «Геройський подвиг сестри-жалібниці Римми Іванової». Драматичний етюд на дві частини. Товариство «Щетинін і К0». Випуск 11 жовтня 1915 р. Військово-патріотичний фільм. Д. Сахненко — оператор. 
5. «На поле брани». Драма на чотири частини. Товариство «Щетинін і К0». Данило Сахненко — оператор. 
6. «Умер бедняга в больнице военной». Драма на чотири частини. Товариство «Щетинін і К0». Випуск 1 жовтня 1916 р. Друга екранізація народної пісні. Демонструвалася як кінодекламація. Д. Сахненко — оператор. 
Отже, перелічені стрічки (окрім останньої) нам сьогодні відомі лише з назв. Не будемо дуже винуватити Сахненка за те, що він був змушений знімати під час Першої світової війни ура-патріотичні стрічки. Адже ці стрічки знімалися на замовлення влади, яка прагнула підтримувати патріотичне піднесення серед глядачів.
(Далі буде).

Микола Чабан


Чабан, М. Піонер українського кіно Данило Сахненко [Текст] / Микола Чабан.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2010. – 60 с. (Сер. «Кіномитці Придніпров’я»)





Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

вівторок, 15 жовтня 2019 р.

Пунктир

Микола Гоголь. Людина, яка як при житті, так і після смерті оповита павутиною містики та загадок. Один із геніїв ХІХ сторіччя, що надихає й нині. Любитель Полтавщини та Риму цього разу у "Пунктирі".

«Архітектура - теж літопис світу: вона говорити тоді, коли вже мовчать і пісні, і перекази.»

«Бути на світі й нічим не позначити свого Існування - це здається мені жахливим.»

«... Всі люди - брати тій же сім'ї, і будь-якій людині ім'я брат, і не будь-яке інше.»

«Гнів скрізь недоречний, а більш за все справі вірній, тому що затемнює и каламутить її.»

«Є у … людини ворог, непримиренний, небезпечний ворог, не будь якого, він був би велетнем. Ворог цей - лінь, або, краще сказати, хворобливе усипляння... Багато думок, які не супроводжуються втіленням, вже у нас загинуло безплідно. Пам'ятайте вічно, що будь-яка марно витрачена хвилина тут невблаганно спроситься там, і краще не народитися, ніж збліднути перед цим страшним докором.»

«Звертатися з словом потрібно чесно. Воно є вищий подарунок Бога людині.»

«Навряд чи є вища з насолод, ніж насолода творити.»

«Слава Богу, відчаю я не вдавався навіть і в хвилини, незрівнянно тяжчі. Я дуже впевнений в тому, що Той, хто розпоряджається справами світу, їм створеного, незрівнянно розумніший за всіх нас і знає, що робити, а тому ні в якому разі впасти духом не можу без його волі.»

«Словом - скрізь, куди ні звернуся, бачу, що винен той, хто застосовує ...»

Чухліб, Тарас Василович. Козацьке коріння Миколи Гоголя [Текст] / Т. Чухліб. - К. : Наш час, 2013. - 271 с. - (Невідома Україна).

Манн, Юрий Владимирович. Гоголь. Завершение пути: 1845-1852 [Текст] / Ю. Манн. - М. : Аспект-Пресс, 2009. - 304 с.



Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

пʼятниця, 11 жовтня 2019 р.

На долоні історії

«Вбивство на вулиці Морг» - історія першого детективу

(Продовження)

Вперше «Вбивство на вулиці Морг» Едгара Аллана По було опубліковано в філадельфійському Graham's Magazine 20 квітня 1841 року. У той час автор працював там редактором. Разом з творами «Таємниця Марі Роже» (1842) і «Викрадений лист» (1844), новела становить трилогію, присвячену французькому аристократу Огюсту Дюпену. Цю розповідь у той час включали в групу «логічних оповідань» або «оповідань про умовиводи» (так званий «Раціоцінацій») Едгара По, бо термін «детектив» з’явиться тільки через пару десятків років.
Спочатку видання хотіли назвати «Вбивство на вулиці Тріанон», але письменник змінив назву вулиці з метою більшого емоційного впливу на читачів. На думку літературознавця Юрія Ковальова, Едгар По, ймовірно, переніс дію «Вбивства на вулиці Морг» в Париж, а героєм зробив француза, бо усвідомлював незвичність новел для американського читача.
Яка доля рукопису? Не повірите, але спочатку він опинився у смітнику. Та новий працівник офісу видавництва Джоржд Джонстон знайшов його і взяв з собою при переїзді в Ланкастер, де працював в місцевій друкарні. І так первісний варіант розповіді зберігався в цій родині довгі роки. В період Громадянської війни хлопець служив у піхотному полку і тому рукопис потрапив до рук його батька, який зберігав твір між сторінок нотного видання. Автограф «пережив» кілька пожеж, після війни був загублений, але згодом знайдений і повернутий Джонстону. В кінці кінців, куплений колекціонером Джорджем Вільямом Чайлдсом за 200 доларів. У 1875 році той пожертвував 650 доларів на завершення пам'ятника на могилі Едгара Алана По в Балтіморі. А у 1891 році Чайлдс заповідав автограф По державі, передавши до Університету Дрекселя разом з листом, в якому виклав його історію. В архіві цього університету твір зберігається і донині.

http://www.bibloman.ru/books/ubiystvo-na-ulice-morg/history.html

По, Едгар Аллан. Вбивства на вулиці Морг та інші історії [Текст] = The Murders in the Rue Morgue and other stories / Е. А. По ; пер. з англ. А. Пехник. - К. : Знання, 2017. - 206 с. - (American Library)

Иванов, Геннадий Викторович. Сто великих писателей [Текст] / Г. В. Иванов, Л. С. Калюжная. - М. : Вече, 2012. - 432 с. : портр. - (100 великих) (Сто великих)




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут

четвер, 10 жовтня 2019 р.

Що читають бібліотекарі

Брант Себастіан. Корабель дурнів [Текст]: поема / С. Брант. – К.: Грани-Т, 2012. –140 с.: іл.

Класика безсмертна, тому що завжди актуальна. Німецький вчений, юрист, доктор двох ступенів, талановитий представник літератури раннього німецького гуманізму Себастіан Брант (1458-1521) надрукував у 1494 році в Базелі (Швейцарське місто тоді у складі Германської імперії) сатиричну поему з дивною назвою «Корабель дурнів». Цій книзі судилося стати незабаром найбільш читабельною не тільки в рідній країні, а й далеко за її межами.
За життя автора, «Корабель дурнів» мав шість видань. А в XVI столітті перевидавався 26 разів.
Такий успіх на світанку книгодрукування випадав на долю мало якого твору. Поет зобразив Німеччину у складний історичний період: розпочинали тріумфальний похід гроші, за які можна було купити все. Але гроші несли з собою руїну – морально розкладали людей.
Брант, як ніхто інший, бачив вади своїх співгромадян. Автор у поемі будує корабель, на який садовить дурнів і везе їх у країну Дурляндію. В поемі він засуджує дурнів, глумиться із них у надії, що вони стануть кращими. Поет сміється з себелюбців, лжевчених, нещадно разить ворожбитів, магів, астрологів. Засуджує батьків, які не привчають дітей змалку до праці й вирощують із них дармоїдів та гультяїв. Багато інших пороків затавровано гострим пером сатирика. Деякі з них дуже живучі. Трапляються вони й за нашого часу, може саме тому твір Бранта з інтересом читається й нині. 
«Корабель дурнів» уперше було перекладено сучасною німецькою мовою в 1877 р. 
Книга у рідній землі перевидавалась у ХІХ і ХХ ст.
Українське видання переклав з німецької та надав коментарі письменник Феофан Скляр. Більш ніж півтисячі років гостро і актуально звучить поема й нині. Людина з її вадами, гризотами, химерами й демонами, виявляється, змінилася дуже мало. Розпізнати демонів у довколишньому світі, а може й у собі, а отже відправити їх у вічне плавання на кораблі дурнів допоможуть неперевершені ілюстрації українського художника Юрія Чаришнікова.

Валентина Філіппович, провідний бібліотекар відділу мистецтва.




Більше про бібліотеку тут
Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter
Замовити книги можна тут