На долоні історії

Макс Фрай. Розкриваємо секрети.

(продовження)

З появою першої книги у 1996 році її творці не замислювалися про популярність і комерційний успіх. Сімейна пара просто записувала веселу історію, і коли рукопис був закінчений, показала його приятелеві, який працював у видавництві. Несподівано для Мартинчиків той з ентузіазмом сприйняв твір.

Пізніше письменниця розповіла, що ідея книги зародилася абсолютно випадково і спочатку мала стати основою лише для однієї повісті. Але за допомогою Стьопіна перетворилася в багаторівневий проект.

Коли постало питання, під яким авторством вийде книга, само собою виникло ім'я Макса Фрая - героя, від імені якого ведеться розповідь. Так вийшло, що автори залишилися за кадром.

В інтерв'ю Лінор Горалик, Світлана зізналася, що «... рішення писати від імені головного героя було дуже вдалою творчою знахідкою: біографія автора, докладно викладається ним же самим в досить цікавій манері, додало книзі шарму та загадковості».

Прізвища сімейної пари були прописані в авторських правах зі знаком копірайту, тому деякі читачі могли здогадуватися, хто стоїть за загадковим псевдонімом. Але більшою мірою підозрювали Ігоря, хоча той текстів не писав. Він брав активну участь в розробці географії світу Ехо, його фантастичних законів, особливостей персонажів та їх імен.

У 2004 році сім'я переїхала жити в Латвію, оселилася у Вільнюсі і продовжила творити. На серії «Лабіринти Ехо» вони не зупинилися. Так з'явилися серії «Хроніки Ехо», «Сновидіння Ехо», цикли «Мій Раґнарок», «Енциклопедія міфів», а також літературний проект видавництва «Амфора» і Макса Фрая «Фрам».

Через тиждень розкриємо чому автори узяли саме цей псевдонім і чому вони не вважають його своїм? Ким бачать себе Світлана та Ігор по відношенню до Макса Фрая? Читайте наступної п’ятниці. 

Далі буде.

http://max-frei.net/

https://24smi.org/celebrity/100460-maks-frai.html

https://fantlab.ru/autor98

Башкатова, Анастасия. 

Играй как Фрай / А. Башкатова. - (Литературная критика. Писатель-пазл) // Октябрь. - 2010. - N 12. - С. 160-163.

Маркова, Дарья. 

ФРАМ from Фрай / Дарья Маркова. - (Наблюдатель) (Книжные серии) // Знамя. - 2008. - N 7. - С. 212-216.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут

Що читають бібліотекарі

Рибчинський Юрій. П’єси. Поезії. Пісні : [Текст] / Ю.Е Рибчинський. – Харків:Фоліо, 2018. – 426 с.

Юрій Рибчинський – уславлений поет, драматург, заслужений діяч мистецтв України, Народний артист України, почесний громадянин Києва, один із засновників сучасної української естрадної пісні. Його пісні, особливо «Дикi гуси», «Тече вода», «Минає день», «Чарівна скрипка», «Два кольори», «Скрипка грає», дуже популярні, а кожна десята – шлягер! Усі вони входять до цієї збірки. У різні роки поет співпрацював з Володимиром Івасюком, Ігорем Покладом, Миколою Мозговим, Ігорем Шамо, Геннадієм Татарченком, Володимиром Засухіним. Його пісні виконували: Ніна Матвієнко, Ярослав Євдокимов, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Софія Ротару, Любов і Віктор Анісімови , Руслана Лижичко, Павло Зібров, Наталія Бучинська, Тамара Гвердцителі, Наталія Могилевська, Володимир Мулявін, Валерій Леонтьєв, Олександр Малінін та інші.

Видання містить також поему «Поїзд», де описано своєрідну подорож потягом у часі й просторі з пасажирами з різних країн і століть. 

Родзинкою книги є історична драма «Біла ворона» присвячена Жанні д’Арк, лейтмотивом якої стала боротьба за свободу. Тридцять років тому її текст було покладено в основу першої української рок-опери, музику до якої написав композитор Геннадій Татарченко. За цей час п’єса прикрасила репертуар багатьох театрів в Україні та за кордоном. Тема твору зостається актуальною і в наші буремні часи. Цьогоріч Національна оперета України підготувала оригінальну сценічну версію вистави, ідеї якої втілив режисер-постановник Максим Голенко та балетмейстер-постановник Максим Булгаков.

За драматичними творами поета, що увійшли до збірки, і присвячені легенді французького шансону Едіт Піаф та чарівній кінозірці Мерилін Монро також створені мюзикли («Едіт Піаф. Життя в кредит», «Мерилін. Crazy in love», композитор – Вікторія Васалатій). 

Впевнена, цікаво буде познайомитись і з п’єсами про Жорж Санд та Шопена. «Як і вищезгадані, вони розповідають про трагічний шлях будь-якого таланту. Про те, що кожен крок до заповітної мрії — це війна не на життя, а на смерть».

Світлана Пономаренко, завідуюча відділом документів з питань мистецтва

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут

Обличчя ріднокраю

Піонер  українського  кіно Данило Сахненко

І ЗНОВ ПРО АДРЕСУ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

Оскільки А. Кордюм з якихось своїх міркувань не конкретизував імена учасників акціонерного товариства (не хотів пропагувати експлуататорів, які виїхали в білу еміграцію, або просто забув з плином часу їхні прізвища: приміром, сплутав Щетиніна з Щукіним), нами пропонується нині така схема персонального складу акціонерного товариства:

Ф. Щетинін — вклав десять тисяч карбованців,

Ф. Г. Щекутін вклав свою садибу, оцінену в десять тисяч карбованців,

Д. Сахненко — вніс знімальний апарат і свій хист.

М. Шейнін — приєднався до складу акціонерів згодом.

Витративши на зйомки фільму останні кошти, акціонери змушені були шукати ще одного компаньйона. Вони й знайшли його в особі М. Шейніна — власника кафе-їдальні, що містилася на Проспекті поряд з відділенням Волзько-Камського банку. Це там, де був магазин «Лотос» (сучасний «Дитячий світ») побіля Дер-жбанку.

За узагальненою інформацією харківського історика кіно Володимира Міславського кінопродюсер і кінопрокатник Ф. Щетинін фінансував у Катеринославі виробництво семи фільмів. Він працював з режисером Олександром Варягіним та кінооператором Данилом Сахненком. Ось стрічки, випущені Ф. Щетиніним: «Грицько Голопупенко» (1913), «Богдан Хмельницький» (1915), «Во славу русского оружия» (1915), «Геройский подвиг сестры милосердия Риммы Ивановой» (1915), «Геройский подвиг телефониста Алексея Макухи» (1915), «На поле брани» (1915), «Умер бедяга в больнице военной» (1916).

(Далі буде).

Микола Чабан

Чабан, М. Піонер українського кіно Данило Сахненко [Текст] / Микола Чабан.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2010. – 60 с. (Сер. «Кіномитці Придніпров’я»)

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут

Неймовірно, але правда

В обов’язки бібліотекарів, окрім щоденного чергування, входять ведення наступних книг: 

1. книга абонентів (передплатників)

2. алфавітний список абонентів

3. каталоги:

а) хронологічний

b) систематичний

c) додатковий

4. перевірочна книга (каталог з відміткою кому видана книга).

Окрім цього ведуться – книга скарг, запитів та відвідувань читальні, в які користувачі бібліотеки самі роблять записи. 

Отчет Екатеринославской Городской Общественной библиотеки за 1900 год [Электронный ресурс].– Екатеринослав: Типо-литогр. Губерн. Правления, 1902.– 24 с.– Текст. дан.– Режим доступу: https://www.libr.dp.ua/fullkr/index.php?pbp=94 (дата звернення: 14.08.19).– Загл. с экрана.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут

На долоні історії

Макс Фрай. Розкриваємо секрети.

Загадкова фігура Макса Фрая довгий час викликала багато питань та суперечок. Шанувальники зачитувалися серією «Лабіринти Єхо», але не здогадувалися, хто пише під маскою сера Макса. Лише в 2001-му році завіса таємниці спала, розкривши справжні імена авторів. Під псевдонімом іноземця ховалася сімейна пара художників - Світлана Мартинчик та Ігор Стьопін. Надалі, Світлана продовжила письменницьку діяльність самостійно.

А почалося все у славному місті Одеса. Можливо, саме тому книги насичені настільки легкими і точними жартами. Адже не дарма це місто-герой вважається столицею гумору. Саме там пройшла юність письменників. Дитячі ж роки Мартинчик провела в Німеччині, де служив її батько будучи членом військового оркестру. Закінчивши школу, пішла вчитися на філолога в Одеський державний університет. Покинувши навчання після 3-го курсу, зайнялася мистецтвом.

У 1986 році Світлана познайомилася з художником, музикантом, засновником панк-шансон-групи "Клуб сумовитих вулиць" Ігорем Стьопіним, який став другом, однодумцем, а згодом й чоловіком.

Пара перетворилася у творчий дует. З кінця 1980-х років разом ліпили з пластиліну вигадані світи у всесвіті Хомана, що живуть по давнім законам. Майже 7 років кропіткої роботи без мети виставити творіння на публіку. Однак, в 1992 році, за пропозицією приятеля Марата Гельмана, вони влаштували виставку, яка викликала шалений інтерес у країнах Європи та США.

В цей же час прийшла ідея помістити в створений ними світ своє альтер-его. Так народився задум книги і персонаж чужака, закинути в лабіринти інших світів.

Далі буде.

http://max-frei.net/

https://24smi.org/celebrity/100460-maks-frai.html

https://fantlab.ru/autor98

Башкатова, Анастасия. 

Играй как Фрай / А. Башкатова. - (Литературная критика. Писатель-пазл) // Октябрь. - 2010. - N 12. - С. 160-163.

Маркова, Дарья. 

ФРАМ from Фрай / Дарья Маркова. - (Наблюдатель) (Книжные серии) // Знамя. - 2008. - N 7. - С. 212-216.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут

Що читають бібліотекарі

Макдермид, Вэл. Далекое эхо: роман / В. Макдермид; пер. с англ. Е. Левиной. – М.: Иностранка, Азбука-Аттикус, 2012. – 608 с. – (Лекарство от скуки).

Детективний роман, що триває чверть століття. Моторошне вбивство в невеличкому шотландському містечку, де навіть поліція не стикалася зі справжніми карними злочинами. Ще й у далекі сімдесяті роки, коли навіть криміналістичні лабораторії мало чим могли допомогти. Четверо нерозлучних друзів-студентів стали випадковими свідками злодіяння, але потрапили під пильні підозри як полісменів, так і місцевих жителів. Чи справді вони безневинні очевидці? Можливо злочин скоєно саме ними? Які таємниці зберігає кожен зі студентів, і чи не похитнеться справжня дружба під вагою підозр? Тільки через двадцять п’ять років з’являється примарна надія на сучасні методи досліджень, що можуть допомогти віднайти справжнього вбивцю. Але чи доживуть до цього моменту головні герої? Куди зникли речові докази та хто той несподіваний месник, що наводить жах на тих, хто вижив? Відповіді знаходьте у романі «Далеке відлуння» шотландської письменниці Вел Макдермід – майстра гостросюжетної інтриги.

Юлія Зюлева, вчений секретар

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут

Обличчя ріднокраю

Піонер  українського  кіно Данило Сахненко

І ЗНОВ ПРО АДРЕСУ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

(Продовження)

Вулиця Вознесенська, де була майстерня «Україна», нині називається вулицею ім. ХХІІ партз’їзду. Наступною, паралельною їй, ближче до центру міста є вулиця Свєтлова. Обидві ці вулиці, як це виглядає на дореволюційних планах міста, упиралися в Сінний (Верхній) ринок. А нижче Сінного ринку на мапах зображений колишній міський цвинтар (нині на його місці — величезний стадіон «Дніпро-Арена»). Отже, поки що все збігається з описом А. Кордюма.

Тепер ще трохи порозважаємо з прізвищами Щекутіна і Щетиніна. Як на зло, ще й досить схожими між собою. До речі, у довіднику можливі були описки. Серед домовласників Катеринослава 1905 року зустрічається прізвище Щекутіна, але з іншими ініціалами: «Щекутин Антон Антонович, коллежский ассесор — 25.000 р.» (так оцінено в 1905 році його домоволодіння). Взагалі було три брати-дворяни Щекутіни — вони мали в 1906 році відносно невеликі земельні наділи в Новомосковському повіті: згадуваний Антон Антонович Щекутін був власником 450 десятин, його брати Олександр і Георгій — по 362. Правда, людини з ініціалами Ф. Г. Щекутін серед них немає, і взагалі згадані брати можуть не мати ніякого стосунку до нашої розповіді. Був ще в старому Катеринославі будинок Щекутіної на Проспекті поряд з католицьким костьолом (з липня 1912 року в цей будинок перебралися редакція і контора «Русской правди», про що 18 липня того року сповіщено на шпальтах цього видання).

А щодо Щетиніна, то в 1919 році, за часів Добровольчої армії був губернатором С. С. Щетинін, про якого не вельми прихильний відгук лишили у спогадах генерал Шкуро й інші білоемігранти. Проте цей Щетинін був скоріш за все власником гатчинського аеропланного заводу, а не місцевим жителем.

Отже, підіб’ємо деякі підсумки нашого пошуку і співвіднесемо наші розкладки зі спогадами А. Кордюма. Для цього ще раз процитуємо його: «...один акціонер вклав десять тисяч карбованців, другий — свою садибу, оцінену в таку ж суму, а Сахненко вніс у товариство знімальний апарат та вміння працювати на ньому». (Кордюм А. З архіву кінопам’яті // Крізь кінооб’єктив часу. К.: Мистецтво. — С. 20).

(Далі буде).

Микола Чабан

Чабан, М. Піонер українського кіно Данило Сахненко [Текст] / Микола Чабан.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2010. – 60 с. (Сер. «Кіномитці Придніпров’я»)

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут