На долоні історії

З листа Лесі Українки до сестри Ольги: «Я і про «Лісову пісню» думала, що всі тільки сміятимуться з сеї «старомодної романтики», а її, здається, признано за мій chef d'oeuvre (прим. «шедевр» з французької)». Історія написання величної драми-феєрії у рубриці «На долоні історії».

Кавказ, місто Кутаїсі. Леся Українка, вона ж Лариса Косач-Квітка, сумує за батьківщиною, постійно згадує дитинство, рідні краєвиди. Це й надихнуло до створення відомої усім «Лісової пісні».

1911-й, літо. Вже близько десяти днів поетеса порається над чорновим варіантом твору. Остаточно доопрацює вже у жовтні.

З листа до сестри Ольги від 27 листопада дізнаємося: «Писала я її дуже недовго, 10–12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій, але після неї я була хвора і досить довго «приходила до пам'яті»… Далі я заходилася її переписувати, ніяк не сподіваючись, що се забере далеко більше часу, ніж саме писання, – от тільки вчора скінчила сю мороку, і тепер чогось мені шия і плечі болять, наче я мішки носила».

А з листа до матері від 2 січня 1912-го дізнаємося: «Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна тую Мавку «в умі держала», ще аж із того часу, як ти в Жабориці мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом з маленькими, але дуже рясними деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того ніхто не знали) і там ждала, щоб мені привиділась Мавка. І над Нечімним вона мені мріла, як ми там ночували – пам'ятаєш – у дядька Лева Скулинського. Видно, вже треба було мені її колись написати, а тепер чомусь прийшов «слушний час» – я й сама не збагну чому. Зачарував мене сей образ на весь вік».

Безліч правок, закреслень, переробок. Робота давалася складно. Та от – твір готовий! Одразу можна побачити вплив природи, людей, традицій, обрядів, побуту і, звісно, української пісні на поетесу! Усе це і навіть більше вона використала у творі. Саме тому це – драма-феєрія. Завдяки нашій героїні з’явився такий жанр, адже «Пісня» – один із перших прообразів фентезі в українській літературі.

Скільки екранізацій, адоптацій, вистав! Твір обожнюють й досі! І не дивно. Бо такий зв’язок із природою, національним колоритом, віруванням не залишає байдужим!

 

Маричевська, Оксана. Лісова пісня post scriptum / Оксана Маричевська // Образотворче мистецтво. – 2011. – № 2. – С. 10–11.

 

Поліщук, О. По-новому про «Лісову пісню» Лесі Українки : рецензия / О. Поліщук // Слово і час. – 2006. – №10. – С. 81–85.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут