Joe Dassin. Опік любові
(продовження)
«Джо був закоханий без сумніву, але дуже
молодий і боявся стати бранцем шлюбних зв'язків, це не заперечує того, що йому
було добре з Моріз. Їй він багато чим зобов'язаний», – згодом скаже його найближчий друг автор легендарних текстів його
легендарних пісень Клод Лемель.
Отже, Париж,
очікування, він – молодий і безтурботний, вона розумна і ділова ... Джо як і
раніше бринчав на гітарі і щось собі підспівував, але думав тільки про одне,
він категорично вирішив пов'язати долю з кінематографом. Йому подобалось
озвучувати фільми французькою й англійською, працювати асистентом режисера, зніматися, на той час
вже у п'яти фільмах як актор, із Соф виходив вранці за свіжими газетами і бачив
на перших шпальтах і на обкладинках журналів прізвище Дассен, не міг не
страждати, бо мова йшла не про нього, а про його видатного батька-режисера.
Журналіст Жак Уревіч зазначав: «Жуль був дуже ніжним,
але майже не проявляв себе як батько. Я б назвав їхні стосунки млявими. Джо
любив свого батька, а Джо дивився на нього як на каченя з виводка». Подруга,
співачка Джин Менсон уточнює: «Джо любила
мати вона розповідала, що коли була вагітна – продовжувала грати на скрипці.
Напевно, тому Джо став співаком».
Моріз
поставила умову – чи похід у мерію, чи розставання. З дня розлучення батьків,
ми пам'ятаємо ставлення Джо до шлюбу. На розпис він демонстративно вирушив у
старому костюмі з триденною щетиною, був злий через примус і дуже напився в
день весілля.
Дружина не
тільки студіювала кулінарні книги і натирала до блиску сімейне вогнище, вона
зробила для свого обранця дещо набагато суттєвіше. Вона мала подругу Катрін
Реньє – секретарку в звукозаписній компанії, яка відкрила паризьку філію в
будинку 42 по вулиці Параді і займалася поширенням платівок американських
артистів. Моріз вирішує зробити коханому подарунок до дня народження у двадцять
шість і передає подрузі його запис американської народної пісні «Freight
Train».
Катрін вирішує
показати касету роботодавцю. У Sony Music Entertainment послухали запис,
вирішили, що голос цікавий і запросили, Джо зробити перший диск. Сюрприз не
викликав захвату, як і можливість роботи зі звукозаписною компанією. Пропозиція
зустрітися з керівництвом фірми отримує рішучу відмову: Джо не має наміру
ставати співаком.
Але
врешті-решт він здався та погодився, щоб подивитися, що з цього насправді вийде.
За кілька днів до Різдва було підписано контракт, і 26 грудня Дассен почав
працювати в студії з оркестром Освальда д'Андреа над чотирма піснями для
супер-45 платівки у глянцевому конверті. Все було зроблено дуже швидко. Дві –
французькі версії американських пісень, дві – написані Жаном-Мішелем Ріва і
Франком Тома. Пізніше співпраця цих молодих талантів із Джо стане початком
легенди.
Це була проба
пера, але вона провалилась, і в нього було єдине бажання все припинити. Але він
не зробив цього, хоча не було такого
ранку, коли вмить прокинувся знаменитим. Монік Ле Марсі з RTL і Люсьєн
Лейбовітц з Europe Un – єдині програмні директори, які одразу відчули щось в
артисті-початківці та включили його в плейлисти своїх радіостанцій, хоча на
думку багатьох виконавцем він був середнім. Сказали б йому відразу, що він
геній, він точно засумнівався б у собі, а ця невпевненість інших послужила
найпотужнішою пружиною для розвитку.
Друзі згадують
показову історію, як в Куршавелі якось зайшли в кафе, де грали в шахи. Один із гравців,
власник готелю запитав Джо: «Ви граєте в шахи? – Так». Джо програв. Він
повернувся в готель, зателефонував комусь до Парижа і через два дні йому
привезли валізу, набиту книгами про шахи. За тиждень він повернулися до кафе і виграв.
«В цьому весь Джо, все давалося йому
завдяки праці та навчанню».
«Моя робота, – згадував Дассен про
професійний дебют, – дозволяє бачити людей з кращого боку: приходячи на
концерт, людина на якийсь час стає дитиною, ... вона приходить відпочити і
трохи помріяти … Мене привело до пісні саме кохання… Я записав свій перший
диск, для того, щоб сподобатись дівчині, в яку закохався…».
Джо поступово
втягувався в цю гру і разом із CBS все з тим же оркестром Д'Андреа записує
чотири кавер-версії для другої платівки – знову нічого. Для третьої Дассен
знаходить «свою» пісню-хіт Shame And Scandal In The Family, що мала успіх в
Америці, припускаючи заспівати його по-французьки. Але директор CBS вагався, бо
пісню цю вже записує Саша Дистель, який співпрацює з «Пате-Марконі» та гурт Les
Surfs для музичного фестивалю. У результаті – надзвичайний успіх обох і чорна
смуга в роботі Джо, він навіть збирався розірвати контракт. Не маючи загальних
результатів, керівництво компанії, вирішує змінити директора французької філії.
Новим керівником стає Жак Супле, після розмови з яким Джо вирішує почекати.
Його третій
альбом вийшов наприкінці 1965-го. Хоча Bip Суле ще не справив значного враження
на музичному ринку та продано було всього близько 25 000 копій, він став
його першим успіхом. Це була адаптація відомої O Calhambeque португальською,
виконаною бразильским майстром рок-н-ролу Роберто Карлосом, який на довгі роки
стане його другом. Отже, це був перший справжній радіохіт, і вперше в своїй
кар'єрі Джо Дассін з'явився в чартах. Незважаючи на те, що одночасно з Джо
пісню Guantanamera записали Нана Мускурі та Les Compagnons de la chanson,
платівка добре розкуповується.
Безумовно,
йому трохи пощастило. Поруч опинилися люди, які повірили, що цей голос, здатний
легко перейти на шепіт і невловимо пообіцяти більше, може бути приємний
мільйонам.
Про Джо
заговорили, його ім'я стає відомим. Жак Супле розширює CBS, підписує нові
контракти, на Дассена часу не вистачає. Супле розуміє, початківець потребує
свого продюсера, провідника та порадника. Його вибір зупинився на геніальному
кандидаті. Супле вважає, що в цієї людини чимало спільного з Джо – любов до
джазу, вивчення права, розуміння Америки й американців. Мова про Жака Пле. «Він
випустив перші у Франції диски Дізі Гіллеспі і Чарлі Паркера, працював на
«Pathé Marconi» з Шарлем Азнавуром, зробив ім'я торгової марки Capitol Records,
був художнім директором Сержа Гензбура і Джонні Холлі. Нарешті, він був першим
незалежним продюсером на Philips Records і працював з Шейлою разом з Клодом
Каррером. Жаки зустрічаються і приходять до згоди щодо статусу незалежного
продюсера на CBS для Пле, за умови, що він і Дассен порозуміються. Після
зустрічі 31 грудня 1965 рішення ухвалено. Пле пояснює, Дассен слухає, Супле
відверто насолоджується тим, що відбувається – вони порозумілися».
Олена Ємельянова
Далі буде.
Фото https://www.facebook.com/groups/1031487854269923/posts/221300892611780
https://ar.pinterest.com/pin/819162619698634302/
Джерела:
Виноградова Т.Р. Характер как судьба. Великие несломленные.– Харків: Аргумент Принт, 2015.– 352 с.
***
Козлова Ю. Джо Дассен: Сердце таланта // Караван историй.– 2006.– №12.– С. 186–201: фото.
Melnik Y. Joe Dassin, chanteur des petits pains au chocolat // Іноземні мови.– 2019.– № 3.
***
https://surli.cc/jukprz
https://surli.cc/eaujbm
https://surl.li/qtemrv
https://fr.wikipedia.org/wiki/Joe_Dassin
https://50plus.com.ua/nevidomyj-dzho-dassen/
https://ru.scribd.com/document/922060108/Joe-Dassin
https://surli.cc/eaujbm
https://surl.li/qtemrv
https://fr.wikipedia.org/wiki/Joe_Dassin
https://50plus.com.ua/nevidomyj-dzho-dassen/
https://ru.scribd.com/document/922060108/Joe-Dassin
Немає коментарів:
Дописати коментар