Даценко, Юрій. І стало
світло... [Текст] : роман / Ю. Даценко. – Харків : Книжковий клуб «Клуб
сімейного дозвілля», 2021. – 336 с. – (Історії провінційного хірурга).
«І стало світло...» – це третій
роман хмельницького письменника Юрія Даценка з серії пригод лікаря-хірурга
Якова Ровнєра з містечка Проскурів. Книги, які є
частиною цього циклу, написані на межі жанрів детективу, історичного роману та
містики. Автор популяризує
українську глибинку – маленькі міста і села, доводячи, що захопливі сюжети
трапляються й у провінції. Багато подорожує, тож його романи частково написані
«з натури».
«Циклові
романів про Якова Ровнєра «щастить» на містику. Перший роман було випущено
13-го числа та ще й у повню, а третій надійшов до друкарні в п'ятницю,
тринадцятого,», – зазначає Юрій Даценко.
Ретро-детектив, який
переносить нас у 1912 рік, ще й має у собі фантастичної складової. Головний
герой книжки розслідуватиме загадкову справу, що не виключено, пов’язана з
інопланетянами. Автор майстерно заплутує сюжет й тримає інтригу до останнього
розділу.
«Саме
у 1912 році в багатьох європейських
газетах з'явилися статті про те, що у небі почали помічати дивні літальні
об'єкти. На той момент авіація тільки починала розвиватися, а літальні апарати
були дуже не надійними. Тому ми не можемо сказати, що це були аероплани. Навіть
над Поділлям декілька разів фіксувати подібні дивні явища. Тому я вирішив
використати цей історичний факт у сюжеті роману», – додає письменник.
Від часу останньої справи в Кам’янці минуло дванадцять
років. Герой знову опиняється у вирі загадкових подій: Проскурів, Меджибіж,
Летичів, Новий Костянтинів. Звичайна недільна вечірня служба в сільській церкві
закінчується незбагненним: смуга яскравого світла перекреслює небосхил і за
кілька хвилин зникає. Яків Ровнєр береться за розслідування, під час якого й сам може стати
злочинцем.
Пропоную всім, кому цікаві
ретро-детективи, де сюжет оповитий
містичними історіями, знаками та легендами.
«Гадаю, якщо бажання справді
сильне, немає нічого неможливого».
«Старість – не ознака
мудрості. Не на кожну стару людину треба приміряти мудрість».
«Зрештою – у всіх шляхів має
бути кінець...».
Валентина Гайдаш,
бібліотекарка I категорії відділу абонемента
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар