На долоні історії

Симон Петлюра. Нескорений

(продовження)

«Вітчизна або смерть!»

 

У Києві ширяться чутки про те, що скоро у місті запанують червоні. Панічні настрої  заважали працювати. Міські штаби узгодження не мали, тисячі більшовицьких агітаторів і шпигунів пропагували проти молодої республіки.
Винниченко йде у відставку, але перед тим у ніч на 12 січня 1918 року на порозі страшних кривавих подій Центральна Рада проголосить Четвертий Універсал: «Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу...». Також у документі позначено, що держава має бути очищена від найманих загарбників із Петрограду.
Одного січневого вечора трапляється подія, що вельми красномовно розповість про Симона Васильовича. Про його віру в національні дух та силу, бажання стояти до останнього, про любов до України не лише на паперах і у резолюціях. Піднявши свій Кіш, який нараховував близько двохсот добровольців, він їде до Другої юнкерської школи. Він говорить із юнаками про те, що майбутнє великої України вирішується саме сьогодні, про те, що доля Вітчизни саме в їхніх руках і що саме вони можуть створити диво подвигу, бо, якщо більшовики захоплять Київ масові розстріли неминучі й це торкнеться всіх. А головна небезпека – перетворення на рабів і людей другого сорту. Він чесно зізнається, що на фронті зараз немає сили, щоб зупинити червоних. Він не наказує, він закликає юнкерів стати добровольцями української армії. Й на останок додає: «Свобода або смерть, Вітчизна або смерть!».
16 січня ешелон з бійцями та Петлюрою як отаманом Лівобережної України вирушає на Яготин. По руху до них приєднувалися загони червоних гайдамаків і січових стрільців. Сил було менше тисячі осіб, саме таким військом Петлюра хотів боронити Київ. Він обирає тактику відступу та накопичення сил. Зірвавши міст біля Яготина, затримує ворога на добу.
У дорозі отримано звістку про повстання на заводі «Арсенал», розуміючи, що за спиною не тил, а не менш підступна небезпека, він повертається та говорить із людьми прямо дивлячись їм у вічі. За законами воєнного часу він повинен стріляти в заколотників, але Петлюра терпляче пояснює про провокацію, про те, що робочі є частиною українського народу, про шанс вчинити правильно в ім`я своєї держави, про те, що нікого не будуть страчувати. «Арсенал» вдалося заспокоїти.
Неймовірна витримка. Мудрість державницька.
Того ж дня було підписано сепаратний мир із німцями – перший договір про мир під час Першої світової. Центральна Рада покидає Київ. Гайдамаки Петлюри захищали місто відчайдушно, але сили були занадто  нерівні.
Дванадцятиденний більшовицький кривавий терор в Києві. Розстріли. Задушення газом. Тисячі вбитих генералів, військових і цивільних.
Петлюра починає діяти самостійно й окремо від республіканських військ. За підписаним Брест-Литовським договором до України відходили території зі змішаним україно-польським населенням. Австрія та німецькі банки обіцяють великі кредити. Петлюра відчуває: не все так просто, проте допомогу німців приймати не бажає. УєНєРівці на його пропозицію не пристають і переговори за підтримки німців із росією починають. Війна продовжиться за активної участі трьохсоттисячних німецько-австрійських військ. Але 3 березня 1918-го саме загін гайдамаків Петлюри, Коновальця та запорозьких козаків першим увійде до Києва.
Німецькій військовій владі Петлюра не подобався. «Любов» була взаємною. Нове керівництво України теж побоювалося зростання його популярності в українських колах. Після смерті голови Ради народних міністрів і міністра закордонних справ УНР Всеволода Голубовича уряд відсторонив Петлюру від командування гайдамаками. Через десять днів після повернення до Києва Петлюра стає приватною особою, займається журналістикою та публіцистикою. Зокрема, закликає представників усіх українських політичних демократичних партій, культурно-просвітніх товариств, видавництв і окремих осіб «одгукнутись та жертвувати українські книжки, газети, відозви, гроші для закупки літератури і посилки її на фронт братам воякам». Бо, «розумна, написана зрозумілою мовою книжка зробить велике культурно-просвітнє діло серед наших земляків на фронті і встановить духовний зв’язок їх з нами». Неймовірна людина.
За півтора місяці 29 квітня в Україні державний переворот. Обрано нового Гетьмана всієї України Павла Скоропадського, якого підтримала німецька військова адміністрація. Даремно сподівався Скоропадський, Петлюра на співпрацю не пристав. Навпаки, він збирає опозицію для повалення гетьманату, для чого примирюється з Винниченком і Грушевським. Виникає Український Національний Союз. В кінці червня Скоропадський наказує заарештувати Петлюру. З одиначки Лук`янівки Симон Васильович посилає тексти листівок, отримує важливу таємну інформацію, дає розпорядження. Під час побачення з вірною дружиною попереджає члена ЦР Микиту Шаповала та Володимира Винниченка, що Скоропадському про підготовку повстання відомо і вже підписаний указ про їхній арешт.
Час революцій, війн, бурхливих подій. На початку листопада в Німеччині Листопадова революція, підписано Комп’єнське перемир'я країн Антанти з Німеччиною. Перша світова завершена капітуляцією військ, припиненням військових дій і виведенням військ із усіх територій. Скоропадський почав шукати нових шляхів для збереження своєї хисткої влади. Він їх знайде, створивши тимчасовий союз із білогвардійцями.
 

 

Олена Ємельянова, 

завідувачка сектору соціокультурних проєктів та зовнішніх зв`язків

 

 Фото: https://www.istpravda.com.ua/articles/2019/05/29/155738/
 Джерела:
Авдєєнко С.І. Тисяча й одна смерть: український рахунок / С.І. Авдєєнко. – Запоріжжя: Дике поле, 2006. – 631 с.
Альманах Українського Народного Союзу на рік 1979 = Almanac of the Ukrainian National Association for the year 1979: річник 69-ий / Укр. нар. союз; ред. А. Драган. – Джерсі Сіті; Нью Йорк: Свобода, 1979. – 255 с.
Assassines par Moscou: Рetlura-Konovaletz-Bandera. – Germany: Editions Ukrainiennes a Munich, 1962. – 77 p. – франц. мовою.
Він з когорти вождів: (Кращі конкурсні праці про дореволюційну діяльність Симона Петлюри). – Київ: Дніпро, 1994. 
Винниченко, Володимир. Заповіт борцям за визволення / В. Винниченко. – Київ: Криниця, 1991. – 128 с.
Грановський, О. На шляху до державности: у честь впавших героїв Симона Петлюри і Євгена Коновальця / Ол. Грановський. – Вінніпег: [б. в.], 1965. – 17 с.
Зародження органiв безпеки України: перiод Центральної Ради // Сiдак В.С. Нацiональнi спецслужби в перiод Української революцiї 1917–1921 рр. (невiдомi сторiнки). – Київ, 1998. – с. 41.
Збірник пам'яті Симона Петлюри, 1879–1926. – Репр. вид. – Київ: Центр учбової літератури, 2020. – 258 с.
Іванис В. Симон Петлюра – Президент України / В. Іванис. – 2-ге вид. – Київ: Наук. думка, 1993. – 270 с.
Культурна дипломатія Симона Петлюри: «Щедрик» проти «русского мира». Місія Капели Олександра Кошиця (1919–1924) / Нац. Акад. наук України, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського, Центр. держ. архів вищ. органів влади та упр. України; авт. концепції, тексту, упоряд. Т. Пересунько, відп. ред. І.Б. Гирич. – Київ: АртЕк, 2019. – 312 с. – (100 років культурної дипломатії України).
Лотоцький О. Симон Петлюра як політик і державний муж / О. Лотоцький. – Париж; Лондон: [б. в.], 1951. – 77 с.
Савченко В.А. Симон Петлюра / В.А. Савченко. – Харків: Фоліо, 2004. – 415 с. – (Время и судьбы).
Сагайдачний П. В його тіні. Симон Петлюра в історії українського народу / П. Сагайдачний. – Репр. вид. – Київ: Центр учбової літератури, 2020. – 64 с.
Савченко В.А. Симон Петлюра / В.А. Савченко. – Харків: Фоліо, 2015. – 126 с . – (Знамениті українці).
Симон Петлюра: статті, листи, документи. – Нью-Йорк: Вид. Укр. Вільної академії наук у США, 1956. – 480 с.
Степаненко М. У 100-ліття народження Симона Петлюри – президента Української Народної Республіки / М. Степаненко. – Вашингтон; Філадельфія: Україна, 1979. – 74 с.
Удовиченко О.І. Україна у війні за державність. Історія організації і бойових дій Українських Збройних Сил, 1917–1921 / О.І. Удовиченко. – Київ: Україна, 1995. – 206 с.
Hunczak, T. SymonPetlіura and the Jews: F Reappraіsal / Т. Hunczak. – Munіch: Ukraіnіan Hіstorіcal Assocіatіon, 1985.
Шелухин С. Варшавський договір між поляками й С. Петлюрою 21 квітня 1920 року / С. Шелухин. – Прага: Нова Україна, 1926. – 40 с.
В Річницю Смерти св. пам. Симона Петлюри. – Вінніпег: [б. в.], 1972. – 8 с.
https://uahistory.com/topics/famous_people/12588
 
Таємниці великих Українців. Симон Петлюра // https://www.youtube.com/watch?v=INT8RiYVl2o
 
Симон Петлюра / сезон #hradoli2021 // https://www.youtube.com/watch?v=R5lz3R6tQzM&t=43s

 Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут