Нотомб, Амелі. Токійська наречена [Текст] : роман. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2020. – 160 с.
«Сучасній французькій мові бракує слушного слова, щоб описати мої почуття до цього хлопця, але в японській відповідний термін є: коі. Це слово можна приблизно перекласти як смак. Він був на мій смак. Він був моїм коібіто, себто тим, з яким я ділила коі: його товариство було мені до смаку».
Що може бути цікавішим від літературної історії нетипового кохання? Тільки автобіографічний роман з такими подіями. Амелі приїздить до Японії, щоб пізнати культуру цієї країни та вивчити японську мову. Рінрі – японець, студент факультету французької філології. Вони обоє – немов люди із різних світів, але Рінрі закохується в цю дивну дівчину, таку близьку й далеку водночас. Амелі має мрію: зійти на Фудзіяму і зустріти на вершині цієї гори перші промені ранкової зорі. Лише так вона зможе глибше пізнати Японію і краще зрозуміти себе. Мрія Рінрі – одружитися з Амелі. Кожен із них іде до своєї мети, досягаючи власних вершин і пізнаючи себе, і врешті віднаходить щось більше, ніж кохання.
Я очікувала від цього роману звичайного сюжету – двоє самотніх душ зустрічаються, щоб покохати одне одного і прожити довге життя разом. Але отримала значно більше. Авторка більшу увагу приділяє не самим почуттям і їх розвитку, а намаганню пари пізнати такі різні культури одне одного. На життєвих прикладах дуже добре видно відмінності європейського та східного виховання. Японська культура більш уповільнена та зосереджена на внутрішньому, а не зовнішньому.
Читається історія дуже легко – 160 сторінок можна прочитати за один вечір, тим паче в гарному перекладі. В книзі не так багато гумору, проте він дуже органічно вписується в загальну канву сюжету та доповнює історію. Один з прикладів:
«– Сенсея не запитують, – вимовив він мені.
– А що робити, коли незрозуміло?
– Має бути зрозуміло!
Тоді мені стало ясно, чому в Японії так погано з вивченням іноземної мови».
Незважаючи на те, що мені зовсім не близька східна ідеологія, було дуже цікаво читати та співпереживати головним героям. У деяких моментах я упізнала себе в Амелі, й історія стала ще ближчою мені. Цей роман є своєрідним сіквелом до ще одного твору авторки «Страх і трепет», але повністю зосереджений саме на лінії кохання. Але в ньому немає крутих сюжетних поворотів, довгих страждань чи шалених пристрастей. Він дуже рівний, але при цьому зовсім не нудний. Тому з радістю рекомендую його до прочитання.
Олександра Залогіна
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар