Олена Теліга. «Поетка
вогнених меж» (продовження)
«Незламний дух, що вів свій народ до тієї незалежності»
Коли нападом Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 року розпочалася Друга світова вйна, і перші бомби впали на голови варшав’ян, Олена Теліга була серед них, підбадьорювала. Треба було остаточно вибирати своє місце у боротьбі, й Олена обирає Оганізацію Українських Націоналістів, де працює в культурній ділянці.
Вона переїжджає до Кракова, який на той час стає центром українського культурного та політичного життя і куди масово з’їжджаються біженці.
Теліга очолює літературно-мистецьке товариство «Зарево», готує до випуску альманах «Буде буря!», де мали бути вміщені твори патріотичного змісту, виступає з питань української культури.
Саме до цього періоду належить її вступне слово на Академії на честь Івана Мазепи, яка згадувалася вище. Вона бачить у Мазепі «незламний дух, що вів свій народ до тієї незалежності, яка й досі є найвищою метою» і безперечно хоче цьому наслідувати.
До цього ж часу належить і стаття «Портачі життя». Вона пише про те, що сьогодні як ніколи повина бути громадянська відвага «вміння сказати ні, коли від тебе вимагають речі противні твоїй гідності і твоїм переконанням… в підтримці тих, хто є рупорами нації», згадує Шевченка і Лесю Українку і, звісно, Миколу Хвильового – «правдивого майстра життя», який убивши себе, «однією кулею розстріляв в багатьох серцях безвольну нерішучість і рабську покірність, яку розстрілював за життя словами».
У Кракові подружжя мешкає в дуже скромних умовах у маленькій кімнатці при театральній студії. На час переїзду Олена Теліга вже була визнаним майстром поетичної спільноти, написані були вже всім відомі поезії, в українському краківському середовищі вона є особою помітною.
Після початку Другої світової вона ще більше налаштована, що при першій можливості повернеться до Києва.
Друзі відмовляли, а вона відповідала: «Справжня поезія – це не видумана комбінація, це виплив душі. Як же чутимусь я, коли піду проти своєї поезії?»
Супутником Олени Теліги в цій небезпечній подорожі був Улас Самчук. З дороги вона писала турботливі листи до чоловіка. Там читаємо: «Розвантажуємось, лягаємо на свіжій траві, дивимось у синє, вже українське небо і співаємо» та ще «Знайти потрібні слова, щоб висловити урочисту схвильованість наших душ… нема змоги».
І те, що мрією було роками
Все обернеться в дійсність і можливість
Захоплять владно зголоднілі груди
Своє повітря – тепле та іскристе!
Вона має час попрацювати з Уласом Самчуком у газеті Волинь, що виходить у Рівному, саме тут з’являється її вірш «Поворот», есеї «Братерство в народі», «Прапори духа», «Нарозстіж вікна!»
Мабуть найкращу тогочасну Олену Телігу відобразив у своєму есеї «З ритмом життя» Олег Штуль: «Олена Теліга стоїть в розквіті свого таланту. В бурхливі дні сучасного вона віднаходить себе, бо про них вона мріяла». А Дмитро Донцов важав, що її «скоріше звалять будні аніж повітря нашої доби…»
20 жовтня 1941 року вона таки опиняється у Києві.
«Ми зливаємося зі своїм народом, щоб спильними силами, великим вогнем любові розпалити знов всі ті почування, які ніколи не згасали: почуття національної спільноти і гострої окремішності».
Далі буде.
Джерела:
Олена Теліга [Текст] : співаник: пісні сучасних українських гуртів та виконавців на вірші Олени Теліги з нотами й акордами та аудіодиск з музичним альбомом / Громад. спілка «Творче патріот. об-ня «Муз. Батальйон» ; авт. передм., літ. упоряд. О. П. Кротюк. – К. ; Кам'янське : Видавничий дім «Андрій», 2020. – 47 с. : фот. эл. опт. диск (CD-ROM). – (Нескорений ПроRock).
Теліга О. Ів. Вибрані твори [Текст] / О. І. Теліга ; упоряд. О. Зінкевич ; авт. передм. Р. Семків ; авт. вступ. ст. Є. Сверстюк. – 2-ге вид. – К. : Смолоскип, 2008. – 534 с. : портр.
***
Багряна А. Анна Багряна про Марію Заньковецьку, Олену Телігу, Вангу, Марію Приймаченко, Славу Стецько [Текст] : оповідання / А. Багряна ; худож. Д. Марцін. – К. : Фірма Антологія, 2016. – 93 с. : іл. – (Життя видатних дітей).
Донцов Д. Поетка вогненних меж. Олена Теліга [Текст] / Д. Донцов. – Торонто : [б. и.], 1953. – 95 с.
Ільницький М. М. Західноукраїнська і емігрантська поезія 20–30-х років / М. М. Ільницький ; Т-во Знання України. – К. : Т-во Знання України, 1992. – 48 с. – (Б-ка журн. Пам'ятки України : українське відродження: історія і сучасність ; сер. 1. № 2) (Кобза. Сер. 6 ; № 3).
Миронець Н. Олена Теліга [Текст] / Н. Миронець. – К. : Наталія Брехуненко, 2009. – 62 с. – (Великі українці) (Про Україну з гонором і гумором).
Слабошпицький М. Ф. 25 українських поетів на вигнанні [Текст] / М. Слабошпицький. – К. : Ярославів Вал : Журн. "Київ", 2012. – 716 с.
Чемерис В. Л. Амазонка [Текст] : повість / В. Л. Чемерис. – Харків : ЛА Час читати, 2016. – 507 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар