На долоні історії

 «Львів. Місто натхнення та любові» 

Ідоли Чорнобога та таємна ніч

Місто натхнення та любові, яке ніколи не було провінційним. Місто, що пережило тридцять війн, пожеж і руйнувань. Перлина на заході України, український Париж. Його Історичний центр внесений до списку світової спадщини ЮНЕСКО. 2000 об'єктів визнані пам’ятками історії й архітектури. 

Поставши між сходом і заходом, це місто зустрічало не лише воїнів, а й поетів, архітекторів, купців. За свою багатовікову історію воно належало багатьом державам, але завжди залишало за собою особливе ім'я. Перехрестя світових культур і стилів зі своїм неповторним обличчям. Непроголошена столиця України для громадян, які хочуть утвердити українську ідентичність. Місто пов’язане з іменами великих українців, які творили нашу історію. Місто, що й надалі приховує чимало таємниць із початків свого заснування. 

Так, мова про Львів.

Версій стосовно імені цього славетного міста та дати його народження існує декілька. За твердженнями вчених, Львів ще древніше місто, ніж вважається, і  народ на цій землі був споконвічний численний та розмножений і кожен клаптик землі заселяли хлібороби. Археологічні розкопки на території сучасного Львова свідчать про  декілька поселень задовго до 1256 року, згідно з ними, поселення вже існувало у V сторіччі, близько 1238 року, коли після довгої та виснажливої боротьби за престол король Данило нарешті утвердився на Галичині.

Вважається, що назва міста походить від волі короля Данила Галицького, який, заснувавши, назвав його на честь свого сина Лева. Існують й інші припущення. Вздовж низовини ріки Полтви мешкали хижі леви і саме від них місто могло започаткувало свою назву. За іншою версією, на тому місті, де зараз Львів, могла бути святиня слов’янського ідола Чорнобога, якого  зображували у вигляді Лева, тому він використаний у геральдиці та є частиною герба міста. Тобто, можливо і Данило назвав сина не на честь царя звірів, а на честь популярного серед місцевого населення давнього тотема, таким чином подарувавши синові поселення, де здавна вшановували Лева.

До речі, чи замислювались ви коли-небудь чому у Львові так багато левів? Майже чотири тисячі. Старші люди кажуть, що й не леви це зовсім, і якщо уважно придивитися до символів міста, можна побачити, що вони нагадують людей. Звірі – це колишні львів'яни, серед яких правителі та прості громадяни – меценати, духовні наставники, діячі культури, музиканти, художники, котрі зробили багато для свого міста. Є легенда про те, що у кожному році є така ніч, коли всі леви збираються у потаємному місці, а на свої зібрання запрошують лише тих львів’ян, котрі роблять добро для міста лева. Головує на цих зборах лев, розміщений на гербі міста.

Тобто Львів – це й безліч легенд і деякі з них складають не тільки історики, а й самі мешканці. 

Далі буде

Джерела:

Бескид Юліян. Український академічний дім у Львові: Кузня українського мозку й характеру. –Торонто: На сторожі, 1962. – 79 с.

Гінріхс Я.П. Lemberg – Lwow – Львів: фатальне місто / Я.П. Гінріхс; пер. з нідерл. Я. Довгополий. – К.: Вид-во Жупанського, 2010. –144 с.

Гуркіна, Світлана Валеріївна. Греко-католицьке духовенство Львівської Архиєпархії в умовах переслідування радянською владою (1944–1950 рр.): Автореферат. / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Львів, 2012. – 20 с.

Iсаєвич Ярослав. Україна давня i нова. Народ, релiгiя,культура. – Львiв, 1996. –330 с.

Качор, Ігор. Марево давнього Львова. – Львів: Апріорі, 2009. – 164 с.  

Книш, Зиновій. Справа східніх торгів у Львові. – Торонто: Срібна сурма, 1965. –206 с.

Львівський історичний музей : Путівник. – Львів : Каменяр, 1976. – 247 с.

Мельник, Ігор. Львівське середмістя: всі вулиці, площі, храми й кам'яниці. – Львів: Апріорі, 2011. – 320 с.

Мельник, Ігор Володимирович. Довкола Високого Замку шляхами й вулицями Жовківського передмістя та північних околиць міста Львова. – Львів: Апріорі, 2010. – 288 с.

Мельник Б.В. Вулицями старовинного Львова. – Львів: Світ, 2001. – 271 с.

Міляєва, Людмила Семенівна. Стінопис Потелича: визвольна боротьба українського народу в мистецтві XVII ст.. – К.: Мистецтво, 1969. – 247 с.

Наконечний, Євген. «ШОА» у Львові: Спогади. –Львів: Нан України: Наукова бібліотека ім. В. Стефаника, 2004. – 304 с.

Николишин, Юрій Ігорович. Усе про Карпати. – Львів: Апріорі, 2012. – 116 с.

Пасіцька, Оксана Ігорівна. Українське робітництво Львова у 20–30 рр. ХХ ст.: автореферат. – Львів, 2011. – 20 с.

Перший напад Росiї на Львiв (1914): В 40-лiття контр-нападу українцiв на Петербург (25.II.1917- 25.II.1957). – Ню Йорк, 1957. – 104 с.

Григорій Сковорода. Тарас Шевченко. Іван Франко. Леся Українка. – Луцьк: Волинська обл. друкарня, 2012. – 472 с.

Українські часописи Львова 1848–1939. – Львів: Світ. Т. 3 (1920–1939). Кн. 2: 1929–1939. –2003. – 926 с. 

Українські часописи Львова.1848–1939 : Історико-бібліографічне дослідження. У 3-х т. / М.В. Галушко. – Львів: Світ, 2001. – Т. 1: 1848–1900. – 744 с.

Шах, Степан. Львів-місто моєї молодости. Ч. III «Цісарсько-Королівська Академічна гімназія». – Мюнхен: Християнський голос, 1956. – 362 с.

Шах, Степан. Львів – місто моєї молодости (Спомин, присвячений Тіням забутих Львов'ян). – Мюнхен: Християнський Голос, 1955.

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут