Діалоги з мистецтвом

18 травня 2022 року відзначає 65-річний ювілей Михайло Васильович Мельник, видатний український актор, засновник, художній керівник, режисер і актор унікального Театру одного актора «Крик» у Дніпрі. Заслужений артист України (1994), Народний артист України (2005), Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2007), Михайло Мельник – культове явище театрального світу: творець-винахідник, сценарист, музичний редактор, музикант, улюбленець глядачів.

Вашій увазі пропонуємо статтю відомої дніпровської мистецтвознавиці Валентини Галацької, присвячену творчості Михайла Мельника

Артистична планета Михайла Мельника

І холод зим роз’ятрює вогонь

Гарячих душ, залюблених у волю,

В театрі цьому біль зціляють болем,

А самоту – теплом своїх долонь...

М. Новограцька 

Бувають на світі люди, які ніколи не припиняють шукати сенс життя: в професії, постійних ваганнях, незадоволеності собою. Ці пошуки більш болючі в людей творчих, із тонкою артистичною натурою, талановитих, нестандартних за своїм світоглядом, помноженим на неспокій, любов до України, силу волі. Колись Іван Франко в своїх «Секретах поетичної творчості» писав про талант як «підвищену нервову вразливість душі». Творчі люди бачать світ тонше, вимогливіше, ніжніше, вміють представляти його в довершеній художній формі, тобто естетичніше, точніше в почуттях, ніж інші. Людські страждання вони сприймають як свої, вміючи налаштовувати камертон своєї душі на біль інших людей. Естетичні категорії трагічного, драматичного, комічного відчуття життя митці покликані перетворювати в яскраві сценічні образи. Такі, які формують духовну парадигму своїх сучасників.

Для нашого міста Михайло Мельник став видатним представником художньої культури, кумиром дорослого глядача та студентської молоді. Саме заради них понад 30 років актор виходить на сцену: завжди сам, бо ж уособлює театр одного актора «Крик»! Сьогодні навіть важко уявити, як економічно міг утриматися «на плаву» цей острівець духовності протягом скількох років соціально-політичних негараздів, зміни формацій і навіть світоглядів... Але Михайло Мельник і його жертовна артистична діяльність довели це блискуче. Особливо цікаво про це говорити сьогодні в контексті його життєвого ювілею.

Як актор Михайло Мельник починався у Дніпропетровському академічному музично-драматичному театрі імені Т. Шевченка. Пам’ятаю, як уперше побачила молодого і запального актора на сцені цього театру ще в 1984-му році в п’єсі Миколи Зарудного. Але митець завжди був індивідуалістом, мав власну точку зору на мистецькі проблеми, принципи акторського існування в театрі, бунтівливу вдачу. Незабаром на малій сцені цього ж театру Мельник поставив Шевченкових «Гайдамаків». З того часу цей поет, його геніальне бачення національної історії стали для артиста дороговказом, точкою відліку життя, справдження себе як українця з відчуттям повновартості. Цій виставі судилося розпочати щасливе, але сповнене драматичних обертонів життя театру «Крик». Глядачі, які приходили на спектакль до Музею комсомольської слави імені О. Матросова, розуміли, що такого рівня катарсису вони ще не знали. Особливо в сцені, коли Гонта вбиває своїх дітей, народжених від матері-католички. Трагічність цієї сцени підкреслювала й сповідальна інтонація, і покинуті дитячі пінетки...

А далі були нові пошуки та художні відкриття, які увінчувались успіхами і сподіваннями на кращу акторську долю. «Кара» за мотивами М. Гоголя та «Лоліта» за В. Набоковим, «Мутація» за Ф. Достоєвським і «Парфумер» П. Зюскінда, «Табу» за мотивами твору Л. Толстого «Крейцерова соната»... Окремо стояла в актора комічна тема, на яку надихнули «Мисливські усмішки» Остапа Вишні...

Ролі вибудовувалися за авторською концепцією Мельника, він був єдиним у трактуванні своїх акторських принципів на найвищому рівні психологічної правди. Тому в 1997-му році тоді заслужений артист України першим був удостоєний мистецької премії імені Леся Курбаса за новаторство творчих прийомів у театрі. А найвищого злету в творчості актор досяг, коли взяв до постановки відоме оповідання М. Коцюбинського «Що записано в книгу життя». Знакова для самого митця та для театральної культури України вистава «Гріх» була удостоєна Національної премії імені Тараса Шевченка 2007-го року. Надзвичайна цілісність в осмисленні трагічності сценічного буття, втілена в режисерському, сценографічному, музичному трактуванні, викликала незаперечну схвальну оцінку журі. Особливо запам’ятався глядачам і сьогодні технічно нерозгаданий сценічний прийом, коли актор імітує голос старенької матері, вдаючись до освоєння регістрів жіночого голосу. Разом зі сценічним оформленням вистави це викликає катарсис на рівні найвищої партитури людської душі. Після перегляду цього трагічного дійства діти починають більше цінувати своїх батьків, а дорослі замислюються над сутністю людського життя...

«Цілую Ваші серця!», – говорить артист глядачеві кожного разу, коли закінчується вистава, бо, приголомшені рівнем сповідальної сили митця, люди не покидають залу. Так продовжуватиметься все життя, допоки в Дніпрі існує театр народного артиста України Михайла Мельника «Крик».

Валентина Галацька, 

кандидат філологічних наук, 

доцент, докторант КНУ ім. Т. Шевченка

Усіх зацікавлених і шанувальників Михайла Васильовича Мельника запрошуємо познайомитись з добіркою документів, присвячених творчості актора і діяльності театру «Крик», які зберігаються у відділі мистецтв ДОУНБ. 

Більше про бібліотеку тут

Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

Замовити книги можна тут