Територія особистості

 Richard Flanagan: 
«Кожен кидок – завжди перший»
(продовження)

Школу Річард кинув у шістнадцять, але повернувся до Тасманійського університету, де в 1983 році став президентом Союзу університетів Тасманії. ВИШ закінчив зі ступенем бакалавра гуманітарних наук та з відзнакою. Наступного року отримав Стипендію Родса у Вустер-коледжі Оксфордського університету, куди був зарахований на ступінь магістра літератури з історії.
У своєму останньому на сьогодні романі «Питання 7» він згадає фантазійний роман Кеннета Грема «Вітер у вербах», одну з улюблених книг дитинства: «…моя мати читала її мені. Вона любила її і я її любив. Ми жили в дуже віддаленому, маленькому шахтарському селі, повному повоєнних біженців, посеред величезного тропічного лісу, де всюди йшли дощі та річки. Думка про річку, що з'єднує зовсім різних людей, про людей, які живуть у диких лісах... все це здавалося якимось знайомим. Історія ця не заощаджувала на складних словах чи розділах – таємниця, яка ховалася за ними, здавалася таємницею світу за межами роману».
Перш ніж перейти до літератури  художньої, Фленеган написав чотири документальні твори з відтінком нон-фікшн, які вважав учнівством. Одним з них була автобіографія «найбільшого шахрая Австралії» Джона Фрідріха, яку Річард зробив на замовлення того самого шахрая за шість тижнів для того, щоб заробити грошей на перший роман. Герой виходу книги не дочекався, бо наклав на себе руки. Саймон Катерсон у статті для The Australian назвав автобіографію цю «одними з найненадійніших, але найцікавіших мемуарів в історії австралійського видавництва».
Кожна  його наступна книжкова історія нова сходинка досконалості. Перший «Смерть річкового провідника» (1994) літературний додаток до газети «The Times» назвав одним із найвдаліших дебютів в австралійській літературі. Наступна книга «Звук ляскання однієї долоні» (1997), що розповідає історію словенських іммігрантів, стала бестселером, розійшовшись тиражем понад 150 000 екземплярів лише в Австралії. До речі, зміст і безпомилкове відчуття цього ляскання, історія у вихідниках доволі складна окремо східна і в автентиці доступна  цілковито посвяченим глибоко та віддано.
Перші два романи Фленегана, за оцінками провідного американського літературного видання «Kirkus Reviews», «входять до числа кращих австралійських творів із часів розквіту творчості Патріка Уайта». Йдеться, на хвилиночку, про лауреата Нобелівської премії з літератури 1973 року.
«Книга риб Гоулда» (2001), третій роман Фленегана, про історію любові в часи початку віку дев'ятнадцятого, каторжника-художника до молодої чорношкірої жінки. 2002-го  історія, створена ним, отримала Премію письменників Співдружності.
Ці три ранні свої романи називає історією душі.
Потім «Невідомий терорист» (2006), який «The New York Times» назвала «приголомшливим… блискучим роздумом про світ після 11 вересня». Невдовзі – «Бажання» (2008), де основа сюжету – дві паралельні історії – про романіста Чарльза Діккенса в Англії та сироту-аборигенку, усиновлену сером Джоном Франкліном, колоніальним губернатором Землі Ван-Димена. Крім того, що роман визнаний «Книгою року» журналами «New Yorker» і «Observer», він виборов Премію прем'єр-міністра Квінсленду, Премію прем'єр-міністра Західної Австралії та Книжкову премію Тасманії.
Між рядками маркування цих справжніх численних професійних досягнень позначимо, що письменник ставиться до цього визнання більше ніж спокійно.
У «Вузькій стежці на далеку північ» (2013), побачимо історію життя Дорріго Еванса, героя війни, який пережив «Залізницю смерті». Роман названий газетою «The Australian» «незрівнянним колосальним досягненням», а «The Guardian» була ще влучнішою та лаконічнішою – «шедевр». У 2014 році «Стежка…» отримає Букерівську премію. Це перший великий австралійський роман, удостоєний цієї нагороди після «Справжньої історії банди Келлі» Пітера Кері в 2001-му.
Посол Фонду грамотності корінних народів, якому він пожертвував 40 000 доларів, отриманих у вигляді премії від прем'єр-міністра Австралії в галузі літератури в 2014 році – Річард Фленеган у продовженні «Території особистості».

Олена Ємельянова

Далі буде.
 
Фото: https://alchetron.com/Richard-Flanagan
 
Джерела:
Фленеган, Річард. Вузька стежка на далеку північ: роман / Р. Фленеган; пер. з англ. В. Дмитрук. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2017. – 460 с.
***
https://gobis.livejournal.com/413583.html
https://www.theguardian.com/books/2024/nov/16/richard-flanagan-im-not-sure-that-i-will-write-again
https://starylev.com.ua/old-lion/author/ricard-flenegan?srsltid=AfmBOopvgDd7lSfdEA1RYA3kCWjfYL5SSlE5mI23TzeqdnqXuY9I_jC0
https://alchetron.com/Richard-Flanagan#Early-life-and-education
https://www.theguardian.com/news/2016/sep/01/nauru-files-an-extraordinary-trove-of-short-stories-says-richard-flanagan
https://www.irishtimes.com/culture/books/richard-flanagan-war-the-booker-and-a-life-more-circular-1.1971721
https://www.rnz.co.nz/national/programmes/ninetonoon/audio/2018617431/richard-flanagan-people-need-truth-as-they-need-food-and-drink  

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

         Замовити книги можна тут