Територія особистості

Богдана Матіяш :
«Нецікаво бути в юрбі»
(продовження)

 

Кожен твір для неї – лакмусовий папірець того, як живе. «Якщо я довго не пишу, а потім починаю, то відчуваю, що  всередині накопичилося багато чого зайвого, що потрібно профільтрувати, «промити». Коли шукають золото, промивають купи піску, аби докопатися до тих коштовних крупинок. Десь так само у мене відбувається з письмом: завдяки йому пізнаю, яка я насправді».
Для неї писати – бути чесною з собою. «Не можна говорити про щось високе, коли живеш, роблячи якісь паскудства. Не хочеться в письмі вдавати з себе кращу, ніж я є насправді. Але можна працювати із собою завдяки письму. Усвідомити, як хочу жити, якою бути, і потрошки старатися такою ставати. Хотіла б, щоб те, що я пишу, не розходилося з моїм життям. Хочу бути вільною і чесною».
А ще, вона ніколи не була в цирку, бо їй гірко дивитися на виступи дресированих звірів і в неї дуже автентична уява про щастя, ніжність та сенси життя.
Богдана Матіяш в продовженні «Території особистості».

Олена Ємельянова

 

«У наших дітей не буде іншого дитинства. Малюки, які народились під час війни, не можуть поставити час на паузу і сказати: “Я через п’ять років буду бавитися”. Зрозуміло, що батьки намагаються організувати своїм дітям якісь свята, підтримувати для них дух радості, хоч для них вона в той самий час сусідить із горем».
 
«У психотерапії є правило: ми не цінуємо те, за що не платимо. Я з ним не вповні згодна, не можу поширювати його на всі аспекти життя, бо є безліч речей, яких не купиш – ні любові, ні здоров’я, ні міжлюдських зв’язків. Але певних речей, на жаль, люди справді не цінують, якщо ті приходять як дар».
 
«У 2022-му році у Львові я спілкувалася з родиною, яка виїхала зі свого рідного міста на сході України через обстріли. Вони тільки в розмові зі мною переходили на українську, а між собою говорили російською. Неможливо донести комусь потребу в українській мові, якщо людина каже: «Це наша мова, ми росли з російськими казками, мама нам колискову співала російською». Для того щоб ця потреба з'явилась, має бути відповідно продумана державна політика. Суспільство має розуміти цінність своєї мови й культури».
 
«У кожному говорінні й згоді слухати, у кожній бесіді звучить ось це добре «говори мені». У ньому – найзвичайніша і така добра тиша, малість, послух, довіра. Готовність слухати. Знання, що ті, кого так проситься, дорогі й важливі. Спокій бути перед ними малим. Згадати, як просять діти, і просити так само. Говори мені. Говори, і берегтиму все, що скажеш. Тебе також зумію берегти. Своїм проханням скажу, що мені це потрібно й важливо. Слухатиму слова гіркі й слова радісні. Зумію пережити їх разом із тобою. Зумію слухати те, що скажеш, як добру, найгарнішу у світі пісню. А ще – згадаю свою найгарнішу мову і вже знову нею говоритиму. Бо є стільки мов, захаращених і обтяжених різним сміттям, і ці мови заступають нам стільки добрих думок і слів. Не хочеться, щоб так було. Хочеться бути легким і вільним, із серцем чистим і малим. І аж доки воно таким буде, просити: говори мені…».
 
«Успіх – це набагато більше, ніж наші більші чи менші досягнення і значно більше, ніж слава, бо вона дуже скороминуща. Успіх – це не про впізнаваність і заможність, не про будування корпорацій чи створення стартапів. Для мене успіх – це про значно тривкіші цінності, ніж почесті, похвала й визнання».
 
«Що ж до молитви... зовсім не сприймаю її в категоріях і рамках жанру. Це так само, як із любов’ю. Можна описувати її, використовуючи для цього різні теорії, а можна просто любити. Не можу думати про молитву, як про жанр».
 
«Щастя… Воно в нас усередині. Якщо не віднайти його в собі, можна обійти всю землю в його пошуках і так нічого й не знайти. А ще щастя в довірі. В тому, коли відкриваємося одні одним, робимо назустріч одні одним один крок, другий… У безборонній довірі. У тому, коли наше серце достатньо велике, щоб розкритися до інших, щоб любити».
 

Фото https://news.obozrevatel.com/ukr/show/people/bogdana-matiyash-pro-festival-zemlya-poetiv-sprvzhnogo-kostyantina-moskaltsya-ta-knigi-yaki-radit-prochitati-ukraintsyam.htm

Замовити літературу можна   за посиланням 

 

Джерела:
Матіяш, Богдана. Казки Різдва [Шрифт Брайля] / Б. Матіяш. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. – 22 с. – (Книга Брайлем).
Матіяш, Богдана. Непроявлені знімки: поезії / Б. Матіяш. – Київ: Смолоскип, 2005. – 120 с.
Матіяш, Богдана. Пісня Пісень / Б. Матіяш ; худож. Б. Бондар. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2018.– 140 с.: іл.
***
Розмови про Україну. Ярослав Грицак – Іза Хруслінська / інтерв'юер І. Хруслінська ; респондент Я. Грицак ; пер. з пол. Б. Матіяш ; авториз. пер. Я. Грицак. – Київ : Дух і літера, 2018. – 359 с. – Бібліогр. у виносках.
Капусцінський, Ришард. Автопортрет репортера / Р. Капусцінський ; пер. Б. Матіяш. – Київ: Темпора, 2011. – 133 с. – Бібліогр. : с. 129–133.
***
https://litgazeta.com.ua/interviews/bogdana-matiyash-chasom-poeziya-staye-molytvoyu/
https://www.unian.ua/culture/393037-bogdana-matiyash-meni-hotilosya-napisati-pro-svit-u-yakomu-z-tvarinami-mojna-bulo-b-govoriti.html
https://litgazeta.com.ua/interviews/bohdana-matiiash-pro-kompleks-menshovartosti-knyhy-pid-chas-vijny-i-nevydymu-problemu-rosijskomovnykh/
https://news.obozrevatel.com/ukr/show/people/zachem-vyi-kalechite-rebenka-ukrainska-pismennitsya-rozpovila-yak-ii-mami-v-srsr-pogrozhuvali-pozbavlennyam-batkivskih-prav-cherez-movu.htm
https://starylev.com.ua/blogs/govory-meni-bogdana-matiyash?srsltid=AfmBOor9HZjYv9DI68aFgFQc_1dIY599scHa4YgGxSY-mKg24rzFTrco
https://espreso.tv/bogdana-matiyash-pro-sekreti-uspikhu
https://center.ucu.edu.ua/blog/stypendiaty-sheptytskogo-pysmennytsya-bogdana-matiyash/
https://bookopt.com.ua/blog/bohdana-matiiash-vid-a-do-ya.html
https://news.obozrevatel.com/ukr/show/people/bogdana-matiyash-pro-festival-zemlya-poetiv-sprvzhnogo-kostyantina-moskaltsya-ta-knigi-yaki-radit-prochitati-ukraintsyam.htm
https://ukrainianpeople.us/%D0%B1%D0%BE%D0%B3%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B0-%D0%BC%D0%B0%D1%82%D1%96%D1%8F%D1%88-%D0%BA%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D0%BD-%D1%82%D0%B2%D1%96%D1%80-%D1%86%D0%B5-%D0%BB%D0%B0%D0%BA%D0%BC%D1%83/

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

 

Територія особистості

Богдана Матіяш: «Говори мені…»
(продовження)

У дитинстві її мрією були єгипетські піраміди, матусі, від якої в неї жага до подорожей, зізнавалась, що коли виросте, стане археологом і поїде на розкопки до Єгипту. В радянські часи такі обрії здавались нездійсненими, але Богдана виросла та на поїздку  заробила. Хоча на той час її вже цікавили християнські святині, а не піраміди та мумії.
Серед мрій сьогодення «Америка, канадські гори та прерії. Передовсім, національні парки: природну красу, якою її створив Господь. Таку, якою вона була до появи людини. Залишки, осередки раю на Землі. Ця мрія живе в мені, проростає наскрізь, наче дерево…».
З чоловіком Костем Москальцем багато дискутує, вони читають навзаєм ще недруковані тексти одне одного, можуть запропонувати до них певні виправлення. «Ділимо порівну обов’язки в побуті й поважаємо одне в одному митців, яким потрібен час на письмо або й просто на думання. Нашим стосункам до одруження передувало сім років дружби, ми довго листувалися, зідзвонювалися. Ділилися тим, що кожному з нас цікаве й важливе, тож встигли трохи дізнатися одне про одного перш ніж утворили сім’ю».
Богдана справжній мотиватор для цікавого змістовного читання та практичних порад. З сучасних авторів-поетів пропонує звернути увагу на Остапа Сливинського, Катерину Калитко, Марианну Кияновську, Ігоря Римарука, свого чоловіка Костянтина Москальця, Назара Гончара, Василя Герасим’юка, Олега Лишегу, який для неї взагалі європейський поет номер один.
З прозаїків відзначає Софію Андрухович, Таню Малярчук, Катерину Калитко, Тараса Прохаська, Василя Портяка, Петра Яценка, Дзвінку Матіяш. Сестру Дзвінку радить не за родинним принципом, а тому, що пише вона якісну літературу.
Серед дитячих авторів близькі – Галина Ткачук, Катерина Міхаліцина, Ольга Купріян.
Богдана Матіяш, яка вважає за дар об'ємно сприймати, як пахне зима, літо цитрин і помаранч, лаврове листя, кипарис і море і відчуває в них свободу, безпеку, тепло і неквапність – в продовженні «Території особистості».

Олена Ємельянова

 

«Спокій в роботі, безумовно, треба. Це теж важливо – сісти і бути зосередженим, не відволікатися. Я насправді все подумую якось позбутися Фейсбука. Я пізно його відкрила, часто його деактивовувала, але в час карантину – це віконечко в світ. Ти багатьох бачиш тільки там, тому він усе ще зі мною. Але насправді, коли його в мене немає, працювати ідеально. Тоді ти контактуєш тільки з тими, кому ти дійсно треба, а не просто тебе хтось серфить і лайкає, або ти когось. От ідеальні умови – викидаєш соцмережі і працюєш.
І ще треба робити те, що тобі подобається. Не працювати над проєктами, які тобі чужі. Оце мої ідеальні умови».
 
«Так, я закінчила Могилянку, стала філологом. Я увійшла в середовище літераторів, несподівано для себе почала писати, бо в мене не було амбіцій стати письменницею. А деколи я прокручую цю уявну стрічку назад – от якби я пішла в УКУ (Український Католицький Університет – пр. Авт.), що було би? Я свідома того, що йшла би на богословський факультет, тобто це те, що мені завжди було близьке і цікаве, а з іншого боку – були моменти, коли я тішилася, що не є богословом. Я постійно думаю про УКУ, але розумію, що, може, тільки тепер був час отак сюди прийти, побути тут і відчути, чи можу я для нього щось дати, а не тільки він для мене. Словом, я потребувала опинитися тут».
«Хто я? Збоку видніше».
 
«Читачами моїх перших творів є приятелі й моя найстарша сестра. Я часто надсилаю друзям вірші – не для того, щоби вони щось сказали, якось їх оцінили. А просто – щоби тим, про що думаю і як я всередині себе є, поділитися».
 
«Чесно кажучи, не розумію, чому в масовій культурі така мода на єдинорогів, чому цей образ став фактично одним із її образів. Перетворився на, як тепер кажуть, таке «мі-мі-мі». Єдинороги всюди, але поза тим контекстом, який розкриває їхній символізм. Мене вразило якось, що єдиноріг згадується навіть у «Псалтирі». І цікаво, якими вони були насправді».
 
«У молитви немає іншого слухача, крім Бога, – несуттєво, чи це молитва приватна, а чи молитва спільноти. Поезія ж може мати багатьох інших слухачів. Хоча це правда – часом поезія, чи то в мить творення, чи читання, стає молитвою».
 
«У вільний час дуже люблю ходити по лісах, горах. А часом люблю просто сидіти в місті – під якимись деревами або в кав’ярнях – і читати книжки».
 

Фото https://news.obozrevatel.com/ukr/show/people/bogdana-matiyash-pro-festival-zemlya-poetiv-sprvzhnogo-kostyantina-moskaltsya-ta-knigi-yaki-radit-prochitati-ukraintsyam.htm

 Замовити літературу можна   за посиланням

Джерела:
Матіяш, Богдана. Казки Різдва [Шрифт Брайля] / Б. Матіяш. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. – 22 с. – (Книга Брайлем).
Матіяш, Богдана. Непроявлені знімки: поезії / Б. Матіяш. – Київ: Смолоскип, 2005. – 120 с.
Матіяш, Богдана. Пісня Пісень / Б. Матіяш ; худож. Б. Бондар. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2018.– 140 с.: іл.
***
Розмови про Україну. Ярослав Грицак – Іза Хруслінська / інтерв'юер І. Хруслінська ; респондент Я. Грицак ; пер. з пол. Б. Матіяш ; авториз. пер. Я. Грицак. – Київ : Дух і літера, 2018. – 359 с. – Бібліогр. у виносках.
Капусцінський, Ришард. Автопортрет репортера / Р. Капусцінський ; пер. Б. Матіяш. – Київ: Темпора, 2011. – 133 с. – Бібліогр. : с. 129–133.
***
https://litgazeta.com.ua/interviews/bogdana-matiyash-chasom-poeziya-staye-molytvoyu/
https://www.unian.ua/culture/393037-bogdana-matiyash-meni-hotilosya-napisati-pro-svit-u-yakomu-z-tvarinami-mojna-bulo-b-govoriti.html
https://litgazeta.com.ua/interviews/bohdana-matiiash-pro-kompleks-menshovartosti-knyhy-pid-chas-vijny-i-nevydymu-problemu-rosijskomovnykh/
https://news.obozrevatel.com/ukr/show/people/zachem-vyi-kalechite-rebenka-ukrainska-pismennitsya-rozpovila-yak-ii-mami-v-srsr-pogrozhuvali-pozbavlennyam-batkivskih-prav-cherez-movu.htm
https://starylev.com.ua/blogs/govory-meni-bogdana-matiyash?srsltid=AfmBOor9HZjYv9DI68aFgFQc_1dIY599scHa4YgGxSY-mKg24rzFTrco
https://espreso.tv/bogdana-matiyash-pro-sekreti-uspikhu
https://center.ucu.edu.ua/blog/stypendiaty-sheptytskogo-pysmennytsya-bogdana-matiyash/
https://bookopt.com.ua/blog/bohdana-matiiash-vid-a-do-ya.html
https://news.obozrevatel.com/ukr/show/people/bogdana-matiyash-pro-festival-zemlya-poetiv-sprvzhnogo-kostyantina-moskaltsya-ta-knigi-yaki-radit-prochitati-ukraintsyam.htm
https://ukrainianpeople.us/%D0%B1%D0%BE%D0%B3%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B0-%D0%BC%D0%B0%D1%82%D1%96%D1%8F%D1%88-%D0%BA%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D0%BD-%D1%82%D0%B2%D1%96%D1%80-%D1%86%D0%B5-%D0%BB%D0%B0%D0%BA%D0%BC%D1%83/

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут

 

Територія особистості

Богдана Матіяш: 
«Хто я? Збоку видніше»
(продовження)

 

Коли її просять представити себе незнайомим, зазначає: «…я киянка, письменниця, перекладачка, редакторка, експертка УКФ. Працюю у видавництві «Критика». Тобто багато таких ідентичностей, але найголовніша, напевно, письменницька. Маю декілька поетичних книжок, книжку есеїстики, різдвяні казки, маю декілька начитаних аудіокниг і щось пишу далі.
…люблю чесних людей. Люблю відданих людей. Люблю в певному сенсі романтиків, тому мені близький УКУ з його гаслом Йосифа Сліпого «Великого бажайте». Мені дуже близькі люди, які з нічого, наприклад, можуть зробити отакий прекрасний університет (Український Католицький Університет – пр. Авт)».
Католицький університет вона пам´ятає як Львівську богословську академію.  Свого часу вагалась між ЛБА і Могилянкою і, «напевно, все подальше життя постійно думала, що було би, якби зробила інший вибір».
Крім літературних, Богдана має й кулінарні вподобання. Улюблений Празький торт, в тому числі котрий пече сама або той, яким частують у гостях. Або маленький шматочок «Наполеона» в кав’ярні разом із коханим чоловіком. Можна один на двох.
Також полюбляє приготувати щось нове, читає рецепти, дивиться відео з цікавими стравами інших країн, запозичує. «Не їм гострої і жирної їжі і знаю, що та їжа, яка вважається дієтичною, може бути дуже смачною, а раціон при цьому може бути дуже розмаїтим».
Просвітлена майстриня в багатьох іпостасях Богдана Матіяш, яка закохалась вперше в дев´ятирічному віці в продовженні «Території особистості».

 Олена Ємельянова

«Нецікаво бути в юрбі, нецікаво піддаватися під її вплив. Бути в юрбі – із теперішнім технічним прогресом – можна і сидячи вдома за комп’ютером і беручи участь у, скажімо, черговому «срачі» на Фейсбуці. Мало кому вдається її уникнути, і хоча на словах багато хто себе з юрбою не асоціює, але насправді піддається її течії».
 
«Обручка. Одна з найцінніших речей, яка в мене є. Ідеться не про її вартість, а про цінність того, про що вона говорить. Нагадує мені про таїнство вінчання, про людину, якій я присягнула на любов і вірність. Про те, якою цінністю є сім’я – особливо в час, коли сім’ї так часто зараз розпадаються або взагалі тоді, коли люди бояться укладати їх»
 
«Перше кохання. Мені було 9 років, коли я вперше закохалась. Цей хлопчик був сином друзів моїх батьків. Я була в нього закохана десь із півтора роки, і здається, то була взаємна симпатія. Але то ще такий добрий вік, у якому, коли закохуєшся, немає потреби говорити про «невзаємність». Ця перша закоханість минула спокійно і тихо, після неї прийшла наступна закоханість, а тоді – ще і ще наступні…».
 
«Після повномасштабного вторгнення я подумала, що мало хто в Європі міг би так триматися, як українці в 2022 році, і усвідомила цілий комплекс цінностей, на яких тримається цей опір! Тоді почала розуміти, що мав на увазі владика Борис. За минулі роки ми дуже багато чого переоцінили. Багато українців вперше зрозуміли, що українські письменники не нафталінові, а цікаві. Подивіться, що відбувається з книгарнями! Я не знаю, скільки їх відкрилося в самому тільки Києві від часу повномасштабного вторгнення».
 
«Письменники часто перекладають своїх колег. Зрештою, треба передовсім добре відчувати рідну мову для того, щоб перекладати. Коли перекладаєш, маєш перед собою одне слово, а обираєш між десятьма словами в рідній мові, якими можна його передати».
 
«Прикро, що люди не готові бути просто людьми, що часом треба гримнути, щоб тебе почули, щоб не сприймали як нижчого».
 
«Ревнощі багато говорять про нашу незрілість, якщо їх відчуваємо. Ми наче хочемо привласнити іншу людину, коли не даємо їй свободи, підозрюємо її в невірності, хворобливо перевіряємо, де і як вона є тощо. Де є зрілість, є довіра до того, кого любиш. І немає потреби його контролювати. Це все не приходить в один день, комусь треба довго доростати до того, щоб позбутися ревнощів».
 
«Сьогодні я не конче раджу читати книжки, нагороджені преміями. Бо й поза ними є чимало прекрасних видань. Українцям я б радила читати книжки не лише про війну, хоча їх також не можна оминати увагою: в них багато важливих свідчень про наш час. Водночас мені здається, що зараз дуже цінно тримати голову в тверезому розумі, не мати підвищеної тривожності, читати те, що розслабляє, заспокоює, мотивує. Колись я була вражена, дізнавшись, що Астрід Ліндгрен написала свою знамениту «Пеппі Довгапанчоху» під час Другої світової війни… Дуже раджу прочитати її «Щоденники воєнного часу 1939–1945»… А ще раджу читати те, що тішить серце, наприклад, українську поезію, особливо написану до 2014-го року. Сьогодні для мене ці наші ранішні тексти дуже цінні як своєрідна оаза спокою. Тепер ми вже не вміємо так безтурботно писати, як колись. Цікаво, що саме після 2022-го року поезію в Україні почали значно активніше читати, ніж раніше».
 

Фото https://center.ucu.edu.ua/blog/stypendiaty-sheptytskogo-pysmennytsya-bogdana-matiyash/

 

Джерела:

Матіяш, Богдана. Казки Різдва [Шрифт Брайля] / Б. Матіяш. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. – 22 с. – (Книга Брайлем).

Матіяш, Богдана. Непроявлені знімки: поезії / Б. Матіяш. – Київ: Смолоскип, 2005. – 120 с.

Матіяш, Богдана. Пісня Пісень / Б. Матіяш ; худож. Б. Бондар. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2018.– 140 с.: іл.

***

Розмови про Україну. Ярослав Грицак – Іза Хруслінська / інтерв'юер І. Хруслінська ; респондент Я. Грицак ; пер. з пол. Б. Матіяш ; авториз. пер. Я. Грицак. – Київ : Дух і літера, 2018. – 359 с. – Бібліогр. у виносках.

Капусцінський, Ришард. Автопортрет репортера / Р. Капусцінський ; пер. Б. Матіяш. – Київ: Темпора, 2011. – 133 с. – Бібліогр. : с. 129–133.

***

https://litgazeta.com.ua/interviews/bogdana-matiyash-chasom-poeziya-staye-molytvoyu/

https://www.unian.ua/culture/393037-bogdana-matiyash-meni-hotilosya-napisati-pro-svit-u-yakomu-z-tvarinami-mojna-bulo-b-govoriti.html

https://litgazeta.com.ua/interviews/bohdana-matiiash-pro-kompleks-menshovartosti-knyhy-pid-chas-vijny-i-nevydymu-problemu-rosijskomovnykh/

https://news.obozrevatel.com/ukr/show/people/zachem-vyi-kalechite-rebenka-ukrainska-pismennitsya-rozpovila-yak-ii-mami-v-srsr-pogrozhuvali-pozbavlennyam-batkivskih-prav-cherez-movu.htm

https://starylev.com.ua/blogs/govory-meni-bogdana-matiyash?srsltid=AfmBOor9HZjYv9DI68aFgFQc_1dIY599scHa4YgGxSY-mKg24rzFTrco

https://espreso.tv/bogdana-matiyash-pro-sekreti-uspikhu

https://center.ucu.edu.ua/blog/stypendiaty-sheptytskogo-pysmennytsya-bogdana-matiyash/

https://bookopt.com.ua/blog/bohdana-matiiash-vid-a-do-ya.html

https://news.obozrevatel.com/ukr/show/people/bogdana-matiyash-pro-festival-zemlya-poetiv-sprvzhnogo-kostyantina-moskaltsya-ta-knigi-yaki-radit-prochitati-ukraintsyam.htm

https://ukrainianpeople.us/%D0%B1%D0%BE%D0%B3%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B0-%D0%BC%D0%B0%D1%82%D1%96%D1%8F%D1%88-%D0%BA%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D0%BD-%D1%82%D0%B2%D1%96%D1%80-%D1%86%D0%B5-%D0%BB%D0%B0%D0%BA%D0%BC%D1%83/

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут