Крушельницька, Лариса Іванівна. Рубали ліс...
Спогади галичанки / Л. І. Крушельницька. – 4-те, опрац. вид. – Львів:
Астролябія, 2018. – 574 с. : фот.
У книзі спогадів відомої
вченої-археологині, громадської діячки і письменниці Лариси Крушельницької
змальована історія двох родин – Крушельницьких і Левицьких, яка засвідчує
трагічну долю галицької інтелігенції в XX
столітті. Показано на незаперечних фактах життя, праці про надії та нескінченні
втрати родини і загалом українського суспільства.
З безумством хоробрих
галицькі інтелектуали – щедро обдарована талантами сім’я Крушельницьких, з
багатьма синами, невістками, онуками, в 1934 (!) році переїздять зі Львова до
Харкова, де їх майже дощенту вимордовують. Сонце омріяної Великої України
виявилось сатанинською оманою – спалило майже всіх, а батько збожеволів.
Урятувалась маленька дівчинка, ще дитина. Вирісши, вона описала цю родинну
катастрофу.
Є різні версії цієї
родинної трагедії. На думку одних, Крушельницькі вірили в соціалізм чи
комунізм, інші вважають, що вони виконували завдання ОУН – українізувати
інтелігенцію Східної України, не допустити тотальної русифікації. У спогадах
авторка доносить думку, що галичани не мали простору для творчості, розвитку та
наснаги в міжвоєнній Польщі, де українська інтелігента еліта задихалась. А в 1920-ті
роки у радянській Україні почався бурхливий ренесанс українства у всіх сферах
культури, і для звичайних людей нелегко було передбачити такий його кінець.
Власне в тому й був подвиг Крушельницьких, вони своєю смертю опритомнили
галичан, які цілими потоками готувались ринути в радянську Україну, вони
показали чим є «збільшовичена ера».
Але сліпих і введених в
оману є немало і в наш час. І збережений нащадок славетного розстріляного роду
– Лариса Крушельницька – вкарбовує посил до живих і майбутніх поколінь думати,
усвідомлювати і пам’ятати історію свого роду й України. Бо, як відомо, хто не
знає своєї історії – не має майбутнього.
Жанр важко визначити. Це –
мемуари, сімейна хроніка, сага роду, драма, трагедія. В книзі пульсує живе тіло
історії. У тексті твору торохкотять колеса «телячих» вагонів, в яких вивозять
невинних людей на Соловки чи ввозять депортованих
із Заходу, як худобу, у комуністичний «рай». Чути віртуозну гру талановитої
піаністки. Це життя в усіх контрастах, література фактів.
Загубила комуністична доба
талановиті, обдаровані родини. Родини, яка знала майже всі європейські мови, гарно
володіла пером і пензлем, мала музичні та хореографічні таланти. Всі їхні
таланти втілилися в її спадкоємиці. Лариса Крушельницька – брунька роду, що
вціліла, коли «рубали ліс». Назву спогадів вона взяла від заголовку роману
свого дідуся Антона Крушельницького. Її ерудиція йшла від родинних традицій,
високої культури роду, рівня освіченості галицької інтелігентної еліти. Вона – зразок
української аристократії, який знищували впродовж століть всі режими, що
панували на українських землях
Поза тим книга сповнена
оптимізму і віри в можливості людини, в її інтелектуальну та моральну силу,
Також подано літературні портрети сучасників авторки, а ще есе та нариси,
написані з приводу важливих суспільних подій і тем.
