Господарські заняття мешканців Старої Самарі
Вивчення господарських занять людей, які
мешкали у Посамар’ї в козацьку добу, має доволі довгу історію. Характеризуючи
запорожців загалом, до цих сюжетів зверталися ще А. Скальковський та Д.
Яворницький. Згодом, уже в радянський час, певні аспекти господарської історії
Посамар’я знайшли висвітлення в роботах М. Слабченка та В. Голобуцького.
Особливо інтенсивно ця проблематика вивчається в останні роки. Такі дослідження
проводяться як в контексті більш широких тем, які стосуються Вольностей
загалом, так і безпосередньо відносно Старої Самарі. Стосовно останнього
особливо варто назвати роботи археологів Дніпропетровського національного
університету.
Загалом
же проблема господарського життя Старої Самарі є досить цікавим дослідницьким
сюжетом, оскільки саме поселення є великою мірою унікальним. З одного боку,
воно розташовувалося в межах Запорозьких Вольностей, однак, тривалий час було
місцем перебування російських військових відділів і не належало до січової
юрисдикції. Гіпотетично, така особливість мала накласти відбиток на
господарське життя поселення. Також вивчення локальної пам’ятки дозволяє
чіткіше окреслити різноманітні аспекти господарського життя, тим більше, що
стосовно Старої Самарі у розпорядженні дослідника є як писемні, так і
археологічні джерела.
Як і загалом на території Вольностей, у Старій
Самарі у XVI–XVII ст. був дуже розвинутий рибний промисел. Про наявність тут у
1580-х рр. кількасот козаків, які виловлюють рибу на продаж, повідомляє Б.
Папроцький. Рибу ловили різними способами: на мілині – звичайними волоками, на
глибині – волоками з човнів-дубів. Використовували також стаціонарний невід,
сітка якого могла сягати кількасот метрів. На мілинах ставили в’ятері, плетені
з лози. В багатих рибних місцях засновували «сапетні заводи», де здобич сушили,
солили, в’ялили, варили жир.
Попри
зменшення питомої ваги рибного промислу в Самарській паланці наприкінці
існування Січі, він залишався привабливим для козаків. Коменданти
Старосамарського ретраншементу час від часу намагались обмежити ці рибні
промисли, що викликало негайну реакцію Коша. Велика кількість знайдених при
археологічних розкопках Старої Самарі залишок луски, риб’ячих кісток, блешень,
риболовних гачків підтверджує, що загальні характеристики рибальства у
Посамар’ї цілком можуть бути застосовані до Самарі-Богородичного-Старої Самарі.
Для прикладу наведемо досліджений археологами ДНУ у 2005 р. господарський
комплекс, пов'язаний із рибальством. На невеликій ділянці виявлені залізні
скоби, важкѝ від сіток, рибальські гачки, риб’ячу луску. Поруч містився курінь
рибалки з відкритим вогнищем. Тут же, в ямі-смітнику, знайдено рештки глечика,
в якому розігрівали смолу для лагодження човнів. Населення та гарнізон
Старосамарського ретраншементу займалися рибальством не тільки влітку, а й у
зимовий час. Про важливість риболовлі для старосамарців у 1740–1750-х рр.
свідчать реєстри кривд, завданих запорожцями, де часто згадуються мережі, сітки
та в’ятері.
Олег Репан,
доцент
кафедри історії України ДНУ ім. Олеся Гончара, к. іст. наук
Джерело: Історія
і культура Придніпров’я: Невідомі та маловідомі сторінки, 2013, вип. 10.
Фото: Рибальство в експозиції «Традиційні промисли козаків» на о.
Хортиця //
https://zpkrai.jimdofree.com/2017/07/17/%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8F-%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97-%D1%81%D1%96%D1%87%D1%96-%D0%B7%D0%B0-%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%B8-%D1%81%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2-xviii-%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F/
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар