Досліджуємо історію

Господарські заняття мешканців Старої Самарі
(продовження)

 

 Документи дозволяють говорити про функціонування біля фортеці як мосту, так і паромної переправи. Скоріше всього, міст працював у літню пору, тоді як паром – весь час, коли на Самарі не було криги. Старосамарський перевіз перебував у віданні шафаря Кодацького перевозу, але частіше ним опікувався підлеглий шафаря – писар. Після ліквідації Січі перевіз перейшов під урядовий контроль і продовжував функціонувати. Збори сум на військовий скарб за 1763 рік із Самарського мосту здійснював Матвій Івановича Сьомак, козак Незамаївського куреня. Цілком можливо, що його діяльність протягом 1761–1763 рр. також якоюсь мірою була повязана зі Старосамарським перевозом, адже його атестат говорить: «Зъ 1761 въ СамарЂ и на Кодацкомъ пεрεвозЂ и Самарскомъ мосту въ зборЂ войсковой сумми 1763 годовъ былъ».
Достатньо великі проблеми у торгівлі запорожці мали з росіянами. Йдеться про спроби командирів ландміліцьких команд збирати кошти із закордонних купців і січовиків, які їхали з товаром повз Кодацький редут або Старосамарський ретраншемент. Незаконність таких претензій цілком дозволяла протидіяти їм.
 Різноманітними були продукти експорту й імпорту Вольностей. Січ вивозила рибу, сіль, хутро, коней, велику рогату худобу. Ввозили переважно борошно, пшоно, горілку, сало, риболовне начиння, мед, тютюн, канати, різні види тканин, готовий одяг, зброю. Одним із найпопулярніших продуктів торгівлі була горілка. Є свідчення про те, що у Старій Самарі здійснювалася торгівля сіллю. Важко сказати, наскільки часто до Богородичного-Старої Самарі для торгу привозили предмети розкоші. Проте такі товари могли ставати предметом купівлі-продажу між мешканцями міста. Наприклад, в одній з оборудок 1706 р., головним предметом якої була нерухомість у Богородичному (два подвір’я та комори), фігурують також намисто з перлів, срібний келих, пара ножів у срібних піхвах, золочений пас, шовкові плахти.
Цікаво, що торгівля не припинялась і під час війни, хоча вже вимагала суттєвішого захисту. Тому єдисанських татар, тепер уже союзних Росії, які приїхали 1771 р. до Старої Самарі по хліб, охороняли 25 козаків.

Далі буде.

 

Олег Репан,

доцент кафедри історії України ДНУ ім. Олеся Гончара, к. іст. наук

 

Джерело: Історія і культура Придніпров’я: Невідомі та маловідомі сторінки, 2013, вип. 10.
 
Фото: «Переправа через Дніпро». Худ. Василь Штернберг // https://www.pslava.info/Kyiv_160,151687.html
 

Більше про бібліотеку тут

            Ми в соціальних мережах: Facebook Twitter

            Замовити книги можна тут