- Господарські заняття мешканців Старої Самарі
- ( продовження)
Важливим елементом організації торгівлі були ярмарки та базари. Про те, що торгівля мала стати важливим елементом прибутків новозбудованої Богородицької фортеці, свідчить царський указ, який побачив світ у листопаді 1688 р. Стосовно ярмарків Стара Самарь програвала сусіднім поселенням. Наприклад, у Новому Кодаку проводилося три ярмарки на рік – 15 серпня, 26 вересня та в грудні. У той же час, за відомістю середини XVIIІ ст., у якій перераховувалися всі ярмарки Гетьманщини, про Стару Самарь сказано: «торгов и ярмонков не бивает». Щоденна торгівля кипіла на базарі. Базар мав свого старшого – отамана, який стежив за порядком і чесністю торгівлі.
Звичайно, не маючи бухгалтерських документів,
ми не можемо визначити грошові обороти старосамарського базару, але порівняти
кількість стаціонарних точок із сусідніми населеними пунктами документи
дозволяють. Збереглися дані останніх часів існування Січі про кількість
торговельних лавок. З 1771 по 1773 рр. в Новому Кодаку їх налічувалося від 30
до 40, у Старому – від 11 до 18, в Старій Самарі – 3.
Важливу роль у житті Старої Самарі відігравали
склади харчових припасів і військового спорядження. Одразу після побудови
Богородицької фортеці сюди спрямували з Києва 61 струг із 10 000 четвертей
житнього борошна, а з Севська – 26 тисяч четвертей сухарів. Для прийому та
зберігання продовольства у фортеці збудували спочатку «сараи плетневые, крыты камышем», а згодом «…онбары крыты лубьем и дранью накрепко». Спочатку збереженням
харчових запасів відав підполковник Григорій Янковський, згодом його обов’язки
перебрав підполковник московських стрільців Іван Лешуков.
Російські військові склади використовували
також гетьманці – після виправи 1689 р. І. Мазепа залишив тут запаси пороху,
ядер і свинцю. Становище не змінилося і за часів Нової Січі – Старосамарський
ретраншемент ще з часів російсько-турецької війни 1735–1739 рр. відігравав роль
провіантського та речового складу для армії. Саме з речових складів Старої
Самарі отримували запорожці залізо для відновлення будівель Січі після пожежі в
1758 р.
У 1760-х роках із магазинів Старої Самарі
видавали провіант для Січі. Наприклад, у лютому 1765 р. шафар Кодацького
перевозу повідомляв про отримання тут круп. Проте, достатньої їх кількості в
Богородичному не було, і запорожці просили про видачу решти з новосіченських
магазинів. Під час російсько-турецької війни 1768–1774 рр. зі старосамарських
магазинів постачалися харчі для військ, зокрема для запорозьких команд, які
прикривали кордони від татарських нападів.
Стара
Самарь виступає в документах як річковий порт. Вже одразу після побудови, в
серпні 1688 р., вона прийняла струги зі збіжжям, які привів з Києва майор І.
Личковський. Гетьман І. Мазепа саме звідси пропонував запорожцям забрати
кораблі для виправ проти турок у 1691 року. Цей порт переважно обслуговував потреби
залоги та складів Богородичного-Старої Самарі.
Олег
Репан,
доцент кафедри історії України ДНУ ім. Олеся
Гончара, к. іст. наук
Джерело: Історія і культура Придніпров’я:
Невідомі та маловідомі сторінки, 2013, вип. 10.
Фото: Чумацький віз в експозиції «Традиційні
промисли козаків» на о. Хортиця //
https://zpkrai.jimdofree.com/2017/07/17/%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8F-%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97-%D1%81%D1%96%D1%87%D1%96-%D0%B7%D0%B0-%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%B8-%D1%81%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2-xviii-%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%82%D1%8F/
Більше про бібліотеку тут
Немає коментарів:
Дописати коментар